ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
17.10.06 р. Справа № 2/88пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Ханової Раїси Федорівни
при помічнику судді, що виконує обов’язки секретаря Бахар Світлані Володимирівні
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Краус-Інтел” м. Харків
2. Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк
про визнання недійсною угоди
За участю
представників сторін
від позивача: Кримчак М.А. – за дов. від 21 квітня 2006 року
Заікін О.Г. – за дов. від 27 квітня 2006 року
від першого відповідача: не з’явився
від другого відповідача: Воронін С.В. – за дов. від 4 листопада 2005 року
Суть спору:
До господарського суду Донецької області заявлено позов (арк. справи 6-8) Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краус-Інтел” м. Харків та Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк про визнання недійсною угоди № 2003-084кпр, укладеної між відповідачами 3 червня 2003 року, як такої, що суперечить інтересам держави та суспільства за ознаками статті 49 Цивільного Кодексу УРСР (1963р.), та стягнення з першого відповідача по справі на користь другого відповідача отримані за угодою грошові кошти у розмірі 1340598 грн., та стягнення з другого відповідача по справі на користь Державного бюджету України отриманий за угодою товар, визначений у переліку до додатку № 1 від 3 червня 2006 року, а у випадку відсутності товару – стягнення вартості отриманої продукції у розмірі 1340598 грн.
Ухвалою від 28 квітня 2006 року господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі № 2/88пд у зв’язку із направленням судом матеріалів до слідчих органів (арк. справи 128-129, 131).
Ухвалою від 16 жовтня 2006 року (арк. справи 166) господарський суд Донецької області поновив провадження по справі у зв’язку із надходженням до суду від слідчого відділу Комінтернівського районного відділу Головного Управління МВС України в Харківській області від 5 жовтня 2006 року № 62/6295 (арк. справи 165).
В обґрунтування позовних вимог позивач та його представники під час розгляду справи посилаються на норми статті 67 Конституції України, статті 49 Цивільного Кодексу УРСР (1963 року), а також пункту 4 Заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України. Позивач обґрунтовує позовні вимоги винесенням 18 жовтня 2005 року місцевим Комінтернівським районним судом м. Харкова рішення, яким визнані недійсними установчий договір Товариства з обмеженою відповідальністю “Краус-Інтел” від 16 січня 2003 року, укладений між Демченком С.О. та Лавриком Ю.М., та статут товариства з моменту їх укладання та затвердження. Крім цього, рішенням суду зобов’язано Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності скасувати державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Краус-Інтел” та свідоцтво про державну реєстрацію, а також зобов’язано Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова зняти Товариство з обліку платників податків та скасувати свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту їх видачі, а саме з 4 лютого 2003 року та з 3 березня 2003 року відповідно. Позивач вважає, що умисел на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, має лише Товариства з обмеженою відповідальністю “Краус-Інтел”, що підтверджується зазначеним рішенням суду. Позивач та його представники вважають необхідним прийняти зазначене рішення за правилами статті 35 Господарського процесуального кодексу України, визнати укладену угоду недійсною та застосувати наслідки відповідні ознакам такої недійсності.
Другий відповідач у відзиві на позовну заяву від 18 квітня 2006 року № 337/4009 (арк. справи 102-104) та його представник під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують посилаючись на те, що на момент укладення спірного договору перший відповідач був юридичною особою та мав у власності майно, яке було продане другому відповідачу. Вважає, що другий відповідач є добросовісним набувачем за договором та здійснив повний розрахунок за даним договором, що підтверджується платіжним дорученням. Вважає, що провадження по справі повинно бути припинено у зв’язку із тим, що другий відповідач позбавлений рішенням суду статусу юридичної особи.
Клопотання позивачем та другим відповідачем по справі про фіксування судового процесу із застосуванням технічних засобів суду не заявлялися, внаслідок чого розгляд справи здійснювався відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України з веденням протоколів судових засідань.
Перший відповідач у засідання суду не з’явився, відзив на позов суду не надав, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Суд вважає, що відсутність першого відповідача у судовому процесі не зашкоджує розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Усі заяви та клопотання представників позивача та другого відповідача розглянуті судом під час судових засідань, про що зазначено у протоколах (арк. справи 121, 130).
Зважаючи на достатність представлених позивачем та другим відповідачем доказів, відсутність поважних причин нез’явлення у судове засідання повноважного представника першого відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Краус-Інтел” м. Харків (перший відповідач по справі) зареєстрований виконкомом Харківської міської ради як юридична особа 4 лютого 2003 року, включений до ЄДРПОУ за номером 32336541, мав свідоцтво платника податку на додану вартість від 3 березня 2003 року № 29017051, яке актом Державної податкової інспекції Комінтернівського району м. Харкова від 24 листопада 2005 року № 323 було анульоване (арк. справи 94,98-100).
Корпорація “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк (другий відповідач по справі) зареєстрована виконкомом Ворошиловської районної ради в м. Донецьку 18 грудня 1995 року, включена до ЄДРПОУ за номером 24068988, знаходить на податковому обліку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (арк. справи 115).
Як вбачається з матеріалів справи, між першим та другим відповідачами 3 червня 2003 року був укладений договір купівлі-продажу № 2003-084кпр, за умовами якого продавець (перший відповідач по справі) передає, а покупець (другий відповідач по справі) приймає і сплачує товар відповідно до переліку до додатку № 1 у розмірі 1340598 грн. (арк. справи 11-91).
Зазначений договір був виконаний у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 3 червня 2003 року, податковою накладною від 3 червня 2003 року № 84кпр на суму 1340598 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 223433 грн., та платіжним дорученням від 6 червня 2003 року № 666 на суму 1340598 грн. (арк.. справи 15, 92-93). Факт укладення спірного договору та його виконання у повному обсязі не заперечується представниками позивача та другого відповідача. Подальше використання другим відповідачем отриманого за спірною угодою товару підтверджено матеріалами справи (арк. справи 105-114).
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР (1963р.), якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін – в разі виконання угоди обома сторонами – в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останьою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 Постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28 квітня 1978 року (з наступними змінами) роз’яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч Закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисною метою тощо.
Зазначена норма передбачає необхідність встановлення умислу на укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, у однієї або у обох сторін угоди. Наявність умислу у сторін чи однієї сторони угоди означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. При цьому, достатньо умислу у однієї сторони на укладення угоди і настання відповідних наслідків її виконання.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
З рішення місцевого Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2005 року, яке набрало законної сили (арк. справи 151-154), вбачається, що державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Краус-Інтел” було проведено на підставі установчого договору від 16 січня 2003 року, укладеного між Демченком С.О. та Лавриком Ю.М. Згідно свідоцтва про смерть Лаврик Ю.М. помер 6 серпня 2003 року. Зі свідчень Демченко С.О. випливає, що у січні 2003 року він виїздив до м. Києва з метою працевлаштування в будівельну фірму, де, при оформленні на роботу у нього на декілька днів було вилучено паспорт. Жодних документів щодо реєстрації ТОВ “Краус-Інтел”, в тому числі установчих договорів, статутів та інше, він не підписував, назву товариства чує вперше, ніяких намірів на створення товариства ні він, ні Лаврик Ю.М., з яким він знайомий раніше, не мали. За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що установчі документи ТОВ “Краус-Інтел” є такими, що суперечать чинному законодавству, тому що вони не містять дійсних волевиявлень осіб, між якими укладені.
При розгляді справи господарський суд дійшов висновку щодо необхідності направлення повідомлення до слідчих органів для встановлення законності здійснення підприємницької діяльності ТОВ “Краус-Інтел” (арк. справи 128-129). У листі від 5 жовтня 2006 року № 62/6295 (арк. справи 165) на повідомлення господарського суду слідчий відділ Комінтернівського районного відділу Головного Управління МВС України в Харківській області зазначив, що у провадженні знаходиться кримінальна справа, порушена за ознаками частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України за фактом створення невстановленими особами для здійснення незаконної діяльності суб’єкта підприємницької діяльності ТОВ “Краус-Інтел”.Слідчим відділом повідомлено, що в матеріалах даної кримінальної справи спріний договір від 3 червня 2003 року відсутній та в процесі розслідування не досліджувався, у зв’язку із чим слідчий не виявив можливості відповісти на питання, які були поставлені господарським судом у повідомленні.
Обгрунтовуючи позов, позивач послався на наявність умислу лише у першого відповідача. Суд зазначає, що наявність умислу сторони не може бути підверджена лише рішенням місцевого суду про визнання її установчих документів недійсними, скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження місцевим судом є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта. Сам факт визнання недійсними установчого договору та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Краус-Інтел” та зобов’язання Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності скасувати державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Краус-Інтел” та свідоцтво про державну реєстрацію не спричиняє недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з Державного реєстру.
Суд дійшов висновку, що сам по собі спірний договір купівлі-продажу не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Товар, що є предметом договору купівлі-продажу не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалася ліцензія, не має й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Суд вважає, що позивачем умисел жодної із сторін спрямований на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не доведений.
Крім цього, суд зазначає, що з 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, який не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені статтею 49 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) Цим Кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції – стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація. За змістом частини 2 статті 5 Цивільний кодекс України має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи. Таким чином, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування санкцій, які були встановлені Цивільним кодексом УРСР (1963р.), чинним на момент укладення спірної угоди, але відсутні у Цивільному кодексі України, чинному на момент ухвалення цього рішення.
Суд не приймає посилання другого відповідача на необхідність припинення провадження по справі у зв’язку із тим, що перший відповідч втратив статус юридичної особи, у зв’язку із тим, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. справи 139-147) відносно ТОВ “Краус-Інтел” не внесено будь-яких записів, що посвідчують виключення його з Державного реєстру. Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач не довів підстави недійсності спірної угоди, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 25,26,29,49, частиною 1 статті 59, статтею 62 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), статтями 5, 104, 228, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та статтями 2,12,22,33-35,43,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
У задоволенні позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краус-Інтел” м. Харків та Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк про визнання недійсною угоди № 2003-084кпр, укладеної між відповідачами 3 червня 2003 року, як такої, що суперечить інтересам держави та суспільства за ознаками статті 49 Цивільного Кодексу УРСР (1963р.), та стягнення з першого відповідача по справі на користь другого відповідача отримані за угодою грошові кошти у розмірі 1340598 грн., та стягнення з другого відповідача по справі на користь Державного бюджету України отриманий за угодою товар, визначений у переліку до додатку № 1 від 3 червня 2006 року, а у випадку відсутності товару – стягнення вартості отриманої продукції у розмірі 1340598 грн. відмовити повністю.
У судовому засіданні 17 жовтня 2006 року оголошений повний текст рішення в присутності представників позивача та другого відповідача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Ханова Р.Ф.
вик. Бахар
3056723
Надруковано 4 примірники :
1 – у справу
2 – позивачу
3 – відповідачу 1
4- відповідачу 2