Справа № 22 Ц-0622/2008 Головуючий у І інстанції Луценко М.О.
Категорія 18 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
У Х В А Л А
іменем України
24 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді : Яворського М.А.
суддів Оношко Г.М., Мережко М.В.
при секретарі Колесник Н.І.,
розглянувши в приміщенні апеляційного суду Київської області матеріали справи за апеляційною скаргою Бориспільського міжрайонного прокурора на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2007 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на земельні ділянки, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просив звернути стягнення на земельні ділянки відповідачів по справі розмірами 1.2271 га. та 1.2183 га., мотивуючи свої вимоги тим, що 25 грудня 2006 року між ним, з одного боку, та відповідачами по справі з іншого боку, було укладено договір позики, згідно якого він передав кожній із відповідачок по 25000 грн. які відповідачі зобов'язалися повернути до 30 січня 2007 року. Оскільки відповідачі вказані свої зобов'язання не виконали просив вирішити спір та задовольнити подані ними позовні вимоги звернувши стягнення на майно відповідачів, а саме на земельні ділянки.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсягу.
Звернуто стягнення на земельну ділянку розміром 1,2271 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3221284000:04:013:0038, яка розміщена в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, належну ОСОБА_2на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №316713 від 09.12.2005 року, зареєстрованим за № 010532501187.
Звернуто стягнення на земельну ділянку розміром 1,2183 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3221284000:04:013:0037, яка розміщена в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, належну ОСОБА_3на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 316712 від 09.12.2005 року, зареєстрованим за № 010532501159.
Припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 1,2271 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3221284000:04:013:0038, яка розміщена в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, право на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №316713 від 09.12.2005 року, зареєстрованим за № 010532501187.
Припинено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку розміром 1,2183 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3221284000:04:013:0037, яка розміщена в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, право на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 316712 від 09.12.2005 року, зареєстрованим за №010532501159.
Визнано за ОСОБА_1право власності на земельну ділянку розміром 1,2271 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3221284000:04:013:0038, яка розміщена в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, у відповідності до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №316713 від 09.12.2005 року, зареєстрованим за № 010532501187 та виданим на ім'я ОСОБА_2.
Визнано за ОСОБА_1право власності на земельну ділянку розміром 1,2183 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3221284000:04:013:0037, яка розміщена в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, у відповідності до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 316712 від 09.12.2005 року, зареєстрованим за № 010532501159 та виданим на ім'я ОСОБА_3.
Заборонено відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації відмовляти у дачі висновків та погодженні технічної документації з землеустрою щодо виготовлення Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім'я ОСОБА_1, які належали: ОСОБА_2та ОСОБА_3.
Заборонено Броварській районній санітарно-епідеміологічній станції відмовляти у дачі висновків та погодженні технічної документації з землеустрою щодо виготовлення Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім'я ОСОБА_1, які належали: ОСОБА_2та ОСОБА_3.
Заборонено Державному управлінню екології та природних ресурсів в Київській області відмовляти у дачі висновків та погодженні технічної документації з землеустрою щодо виготовлення Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім'я ОСОБА_1, які належали: ОСОБА_2та ОСОБА_3.
Заборонено Броварському районному відділу земельних ресурсів відмовляти у дачі висновків та погодженні технічної документації з землеустрою щодо виготовлення Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім'я ОСОБА_1, які належали: ОСОБА_2та ОСОБА_3та відмовляти у підписанні Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім'я ОСОБА_1, які належали: ОСОБА_2та ОСОБА_3.
Заборонено Київському обласному головному управлінню земельних ресурсів відмовляти у
проведенні державної землевпорядної експертизи технічної документації з землеустрою щодо
виготовлення Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім'я ОСОБА_1, які належали: ОСОБА_2та ОСОБА_3.
Заборонено Броварській районній державній адміністрації відмовляти у підписанні Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім'я ОСОБА_1, які належали: ОСОБА_2та ОСОБА_3.
Заборонено Київському обласному відділу Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», та Броварському районному відділу Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України, а у разі реорганізації - їх правонаступникам, відмовляти у вчиненні дій щодо реєстрації і видачі Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім'я ОСОБА_1, які належали: ОСОБА_2та ОСОБА_3.
Зазначено, що рішення набирає законної чинності з 30 березня 2007 року.
На зазначене рішення суду першої інстанції Бориспільський міжрайонний прокурор подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позивних вимог, відмовивши у задоволенні позову.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що відповідно до боргових розписок наявних в матеріалах справи, 25.12.2006 р. в м. Борисполі між позивачем ОСОБА_1 з одного боку та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з другого боку було укладено договори позики. За вказаним договором відповідачі (кожен окремо) взяв в борг у ОСОБА_4 кошти по 25000 гривень та зобов'язались борг повернути до 30.01.2007 року. Однак вказані кошти відповідачі у строки визначені борговими розписка позивачу не повернули.
Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами по вказаній справі був укладений договір позики який відповідає вимогам ст. 1049 ЦК України і так як відповідачки по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у строки визначені борговими розписками не повернули вказані кошти позивачу, тому суд прийшов до висновку, що обґрунтованими є і вимоги позивача по звернення стягнення на земельні ділянки ( паї) відповідачів, які розташовані на території Княжицької сільської ради в рахунок погашення суми неповернутого боргу. Крім того обґрунтованими суд визнав також і вимоги позивача щодо припинення права приватної власності відповідачів на зазначені земельні ділянки та визнання за позивачем по справі права власності на вказані земельні ділянки (паї) та заборонив органами державної влади відділу містобудування та архітектури Броварської РДА, Броварській райСЕС, державному управлінню екології та природних ресурсів в Київській області, Броварському районному відділу земельних ресурсів, Київському обласному головному управлінню земельних ресурсів, Броварській районній державній адміністрації, Київському обласному відділу Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» відмовляти у дачі висновків та погодження технічної документації по виготовлення державних актів позивачу та вчиняти інші функції відносно до повноважень яких вказані органи мали право при оформленні земельних ділянкою.
Однак визнати законним та обґрунтованим вказане рішення суд першої інстанції колегія суддів не може та вважає що воно підлягає скасуванню, а справа поверненню до належного суду першої інстанції на повторний розгляд виходячи з наступного.
Так відповідно до вимог передбачених ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів вказаної цивільної справи між позивачем по справі ОСОБА_1 та відповідачками по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 фактично був укладений договір позики, тобто правовідносини, які регулюються ст. 1049 ЦК України.
Суд же першої інстанції, приймаючи до провадження поданий ОСОБА_1 позов та розглядаючи вказану цивільну справу не звернув уваги, що між сторонами укладений договір позики, а відповідачем заявлено вимоги не про повернення отриманих та неповернутих коштів, а про звернення стягнення на земельну ділянку, хоч такого виду відповідальності сторонами при укладення договору позики не визначалося, тому суд, задовольняючи вказані позовні вимоги фактично вирішив не судовий спір щодо стягнення коштів за договором позики, а визначив порядок та спосіб виконання зобов'язання ( чи судового рішення про стягнення коштів) не з'ясувавши при цьому матеріальне становище відповідачів та можливість ними виконати вказані зобов'язанні у спосіб визначений ст. 1049 ЦК України, а саме повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Не звернув суд першої інстанції, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 є земельні ділянки, які мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому на вказані земельні ділянки поширюється дія п. б п.15 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України щодо заборони купівлі-продажу або іншого способу відчуження земельних ділянок, що не уможливлює їх відчуження в тому числі і зазначеним судом способом.
Крім того з матеріалів даної цивільної справи вбачається, що відповідачі по справі проживають на території Броварського району, земельні ділянки ( які до того ж є нерухомими майном) на які позивач просив звернути стягнення також розташовані на території Броварського району що відповідно до вимог ст. 114 ЦПК України свідчить проте, що відповідно до змісту поданого позивачем позову фактично спір вини з приводу нерухомого майна а тому повинен був розглядатися не Бориспільським міськрайонним судом, а Броварським міськрайонним судом, однак суд першої інстанції не врахував вказані вимоги процесуального законодавства та прийняв вказаний позов до свого провадження та розглянув справу по суті.
З матеріалів вказаної цивільної справи вбачається, що позивач по справі, подаючи вказану позовну заяву у даному варіанті просив крім вирішення спору між ним (позивачем) та відповідачками щодо звернення стягнення на їх земельні ділянки та припинити права відповідачки на вказані земельні та визнати за ним право власності на вказані земельні ділянки просив також заборонити органам державної влади (відділу містобудування та архітектури Броварської РДА, Броварській райСЕС, державному управлінню екології та природних ресурсів в Київській області, Броварському районному відділу земельних ресурсів, Київському обласному головному управлінню земельних ресурсів, Броварській районній державній адміністрації, Київському обласному відділу Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України») не вчиняти забороняючи дії щодо його права на вказані земельні ділянки.
Однак в порушення вимог ст. 33 ЦПК України суд першої інстанції вказані органи державної влади до участі в розгляді справи в якості співвідповідачів не притягнув не з'ясував якими діями вони порушили права позивача в даних правовідносинах та чи він взагалі звертався до них з приводу вказаних прав.
З порушенням норм цивільного процесуального законодавства, а саме ст. 223 ЦПК України визначив порядок набрання законної сили рішення, хоч обставин які зазначені в ст. 367 ЦПК України в даних правовідносинах не вбачається.
Оскільки суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі то вказана обставина є безумовною підставою відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України для скасування рішення суду та направлення її на новий розгляд. Одночасно з цим колегія суддів вважає, що оскільки фактичним предметом вказаного позову ОСОБА_1 є земельні ділянки, як об'єкт нерухомого майна, то відповідно до вимог ст. 114 ЦПК України тому вказаний позов має виключну підсудність за місцем знаходження земельної ділянки.
Колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора є частково обґрунтованим та такими, що дають підстави для скасування рішення суду. Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимога прокурора в частині ухвалення нового рішення не можу бути задоволена, оскільки він не був та не є стороною по вказаній справі, а тому не вправі вимагати постановлення рішення по вказаним правовідносинам, а лише як представник органу державної влади Київської обласної ради на яку відповідно до вимог ст. 8 ЗК України покладається реалізація державної політики в сфері земельних відносин в межах області, вправі ставити питання щодо незаконності відчуження земельних ділянок ( паїв).
На підставі наведеного та враховуючи рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2007 року постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права воно підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Враховуючи викладені обставини та керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Бориспільського міжрайонного прокурора задовольнити частково, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2007 року скасувати, а справу повернути до того ж суду на новий судовий розгляд.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді