Справа № 2-214/2008 рік

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

19 березня 2008 року                   м. Першотравенськ.

Першотравенський міський суд, Дніпропетровської області в складі головуючого судді   : Зайцева В.В.

при секретарі          : Фадєєвій Т.Б.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за вимушений прогул.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємця ПОСОБА_2 про стягнення компенсації за вимушений прогул, просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь 9483грн. компенсацію за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2005 року по 01 жовтня 2007 року, та просила зобов'язати відповідача звільнити її з роботи із записом в трудовій книжці про звільнення за власним бажанням.

В ході розгляду справи в суді позивач ОСОБА_1 уточнила і змінила свої позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь 5305грн. компенсацію за час вимушеного прогулу з 10 вересня 2006 року по 01 жовтня 2007 року, та просила зобов'язати відповідача звільнити її з роботи із записом в трудовій книжці про звільнення за власним бажанням.

Як було встановлено в ході розгляду справи в суді 01 липня 2005 року приватний підприємець ОСОБА_2 уклала безстроковий трудовий договір з позивачем ОСОБА_1, який був зареєстрований у Першотравенському міському центрі зайнятості населення 01 липня 2005 року. Запис у трудовій книжці ОСОБА_1 зроблений на підставі договору Першотравенським міським центром зайнятості населення і трудова книжка згідно діючого законодавства України передана на зберігання працівникові ОСОБА_1. Позивач ОСОБА_1 працювала продавцем в магазині відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 по листопад 2006 року, точної дати не встановлено. В цей час в магазині приватного підприємця ОСОБА_2 виникла недостача грошових коштів у касі. В магазині працювало три продавці - позивач ОСОБА_1 таОСОБА_4 і ОСОБА_5. ОСОБА_2 потребувала від ОСОБА_1 пояснень з приводу нестачі коштів у касі магазину, на що ОСОБА_1 відмовилася давати пояснення і перестала ходити на роботу. Відповідач ОСОБА_2 до 31 березня 2007 року сплачувала всі необхідні платежі за позивача ОСОБА_1 і нараховувала їй мінімальну заробітну плату встановлену в Україні. В ході розгляду справи в суді сторони дійшли згоди про те, що вищевказаний трудовий договір слід розірвати на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням працівника з 31 березня 2007 року. Що і було зроблено 18 березня 2008 року.

Позивач ОСОБА_1 пояснила в судовому засіданні, що вона дійсно працювала у приватного підприємця ОСОБА_2 по трудовому договору від 01 липня 2005 року. За час роботи неодноразово брала у відповідача товар в рахунок заробітної плати всього приблизно на 800грн.. у вересні 2006 року була не допущена відповідачем до роботи з зв'язку з тим що по магазину була недостача грошей в касі. Дійсно працювала в магазині разом ще з двома продавцями - ОСОБА_4 іОСОБА_5.. Трудова книжка знаходилася після укладення трудового договору у неї. Зверталася до відповідача щоб та звільнила її за власним бажанням, однак відповідач ОСОБА_2 відмовляла їй в цьому мотивуючи тим, що розірве трудовий договір після того, як вона віддасть гроші в сумі 800грн.. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь 5305грн. компенсацію за час вимушеного прогулу з 10 вересня 2006 року по 01 жовтня 2007 року.

Відповідач ОСОБА_2 підтвердила, що дійсно з позивачкою ОСОБА_1 вона 01 липня 2005 року уклала безстроковий трудовий договір, який був зареєстрований у Першотравенському міському центрі зайнятості населення 01 липня 2005 року. Запис у трудовій книжці ОСОБА_1 зроблений на підставі договору Першотравенським міським центром зайнятості населення і трудова книжка згідно діючого законодавства України передана на зберігання працівникові ОСОБА_1. Позивачка ОСОБА_1 працювала продавцем в магазині не по 08 вересня 2005 року і не по 10 вересня 2006 як вказує позивач в своїх позовних заявах, а по листопад 2006 року, точної дати не пам'ятає. В цей час в магазині виникла недостача грошових коштів у касі. В магазині працювало всього три продавці - позивач ОСОБА_1 таОСОБА_4 і ОСОБА_5. Вона потребувала від ОСОБА_1 пояснень з приводу нестачі коштів у касі магазину, на що ОСОБА_1 відмовилася давати пояснення і перестала ходити на роботу. Вона до 31 березня 2007 року сплачувала всі необхідні платежі за позивача ОСОБА_1 і нараховувала їй мінімальну заробітну плату встановлену в Україні. На сьогодні трудовий договір розірваний, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Дійсно відповідач ОСОБА_1 крім недостачі по касі магазину ще набрала товару під заробітну плату на суму 800грн. які до цього часу не віддала.

Допитані в судовому засіданні свідкиОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт того, що ОСОБА_1 дійсно працювала в магазині відповідача ОСОБА_2 з липня 2005 року по листопад 2006 року коли було виявлено недостачу коштів по касі магазину. Підозри впали на ОСОБА_1 яка цього не признала і перестала виходити на роботу.

Оскільки позивач ОСОБА_1 як вбачається з первинної позовної заяви стверджувала що вона у відповідача працювала по 08 вересня 2005 року, а в уточненій позовній заяві стверджує що вона працювала по 10 вересня 2006 року, тобто вона не може вказати точну дату коли відповідач ОСОБА_2 не допустила її до роботи, а відповідач ОСОБА_2 та свідкиОСОБА_4 і ОСОБА_5 прямо вказують що ОСОБА_1 працювала по листопад 2006 року, тому суд критично відноситься до показань позивачки і не бере їх до уваги і дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 працювала у відповідача ОСОБА_2 по листопад 2006 року.

Так як відповідач ОСОБА_2 не надала суду доказів про те, що вона повідомляла позивачку ОСОБА_1 про те, що їм необхідно розірвати трудовий договір і зареєструвати його в центрі зайнятості, хоча і сплачувала за неї всі необхідні платежі і нараховувала мінімальну заробітну плату по 31 березня 2007 року, а позивач ОСОБА_1 не вживала ніяких заходів для розірвання трудового договору з відповідачем ОСОБА_2 хоча мала таку можливість, оскільки в неї на руках була трудова книжка і сторони дійшли згоди про те, що вищевказаний трудовий договір слід розірвати на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням працівника з 31 березня 2007 року. Що і було зроблено 18 березня 2008 року, тому суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково. Слід стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 за період з листопада 2006 року по 31 березня 2007 року із наступного розрахунку: 375грн. х 2 місяці = 750грн., 400грн. х 3 місяці = 1200грн., а всього 1950грн. (750грн. + 1200грн.)

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки трудовий договір на день розгляду справи в суді вже розірваний з 31 березня 2007 року а решта позовних вимог не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді.

На підставі викладеного, керуючись ст.213-215 ЦПК України, ст.235 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1950(одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят) гривень в рахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2006 року по 31 березня 2007 року.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 51(п'ятдесят одну) грн. на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 1 (одна) гривня 50 коп..

Рішення суду набуває чинності після закінчення десятиденного строку подачі заяви на апеляційне оскарження.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд, для цього сторона, яка бажає подати апеляцію зобов'язана в десятиденний термін подати Першотравенському міському суду заяву про апеляційне оскарження, якщо після цього протягом двадцяти днів ця особа не подасть апеляцію, рішення вступає в законну силу.

       СУДДЯ :