Справа № 2-52, 2007 року
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2007 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючої - судді: Марущак Н. М.,
при секретарі: Карабань З. І.,
з участю
представника позивача: ОСОБА_1,
відповідачки та представника відповідача ОСОБА_2: ОСОБА_3,
представника відповідача Станіславчицької сільської ради: Кравець С. П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_4 до Станіславчицької сільської ради Ставищенського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання рішення частково недійсним, визнання права на спадщину за законом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Станіславчик Ставищенського району Київської області помер його батько ОСОБА_5. На майно померлого відкрилася спадщина. Його спадкоємцями за законом першої черги є: він (позивач), ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Проте, спадщину після смерті батька прийняв лише він, подавши про це ІНФОРМАЦІЯ_1 до Ставищенської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Решта спадкоємців строк на прийняття спадщини пропустили.
Відповідно до записів в погосподарських книгах Станіславчицької сільської ради за 1986-1991 роки житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до майна колгоспного двору, головою якого був його батько ОСОБА_5, членами двору були він (позивач), його брат ОСОБА_2. та мати ОСОБА_6 (прізвище якої на даний час ОСОБА_3). На час припинення колгоспного двору (15 квітня 1991 року) жоден з членів двору не втратив права на частку в майні. Тому відповідно до ч. 3 ст. 125 ЦК України (1963 р.) кожен з них набув право власності на майно колгоспного двору в рівних частках (по ¼ частині майна колгоспного двору.
Рішенням виконкому Станіславчицької сільської ради № 22 від 29 грудня 1994 року визнано право власності на вищевказаний житловий будинок лише за ОСОБА_5 Тому дане рішення порушило права інших членів колгоспного двору.
Відсутність правовстановлюючого документу на будинок та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно не дає змоги оформити йому (позивачеві), як спадкоємцю, права на будинок.
Під час попереднього судового засідання сторони уклали мирову угоду, яку просять визнати, а справу провадженням закрити.
Суд, розглянувши матеріали справи, письмову мирову угоду, вважає за можливе визнати укладену сторонами мирову угоду, оскільки вона не суперечить закону і не порушує прав, свобод і інтересів інших осіб.
Як встановлено матеріалами справи та відповідно до мирової угоди, укладеною сторонами, згідно погосподарських книг Станіславчицької сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки житловий будинок АДРЕСА_1 належав до майна колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_5, членами: ОСОБА_6, ОСОБА_2., ОСОБА_4 Рішенням виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради № 22 від 29 грудня 1994 року визнано право власності на вказаний житловий будинок лише за ОСОБА_5, головою колгоспного двору. Позивач ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2. набули право власності на зазначений житловий будинок в рівних частках, кожен на ¼ частину будинку. Позивач також набув право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5.
Відповідно до поданої мирової угоди, укладеної сторонами, рішення № 22 від 29 грудня 1994 року виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради Ставищенського району Київської області в частині визнання права власності за ОСОБА_5 на ¾ частини вищевказаного житлового будинку визнається частково недійсним. За позивачем та відповідачами ОСОБА_2., ОСОБА_3, за кожним, визнається право власності на 1/4 частину даного житлового будинку. Відповідачі до підписання мирової угоди отримали від позивача грошову компенсацію вартості за ¼ частини даного житлового будинку кожен по ціні за домовленістю. Понесені судові витрати позивач бере на себе.
Провадження у справі слід закрити на підставі ст. 205 п. 4 ЦПК України, наслідки закриття справи передбачені ст. 206 ЦПК України сторонам роз'яснено.
Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.), ст. ст. 182, 392, 1220, 1223 ч. 2 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 130, 175, 205 п. 4, 206 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати мирову угоду, відповідно до умов якої:
Рішення виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради Ставищенського району Київської області № 22 від 29 грудня 1994 року визнати частково недійсним в частині визнання права власності за ОСОБА_5 на ¾ частин житлового будинку АДРЕСА_1.
За ОСОБА_4 визнається право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 до підписання мирової угоди отримав від ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості ¼ частини житлового будинку АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості ¼ частини житлового будинку АДРЕСА_1.
Понесені судові витрати ОСОБА_4 бере на себе.
Закрити провадження по даній справі у зв'язку з тим, що сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом десяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя