Справа № 1-50, 2007 року
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючої - судді: Марущак Н. М.,
при секретарі: Крабань З. І.,
з участю прокурора: Калітенка С. О. ,
потерпілого ОСОБА_1,
захисника: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт. Ставище справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, не працюючого, не одруженого, невійськовозобов'язаного, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3, маючи вільний доступ до будинку ОСОБА_1, розташованого АДРЕСА_2, яка дозволила йому відкривати самостійно будинок та заходити до нього, щоб дивитись телевізор, в серпні 2006 року, точна дата не встановлена, близько 13 години, відімкнувши вхідні двері, зайшов до вказаного будинку, де спочатку подивився телевізор, а потім, побачивши в вазі, що знаходилась на меблевій стінці в одній із кімнат будинку золоту каблучку, вирішив викрасти її. Після чого ОСОБА_3 з метою звернення на свою користь та особистого збагачення таємно викрав вказану золоту каблучку вагою 4 грами вартістю 550 гривень, визначеною на час вчинення злочину, що належить ОСОБА_1, та з місця скоєння злочину зник, привласнивши викрадене майно на свою користь.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, суду показав, що з травня 2006 року він на прохання ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_1 допомагав їм по господарству. Вони, дозволяли йому в їх відсутність відкривати самостійно будинок та заходити до нього, щоб дивитися телевізор, показавши, де лежить ключ від замка вхідних дверей. В липні чи серпні 2006 року (точної дати не пам”ятає), коли ОСОБА_4 не було вдома, він, самостійно відімкнувши будинок, зайшов до вказаного будинку, подивився телевізор, а потім піднявся на другий поверх вказаного будинку, де в одній із кімнат побачив у вазі, що стояла в середині меблевої стінки, золоту каблучку, яку він вирішив вкрасти. Поклавши дану каблучку до кишені, вийшов з хати, зачинивши двері. Через декілька днів він біля повороту в смт. Ставище запропонував незнайомому таксисту купити каблучку. Той, погодившись, купив у нього дану каблучку за 27 гривень.
У вчиненому підсудний щиро кається.
Крім повного визнання своєї вини підсудним його вина підтверджується:
- показами потерпілої ОСОБА_1, яка суду показала, що підсудний з травня 2006 року допомагав їм по домогосподарству, часто заходив до них дивитися телевізор. Він знав, де знаходиться ключ від будинку, вони довіряли йому, дозволяли відкривати самостійно будинок та заходити до нього, щоб дивитись телевізор. В серпні 2006 року вони з чоловіком були на морі. Коли повернулись з відпочинку, дочка ОСОБА_5 повідомила про викрадення її золотої каблучки вагою 4 г, яку зберігали в меблевій стінці на другому поверсі будинку. Завдані внаслідок викрадення каблучки збитки підсудний відшкодував повністю;
- показами свідка ОСОБА_4, який суду показав, що підсудний з травня 2006 року допомагав їм по домогосподарству, часто заходив до них дивитися телевізор. Він знав, де знаходиться ключ від будинку, вони довіряли йому, дозволяли відкривати самостійно будинок та заходити до нього, щоб дивитись телевізор. В серпні 2006 року вони з дружиною та сином були на морі. Коли повернулись з відпочинку, дочка ОСОБА_5 повідомила про викрадення золотої каблучки вагою. Пізніше ОСОБА_3 зізнався йому у викраденні вказаної каблучки;
- показами свідка ОСОБА_5, яка суду показала, що підсудний з травня 2006 року допомагав їм по домогосподарству, часто заходив до них дивитися телевізор. Він знав, де знаходиться ключ від будинку, батьки довіряли йому, дозволяли відкривати самостійно будинок та заходити до нього, щоб дивитись телевізор. В серпні 2006 року її батьки з братом були на морі, а підсудний допомагав їй по домогосподарству. Після повернення батьків вона виявила відсутність її золотої каблучки вагою 4 г, яку зберігали в меблевій стінці на другому поверсі будинку.
Винність підсудного у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1, КК України, підтверджується також іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- заявою ОСОБА_1 від 23 серпня 2006 року про викрадення ОСОБА_3 з її будинку належного їй майна (а.с.3);
- протоколом огляду місця події від 23 серпня 2006 року (а.с.4);
- довідкою приватного підприємця ОСОБА_6 від 31 серпня 2006 року, відповідно до якої на час вчинення злочину вартість 1 грама золота становить 135 гривень (а. с. 13);
- заявою ОСОБА_1 від 28 серпня 2006 року про відшкодування матір”ю підсудного завданих збитків, спричинених її сином (а.с. 17);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 19 лютого 2007 року (а. с. 40).
Таким чином, аналізуючи та оцінюючи в сукупності установлені і перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена повністю і його дії кваліфікує за ст. 185 ч. 1 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Вирішуючи питання про міру покарання підсудному ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який вину в скоєнні злочину визнав повністю, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування збитку.
Враховуючи всі викладені обставини та беручи до уваги, що підсудний ОСОБА_3 вчинив злочин невеликої тяжкості, перебуває на диспансерному обліку з діагнозом олігофренія в ступені легко-вираженої дебільності з емоційно-вольовою нестійкістюм, тяжких наслідків від скоєного не наступило, суд з урахуванням вищезазначених обставин, вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, та вважає за можливе призначити підсудному покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України більш м'який вид покарання, ніж передбачено в санкції ч. 1 ст. 185 КК України, у вигляді обмеження волі із застосуванням умов ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням і призначенням іспитового строку із зобов'язанням відповідно до ст. 76 КПК України не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, бо саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_3 визнати винним за ст. 185 ч. 1 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
Застосувати до ОСОБА_3 умови ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти вказані органи про зміну місця проживання.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 - підписку про невиїзд, не змінювати до вступу вироку в законну силу.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом 15 діб з моменту його оголошення.
Суддя