Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

                                                                                                                                                                                                       справа 2-112/08

м. Балаклія                                                                                                26 лютого 2008 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Стригуненко В.М.,

при секретарі Паточка А.М., за участю:

позивача: ОСОБА_1.,

відповідачів: представника за дорученням Варвинського С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Філії-Харківського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» та Державного казначейства України про стягнення грошових заощаджень з урахуванням індексу інфляції, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом. Під час розгляду справи у суді позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути 55164.21 гривень, станом включно по грудень 2007р.

У судовому засіданні позивач пояснив, що у Філії-Балаклійському відділенні ВАТ «Державний ощадний банк України» №2845 на його ім'я та ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відкриті рахунки на грошові внески, на розпорядження якими у нього є довіреності, однак у задоволенні його письмових прохань про видачу визначеної суми внесків було відмовлено.

У судовому засіданні представник відповідача - Філії-Харківського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» Варвинський С.А. позов не визнав. Пояснив, що відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» на всі заощадження громадян, поміщені до 1992 року в установах Ощадбанку колишнього СРСР, нарахована компенсація у відповідності 1 руб - 1,05 грн. і відкриті позабалансові компенсаційні рахунки. Вкладникам за бажанням видаються компенсаційні книжки, на підставі яких виникає право на одержання компенсаційних сум у майбутньому за рахунок Державного бюджету. Суми коштів, зафіксовані в ощадкнижках, що виписані ВАТ «Ощадбанк» громадянам, відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», вкладникам не вносились на зберігання в ВАТ "Ощадбанк". Це суми, які держава планує поступово виплатити у якості компенсації втрат від знецінювання заощаджень. Відповідно ст.6 вищевказаного Закону України відновлення заощаджень громадян України здійснюється шляхом переводу їх у цільові боргові зобов'язання держави в порядку, що визначається КМУ і Національним банком України. Стаття 2 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», передбачає, що держава зобов'язується забезпечити заощадження і відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їхню компенсацію у встановленому порядку. В зв'язку з викладеним, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача - Державного казначейства України Отрощенко Д.П.   надав до суду письмові пояснення, згідно з якими позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Вказував, що Державне казначейство України не є головним розпорядником бюджетних коштів. В порядку ч.2 ст.158 ЦПК України заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

07.04.1990р. на ім'я ОСОБА_3 у Балаклійській ощадній касі №015 Ощадного банку СРСР був відкритий рахунок НОМЕР_1

27.07.1991р. на ім'я ОСОБА_2у Балаклійській ощадній касі №015 Ощадного банку СРСР був відкритий рахунок НОМЕР_2

03.07.1974р. на ім'я ОСОБА_5у Балаклійській ощадній касі №2845 Ощадного банку СРСР був відкритий рахунок НОМЕР_3

До 02.01.1992р. на ім'я ОСОБА_6у Балаклійській ощадній касі №2845 Ощадного банку СРСР був відкритий рахунок НОМЕР_4 26.06.2007р. за спадщиною перейшов до позивача.

До 02.01.1992р. на ім'я ОСОБА_1у Балаклійській ощадній касі №2845 Ощадного банку СРСР був відкритий рахунок №НОМЕР_5.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР, ОСОБА_3 була нарахована компенсація на залишок по рахунку №НОМЕР_1, загальна сума склала 1174.30 грн. На цю суму у філії-Балаклійському відділенні ВАТ "Ощадбанк" №2845 був відкритий рахунок №НОМЕР_6, а у зв'язку із зміною прізвища на Коваленко, був відкритий рахунок НОМЕР_7.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР, ОСОБА_2 була нарахована компенсація на залишок по рахунку НОМЕР_2, загальна сума склала 1375.50 грн. На цю суму у філії-Балаклійському відділенні ВАТ "Ощадбанк" №2845 був відкритий рахунок №НОМЕР_8.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР, ОСОБА_4 була нарахована компенсація на залишок по рахунку №НОМЕР_3, загальна сума склала 4702.95 грн. На цю суму у філії-Балаклійському відділенні ВАТ "Ощадбанк" №2845 був відкритий рахунок №НОМЕР_9.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР, ОСОБА_1. була нарахована компенсація на залишок по рахунку №НОМЕР_10, загальна сума склала 6453.70 грн. На цю суму у філії-Балаклійському відділенні ВАТ "Ощадбанк" №2845 був відкритий рахунок НОМЕР_11

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР, ОСОБА_1. була нарахована компенсація на залишок по рахунку №НОМЕР_5, загальна сума склала 191.10 грн. На цю суму у філії-Балаклійському відділенні ВАТ "Ощадбанк" №2845 був відкритий рахунок №НОМЕР_12.

21.02.2007р. ОСОБА_4, 09.02.2007р. ОСОБА_3, 24.05.2007р. ОСОБА_2 на ім'я позивача були оформленні довіреності на право розпорядження заощадженнями.

Згідно Постанови KM України «Про виплату в 2002 році грошових заощаджень громадян України, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України» від 05.04.2002 р. №471 ОСОБА_2 23.04.2002р. отримала з рахунку НОМЕР_2компенсацію грошових заощаджень у сумі 50 гривень.

