21.06.2011

                                                                                                                 Справа №2-1780/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21.06.2011р.                                                                                                                                  

Ленінський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого судді Бойка В.М.

при секретарі Паруліте Ю.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції м. Вінниці, Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи Вінницької міської ради про виключення майна з опису, -

В С Т А Н О В И В:

В Ленінський районний суд м. Вінниці звернулася  ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції м. Вінниці, Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи Вінницької міської ради про виключення майна з опису.

В позовній заяві зазначено, що 13 березня 2009 року з ОСОБА_2 було укладено договір ВКМ № 510798 купівлі-продажу однокімнатної квартири загальною площею 28,3 кв.м. за № 158 в житловому будинку АДРЕСА_1

Вартість квартири по даному договору визначена у 168100 гривень і розрахунки з продавцем здійснені повністю у момент укладання договору.

Цей правочин, як правовстановлюючий документ на зазначений об'єкт нерухомого майна, був посвідчений 13.03.2009 р. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за № 302, що також: підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів за № 7098219 від 13.03.2009 р.

На даний момент вказаний договір є чинним, ніким не змінювався, не оспорювався і не скасований. Згідно п. 2 п.п. 1 ст. 11 ЦК України, щодо підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, позивач набула цивільні права на вказане майно із зазначеного вище договору, а відповідно до ст. 325 щодо права
приватної власності та ст. 328 щодо набуття права власності,
вказаний правочин є підставою вважати вказану вище квартиру своєю приватною власністю.
          Коли позивач звернулася 16.03.2009 р. до Вінницького міського бюро технічної інвентаризації із замовленням № 3571 про реєстрацію свого права власності на цю квартиру, їй ВМБТІ рішенням реєстратора за № 75 від 08.04.2009 р., було відмовлено в реєстрації з причини того, що постановою слідчого прокуратури Ленінського району м. Вінниці Овчарук В.М. від 02.04.2009р. на дану квартиру було накладено арешт у зв'язку із розслідуванням кримінальної справи № 0970262-1, яка зараз знаходиться у Ленінському районному суді м. Вінниці, яким, як позивачу стало відомо, також: повторно був накладений арешт на цю квартиру, як на об'єкт нерухомого майна, що підлягає  конфіскації по кримінальній справі.

          Згодом,   16.03.2010  р.   до  Ленінського  районного   суду м. Вінниці з позовом до позивача звернулася Вінницька міська рада про витребування майна (даної квартири) з чужого незаконного володіння.   

Але   ухвалою   Ленінського   райсуду   м.   Вінниці   від 08.12.2010          р. по цивільній справі № 2-2503/10 даний позов був залишений   без  розгляду.  Дана ухвала  набула  законної  сили 14.12.2010 р. про що свідчить відмітка суду на самій ухвалі.

З огляду на викладені обставини, позивач вважає, що суттєво порушені його Конституційні права як громадянина України, які гарантовані Основним Законом нашої держави, а саме ст. 41, 47, 48, 55 та 64 Конституції України.

З цими положеннями цілком узгоджуються приписи цивільного законодавства України стосовно права власності. ст. 316 ЦК України визначається, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а ст. 317 щодо змісту права власності та ст. 319 щодо здійснення права власності вказують на те, що власник має право та володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд і що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Крім цього, ст. 321 ЦК України каже про непорушність права власності і що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Положення глави 29 ЦК України передбачають захист права власності у судовому порядку.

Отже, як слідує із наведених норм вітчизняного законодавства, слідчими органами та судом, вже після укладення позивачем договору купівлі-продажу, який є дійсним на цей день, тобто після набуття позивачем права власності відповідно до закону на вищезазначену нерухомість, було неправомірно покладено арешт на її приватну власність - квартиру загальною площею 28,3 кв.м. за № 158 в житловому будинку № 5, розташованому по вул. В.Порика в м. Вінниці, що суттєво ущемлює мої Конституційні права щодо неї, в тому числі право володіння та користування.

В судовому засідання позивач надала суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просила частину позовних вимог до КП «ВМБТІ»залишити без розгляду, про що судом 21.06.2011 року винесено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник Вінницької міської ради заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник Державної податкової інспекції не з’явився з невідомих суду причин, хоча повідомлявся належним чином про час та дату судового засідання.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

13 березня 2009 року з ОСОБА_2 було укладено договір ВКМ № 510798 купівлі-продажу однокімнатної квартири загальною площею 28,3 кв.м. за № 158 в житловому будинку АДРЕСА_1(а.с.8)

Рішенням реєстратора ВМБТІ за № 75 від 08.04.2009 р., було відмовлено в реєстрації з причини того, що постановою слідчого прокуратури Ленінського району м. Вінниці ОСОБА_4 від 02.04.2009р. на дану квартиру було накладено арешт у зв'язку із розслідуванням кримінальної справи № 0970262-1, яка зараз знаходиться у Ленінському районному суді м. Вінниці, яким, як позивачу стало відомо, також: повторно був накладений арешт на цю квартиру, як на об'єкт нерухомого майна, що підлягає  конфіскації по кримінальній справі.(а.с.10)

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду , вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позові.

У разі якщо судом дане питання не вирішено після набрання рішенням законної сили, сторона може звернутися до судді у якого в провадженні перебувала вищевказана справа з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 126 КПК України накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого,  коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Згідно ст. 409 КПК України питання про всякого роду сумніви і протиріччя,  що  виникають  при  виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення  судових  витрат,  якщо  суд не вирішив цих питань, та застосування
кримінального  закону,  що має зворотну силу, відповідно до частин
другої   і   третьої   статті  5  Кримінального  кодексу  України,  вирішуються судом, який постановив вирок.

В даному випадку позивачу необхідно звернутись до слідчого який провадить досудове слідство по справі або до суду в провадженні якого знаходиться, або знаходилась вищевказана кримінальна справа.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на вищевикладене суд не уповноважений знімати заборону в порядку цивільного судочинства, а тому в позові необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 126 КПК України, ст.ст. 10, 60, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції м. Вінниці, Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи Вінницької міської ради про виключення майна з опису (зняття арешту)  відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: