Справа № 22ц-546/2008                            Головуючий у 1інст. - Кучерявець О.М.

                                                                      Доповідач - Скрипка А.А.

Р І Ш Е Н Н Я  

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові  апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки ,-

В С Т А Н О В И В :

          В травні 2007 року ОСОБА_2. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1., в якому просила зобов'язати відповідача  повернути самовільно зайняту земельну ділянку, шириною 2,8 метра від існуючого паркану, який розмежовує земельні ділянки позивача та відповідача, в бік земельної ділянки відповідача, загальною довжиною земельного наділу. Також позивачка просила  суд зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою.  Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 29 травня 1968 року виконкомом  Носівської міської ради депутатів було прийнято рішення про виділення її чоловіку -ОСОБА_5 і відповідно членам сім'ї , для індивідуальної забудови, земельної ділянки. На підставі вказаного рішення виробничо-технічна група архітектора Чернігівського обласного відділу комунального господарства видала план земельної ділянки. Відповідного цього плану сім'ї позивачки було виділено в натурі земельну ділянку. На даній земельній ділянці було побудовано жилий будинок та інші споруди. В 1986 році помер чоловік позивачки. В 2004 році з метою влаштування земельної ділянки, приведення її в належний стан, відновлення огорожі, що розмежовує земельну ділянку позивача і відповідача, син позивачки придбав будівельні матеріали та розпочав заміну паркану. На початку виконання вказаних робіт було виявлено, що паркан був розташований на відстані 2,8 метра від визначеної межі, а саме в бік земельної ділянки позивачки. Для з'ясування обставин та отримання пояснень син позивачки звернувся до відповідачки, але переговори з відповідачем до позитивного результату не привели. У зв'язку з чим позивачка змушена була звернутися до суду.

         Оскаржуваним рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2. задоволені. Зобов'язано ОСОБА_1. перенести межу між її присадибною земельною ділянкою вАДРЕСА_1 та присадибною земельною ділянкою ОСОБА_2. в АДРЕСА_2 відповідно до плану експертизи. По червоній лінії забудови, що проходить вздовж паркану по вул. Садовій відкласти 2.0. м від точки А, якою показано кут, утворений парканом по вул. Садовій та фактичною межею між присадибними земельними ділянками підНОМЕР_2та НОМЕР_1до точки А¹. По тильній межі присадибних земельних ділянок по вул. СадовійНОМЕР_2та НОМЕР_1відкласти 0.5 м від точки В межею присадибними ділянками до точки В¹. За допомогою точок А¹ і В¹, створити нову основну межу. Після створення нової межі, ширина присадибних земельних ділянок по червоній лінії забудови становитиме: присадибної земельної ділянки по вул. СадовійНОМЕР_2- 21.2 м та присадибної земельної ділянки поАДРЕСА_1- 23.7 м. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. в рахунок компенсації судових витрат: 17 грн. за сплату державного мита, 7 грн. 50 коп. за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1802 грн. 28 коп. сплати за проведення судової будівельно-технічної експертизи, а всього - 1826 грн. 78 коп.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати  рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що межа між земельними ділянками зміщувалася з 1980 року в бік земельної ділянки відповідачки з ініціативи позивача. Як вказує апелянт, позивачка неодноразово зверталася до органів місцевого самоврядування зі скаргами. В результаті багатьох перевірок було встановлено, що умовна лінія, яка розділяє земельні ділянки на рівні забудови, зміщена в сторону земельної ділянки відповідачки на 0.5 м. Встановлена відстань від будинку позивачки до межі земельної ділянки відповідача 2.4 м, а відповідно до плану від 1968 року - 2 м. Відстань від будинку позивачки і будинком ОСОБА_6згідно плану 12 м, а фактично - 7.7 м. На думку апелянта, зменшення земельної ділянки позивачки відбулося з боку землекористувача ОСОБА_6., проте,  судом  та  судовим експертом  зазначені обставини  не досліджувалися і  не  перевірялися.

         Заслухавши суддю - доповідача, пояснення  учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає   задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню,  має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи , які суд першої інстанції  вважав  встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи .

           Відповідно до положень ч.1 п. п. 2,3 статті 309 ЦПК України, дані обставини є підставами  для скасування  рішення суду  першої інстанції і ухвалення нового рішення.

            За таких обставин апеляційний суд  вважає за необхідне ухвалити нове рішення по суті позовних  вимог, яким відмовити в задоволенні позову  ОСОБА_2.          

            Як встановлено судом  , і як вбачається з матеріалів справи,  первісно   виділені  земельні ділянки, які перебувають  у користуванні ОСОБА_2 в АДРЕСА_2  та ОСОБА_1.  вАДРЕСА_1   мали  форми   правильних прямокутників  та ширину   по 22, 0м  кожна  ( а. с. 9, 29), згідно  планів забудови відповідно від 21 травня  1968 року та 02 липня  1968 року.