Згідно Постанови KM України «Про виплату у 2007 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року і державних казначейських зобов'язань СРСР, придбаних на території Української РСР» від від 1 березня 2007 р. N 336 позивач за довіреністю 15.07.2007р. отримав з рахунку №НОМЕР_9 компенсацію грошових заощаджень у сумі 50 гривень. 10.11.2005р. списано боргів на 115.45 гривень. 

Згідно Постанови KM України «Про виплату у 2007 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року і державних казначейських зобов'язань СРСР, придбаних на території Української РСР» від від 1 березня 2007 р. N 336 позивач 02.07.2007р. отримав з рахунку НОМЕР_13 компенсацію грошових заощаджень у сумі 50 гривень, а 07.06.2007р. з рахунку №НОМЕР_12 також отримав компенсацію грошових заощаджень у сумі 50 гривень.

Після подання позову і до ухвалення рішення позивач на підставі  постанови Кабінету Міністрів України від 09.01.2008р. №1 “Про виплату у 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінених грошових заощаджень, вкладених 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, сертифікати Ощадного банку СРСР і державні казначейські зобовязання СРСР, придбані на території Української СРСР” отримав: з рахунку №НОМЕР_12 141.10 гривень, після чого рахунок був закритий; з рахунку НОМЕР_13 858.90 гривень; з рахунку №НОМЕР_9 1000 гривень.

Наведені обставини отримання частини грошових заощаджень сторонами не заперечуються.

Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР, компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень провадиться починаючи з 1997р. виключно у грошовій формі за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР компенсаційна індексація заощаджень громадян здійснюється при видачі вкладів відповідно до індексу інфляції. 

Рішенням Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 р. було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР у частині щодо повернення заощаджень громадянам України, іноземним громадянам та особам без громадянства, відновлених та проіндексованих згідно з цим Законом в установах Ощадного банку України, залежно "від віку вкладника" та "інших обставин". Разом з тим зазначене Рішення Конституційного Суду України ніякою мірою не ставить під сумнів відповідність інших положень Закону «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР нормам Конституції України.

Таким чином, Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР встановлено механізм виплати громадянам компенсації грошових заощаджень, згідно з яким Ощадний банк України провадить виплату проіндексованих заощаджень у межах коштів, передбачених для цього законом про Державний бюджет на відповідний рік, і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року №3235-IV передбачено серед захищених статей видатків трансферти населенню, пов'язані, зокрема, з поверненням заощаджень громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1091 «Про виплату у 2006 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року і державних казначейських зобов'язань СРСР» передбачено категорії осіб, яким мають бути повернені грошові заощадження, та розмір виплат.

Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-V передбачено серед захищених статей видатків трансферти населенню, пов'язані, зокрема, з поверненням заощаджень громадян.

Постановами KM України, прийнятими на виконання Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР, в межах коштів виділених законами про державний бюджет на відповідний рік, не передбачено повернення в повному обсязі грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року. Отже, згідно із чинним законодавством на момент ухвалення рішення вимоги ОСОБА_1. до Філії-Харківського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» та Державного казначейства України про повернення проіндексованих грошових заощаджень є необґрунтованими й такими, що задоволенню не підлягають.

Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР держава встановила порядок і запровадила компенсаційні рахунки на захист інтересів своїх громадян, які є об'єктом права приватної власності громадян, при цьому обмежила право володіння користування та розпорядження цим майном, що не суперечить вимогам 13, 41, 64 Конституції України, а тому немає підстав вважати що права позивача порушені вказаним ним в позові відповідачем. Держава з власної волі взяла на себе зобов'язання відшкодувати громадянам ці витрати і тому мала право, на те щоб передбачити порядок виплати цієї компенсації. Позивач не може претендувати на негайну виплату коштів з компенсаційних рахунків в обсязі йому необхідному, оскільки це не передбачено законодавством України.

Вказані обставини також знайшли своє підтвердження у остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 02.07.2002р. щодо прийнятності заяв поданих ОСОБА_7та іншими проти України, згідно якого суд одностайно оголосив зазначені заяви неприйнятними.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов до висновку, що права ОСОБА_1. порушені не були.

Таким чином вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають. 

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, в предмет судового захисту входять саме порушені права, свободи і охоронювані законом інтереси особи. Однак, судом не встановлено порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1.

Згідно ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Внаслідок відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача. Зважаючи на те, що при поданні позову і на момент відкриття провадження у справі судовий збір не був сплачений, тому він підлягає стягненню за судовим рішенням. ОСОБА_1., як на підставу звільнення від сплати судового збору, посилався на п.37 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993р. №7-93: «громадяни - за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, які були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян». Однак, внаслідок того, що позивачеві не було завдано збитків, які б підлягали стягненню, що витікає з мотивувальної частини рішення та відмови у задоволенні його позову, то вказана норма не є підставою для звільнення ОСОБА_1. від сплати судового збору. Мова не йде про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання укладеного між вкладником та ощадним банком договору, а про повернення відновлених в установленому порядку заощаджень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10-11, 60, 88, 131, 208-223 ЦПК України, «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року №537/96-ВР, -

В И Р І Ш И В:

1.  У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до Філії-Харківського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» та Державного казначейства України про стягнення грошових заощаджень з урахуванням індексу інфляції - відмовити повністю.

2.  Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1. Стягнути з  ОСОБА_1на користь держави судовий збір в розмірі 551 гривні 64 копійок.

3.  З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися починаючи з 03.03.2008 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області, шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий                                                                                                Стригуненко В.М.