Справа № 22 - ц- 951                                          Головуючий у 1 -й інстанції: Куц В.І.

Категорія -11                                                        Суддя-доповідач: Ведмедь Н.І.

УХВАЛА

іменем    України

02       серпня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів                   - Ведмедь Н.І.,  Кононенко О.Ю.,

3      участю секретаря судового засідання - Назарової О.М. ,

в присутності осіб,  які приймають участь у справі,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 05 червня 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 до ОСОБА_1,  ОСОБА_5,

ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні домоволодінням

шляхом виселення з нього

та за  зустрічним   позовом  ОСОБА_1 до   ОСОБА_4,  ОСОБА_3,  ОСОБА_7,  Степанівської

селищної ради,  третя особа: Сумська райдержнотконтора,  про визнання дійсним договору

міни домоволодінь і земельної ділянки,  скасування свідоцтв про право на спадщину за

законом,  визнання права власності на домоволодіння і стягнення 10 000 грн. моральної

шкоди,  -

встановила:

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 05 червня 2007 року в даній справі позов ОСОБА_4. ,  ОСОБА_3. ,  ОСОБА_7. задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_4. ,  ОСОБА_3. ,  ОСОБА_7. в користуванні належним їм домоволодінням,  розташованим в АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_1.,  ОСОБА_5.,  ОСОБА_6. та неповнолітньої дочки відповідачів ОСОБА_8.,  ІНФОРМАЦІЯ_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь держави 579 грн. 23 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1.,  посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи,  просить вказане рішення суду скасувати і постановити нове рішення,  яким в задоволенні позову ОСОБА_4. ,  ОСОБА_3. ,  ОСОБА_7. відмовити та задовольнити його зустрічні позовні вимоги. Зазначає,  що відповідно до  ст.  220 ЦК України договір міни домоволодінь,  укладений між ним та ОСОБА_7.,  повинен бути визнаний судом дійсним,  оскільки ним надавалися письмові докази щодо досягнення сторонами всіх істотних умов договору. Також вказує,  що судом не дано оцінки показам свідків ОСОБА_9.,  ОСОБА_10.,  ОСОБА_11. та інших про наміри сім'ї  обміняти свій житловий будинок. Також зазначає,  що будинок,  який обмінювала сім'я  був у задовільному стані,  а зараз він повністю непридатний для проживання.

Судом першої інстанції встановлено,  що ОСОБА_13.,  ОСОБА_12.  та їх діти ОСОБА_4. ,  ОСОБА_3  та ОСОБА_7. з 1985 року по весну 2002 року проживали в наданому їм в користування домоволодінні,  розташованому в АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки при ньому площею 0, 18 га.

Весною 2002 року,  за усною домовленістю між ОСОБА_12.  та ОСОБА_13. з однієї сторони та ОСОБА_1. - з другої,  сім'я ОСОБА_13. переїхала проживати в належне   ОСОБА_1.   домоволодіння,    розташоване   в   АДРЕСА_2,  а сім'я ОСОБА_1. переїхала проживати в надане їм для проживання домоволодіння,  розташоване в АДРЕСА_1.

Згідно довідки виконкому Степанівської селищної ради з 1985 року по 2002 рік головою сім'ї була ОСОБА_12. ,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

За рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Сумсько-Степанівське» від 16 грудня 2004 року домоволодіння в АДРЕСА_1 було переоформлено на ОСОБА_13.,  що став його квартиронаймачем.

24 січня 2005 року ОСОБА_7. видав доручення на ім'я ОСОБА_1. на приватизацію зареєстрованого за ним домоволодіння.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 25 січня 2005 року ОСОБА_7. приватизував і став власником вказаного домоволодіння.

03 ІНФОРМАЦІЯ_3ОСОБА_7. видав довіреність на ім'я ОСОБА_5. на обмін належного йому домоволодіння в АДРЕСА_1 на домоволодіння,  що розташоване в АДРЕСА_2                                                                            ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7. помер,  і після його смерті відкрилася спадщина на належне йому домоволодіння.

11  жовтня 2006 року на ім'я ОСОБА_4.  і ОСОБА_7. та 16 жовтня 2006 року на ім'я ОСОБА_3.  Сумська райдержнотконтора видала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину за кожним на домоволодіння,  розташоване в АДРЕСА_1.

11 листопада 2006 року виконкомом Степанівської селищної ради позивачам Бабаєвим була видана довідка про те,  що до смерті ОСОБА_13. і на момент його смерті ОСОБА_4. ,  ОСОБА_3  та ОСОБА_7. проживали і були зареєстровані в АДРЕСА_1.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги,  заслухавши суддю-доповідача,  пояснення сторін в справі,  вивчивши матеріали справи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини,  повно,  всебічно встановив обставини,  що мають значення для справи у відповідності зі  ст.  212 ч. 1 ЦПК України,  дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку,  що грунтується на всебічному,  повному,  об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази,  які б ставили під сумнів законність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1  ст.  716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про договори,  елементи яких містяться в договорі міни,  якщо це не суперечить суті зобов'язання,  зокрема загальні положення про договір купівлі-продажу. Тому згідно вимог  ст.  657 ЦК України,  якою передбачено обов'язкове укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку або іншого нерухомого майна у письмовій формі з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією,  договір міни житлового будинку та земельної ділянки також повинен бути укладений у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається,  і ці обставини не заперечуються сторонами,  що договір міни домоволодінь між ОСОБА_13. та ОСОБА_1. у письмовій формі не укладався,  нотаріально не посвідчувався і,  відповідно його державна реєстрація не здійснювалася. 

з

За таких обставин,  на думку колегії судців,  суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимоги ОСОБА_1. про визнання дійсним договору міни,  оскільки відповідно до ч.1  ст.  220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Доводи апелянта про те,  що відповідно до ч.2  ст.  220 ЦК України договір міни домоволодінь,  укладений між ним та ОСОБА_7.,  повинен бути визнаний судом дійсним,  колегія суддів вважає необгрунтованими,  так як даною нормою передбачено можливість визнання дійсним нотаріально не посвідченого договору лише за умови,  якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору,  що підтверджується письмовими доказами,  відбулося повне або часткове виконання такого договору і при цьому одна зі сторін ухилялася від його нотаріального посвідчення. В той же час апелянтом не надано належних доказів досягнення між сторонами всіх істотних умов договору,  а також не надано жодного доказу на підтвердження умисного ухилення ОСОБА_7. від нотаріального посвідчення договору міни. Навпаки,  з матеріалів справи вбачається,  що через свій незадовільний стан здоров'я ОСОБА_7. надав відповідачу доручення,  необхідні для належного оформлення договору,  однак,  в зв'язку зі смертю першого угода не була фактично укладена і власником спірного домоволодіння,  розташованого в АДРЕСА_1 по день смерті залишався ОСОБА_7. А після його смерті право власності на дане володіння в порядку спадкування перейшло до його дітей - позивачів у справі.

За таких обставин,  висновок суду про те,  що ОСОБА_4. ,  ОСОБА_3  та ОСОБА_7. на законних підставах є власниками спірного домоволодіння,  а тому їх вимога щодо усунення перешкод в користуванні цією власністю шляхом виселення відповідачів підлягає задоволенню,  а також висновок про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1. за їх необґрунтованістю,  є,  на думку колегії суддів,  законним та обґрунтованим.

Посилання апелянта на наміри сім'ї обміняти свій житловий будинок,  а також на те,  що будинок,  який обмінювала сім'я був у задовільному стані,  а зараз він повністю неприродний для проживання,  висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду першої інстанції узгоджується з доказами,  наявними у справі,  відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права,  і тому підстав для його зміни або скасування колегією суддів не вбачається.

Керуючись  ст.   ст.  307 ч.1 п.1,  308,  314 ч.1 п.1,  315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Сумського районного суду Сумської області від 05 червня 2007 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  і з цього часу протягом двох

місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду

України.