             В  даний час  земельні ділянки, як зазначено в висновку  судової будівельно -  технічної експертизи № 899-901 ц  від 19 грудня 2007 року , які перебувають в користуванні  ОСОБА_2.  вАДРЕСА_2 та ОСОБА_1.  в АДРЕСА_1  фактично мають неправильну  геометричну форму :  земельна ділянка  ОСОБА_2. має ширину 19, 0 м ( від вулиці) , а  в кінці городу її   ширина  складає 17, 0 м; її довжина 50, 0 м та загальна  площа 905 кв. м , що не відповідає розмірам, зазначеним  в  технічній документації  на землю.

            Земельна ділянка  ОСОБА_1. має  неправильну геометричну форму :  шириною 25, 7м ( від вулиці)  ,  а в кінці городу її   ширина складає 32, 5 м;  довжина  50,0 м  та загальна  площа - 1353 кв. м , що не відповідає розмірам , зазначеним в технічній документації  на землю.

           Постановлюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції послався на висновок проведеної по справі  судової будівельно - технічної експертизи  № 899 - 901 ц від  19 грудня 2007 року ( а. с. 58 -67), згідно якого експерт допустив, що  земельна ділянка ОСОБА_2. в АДРЕСА_2  зменшилась внаслідок   самозахвату зі сторони  ОСОБА_1. частини земельної ділянки НОМЕР_2 ОСОБА_2. Експерт також зазначив , що на земельній ділянці відповідачки під  НОМЕР_1згідно плану забудови , будинок повинен знаходитись  на відстані 12, 5 м від межі з земельною ділянкою позивачки під   НОМЕР_2 По факту    він знаходиться на відстані  15, 2 м від межі земельної ділянкиНОМЕР_2 ( а. с. 9, 29). На земельній ділянці НОМЕР_2 згідно плану забудови, будинок повинен  знаходитись  на відстані  2, 0 м  від межі земельної  ділянки НОМЕР_1, від будинку  до межіНОМЕР_3  повинно бути 12, 0м ( а. с. 9). По факту він  знаходиться на відстані  2,4  2,8 м  від межі земельної ділянки  НОМЕР_1та 8, 5 м від земельної ділянки НОМЕР_3. Експерт допустив, що  таке положення склалося тому, що межа земельної ділянки НОМЕР_1 перенесена на 2,0м  в бік  земельної ділянки НОМЕР_2

             Зміна розмірів земельних ділянок  відбулася до  1986 року, тобто, до виконання робіт  по геофотозйомці ( а. с. 39) .

             Як вбачається з даного висновку  судової будівельно - технічної експертизи , він не містить в собі жодного категоричного висновку , висновок відносно того, що  межа земельної ділянкиНОМЕР_1  перенесена на 2, 0м  в бік  земельної ділянкиНОМЕР_2, і таким чином, земельна ділянка позивачки  зменшилась внаслідок  самозахвату зі сторони відповідачки  частини земельної ділянки НОМЕР_2ОСОБА_2. зроблено на припущеннях.

              Будь - які інші докази  порушення земельних  прав ОСОБА_2. відповідачкою в матеріалах справи   відсутні.

              Як в суді першої інстанції, так і в  апеляційному суді  ОСОБА_1. категорично заперечувала  факт самовільного захоплення  нею частини присадибної  земельної ділянки позивачки ОСОБА_2.

               З даних  геофотозйомки ( а. с. 39) вбачається, що між господарською будівлею  ОСОБА_1 і межею між  земельними  ділянками позивачки  і відповідачки  існує певна відстань, яка на теперішній час фактично  відсутня.

               Як регламентують положення статті 60 ЦПК України , зокрема, ч. 1 зазначеної статті ,  кожна сторона  зобов'язана  довести ті обставини , на які вона  посилається  як на підставу  своїх  вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення  для ухвалення  рішення у справі  і щодо яких у сторін  та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може  ґрунтуватися на припущеннях.

              Згідно положень статті 66 ЦПК України,  висновок експерта є одним із видів доказів, отже він не може грунтуватися на припущеннях. Суд  першої інстанції  в основу свого рішення  про задоволення позовних вимог поклав висновок експерта, який ґрунтується на припущеннях, що суперечить положенням   ч. 1 статті 60  ЦПК України.

               Крім того, як зазначають положення ч. 6  статті 147 ЦПК України,  висновок експерта для суду не є обов'язковим  і оцінюється судом  за правилами  , встановленими  статтею 212 ЦПК України.

              Таким чином , позовні вимоги ОСОБА_2. задоволенню не підлягають, оскільки по справі не встановлено факту самовільного зайняття відповідачкою частини земельної ділянки позивачки. 

         Керуючись статтями  : 95, 96, 103, 106, 107, 152, 158  Земельного  кодексу  України, статтями :  303, 307, 309 , 313, 314, 316, 317,  319 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                           В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2008 року  скасувати.

 В задоволенні  позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про повернення  самовільно зайнятої земельної ділянки  та усунення перешкод в її користуванні - відмовити.

  Рішення   набирає законної сили з моменту   його  проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним  законної сили.        

          Головуючий:                                      

          Судді :