Справа № 2-59, 2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2007 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючої - судді: Марущак Н. М.,
при секретарі: Карабань З. І.,
з участю позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: Воскобійник О. П.,
представника відповідача Бесідської сільської ради: Коломієць Л. І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області про визнання права на спадщину за заповітом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2, на майно якої відкрилася спадщина. Він є спадкоємцем майна померлої за заповітом, 20 листопада 2006 року подав заяву про прийняття спадщини до Ставищенської районної державної нотаріальної контори. ОСОБА_2 до дня смерті проживала в житловому будинку АДРЕСА_1, право власності на який ніким не оспорювався, проте, за життя правовстановлюючий документ на вказаний будинок вона не отримала і первинна державна реєстрація права власності на будинок не була проведена.
Вказаний будинок відносився до майна колгоспного двору, головою та єдиним членом якого була ОСОБА_2 Оскільки на час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживала лише його тітка, інших членів, які б мали право на частку в його майні не було, вона набула права власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування.
Відсутність правовстановлюючого документу на будинок та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно не дає змоги оформити йому (позивачу), як спадкоємцю права на будинок.
Позивач просить визнати, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, набула право на вказаний житловий будинок та визнати за ним право на спадщину за заповітом після смерті останньої на даний будинок.
В попередньому судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, підтвердили обставини, на які посилається в позовній заяві позивач.
Представник відповідача Бесідської сільської ради Коломієць Л. І. в попередньому судовому засіданні позов визнала, суду показала, що позивач є сином ОСОБА_3, та племінником ОСОБА_2 До дня смерті остання проживала у своєму будинку АДРЕСА_1, була єдиним членом і головою колгоспного двору і набула права власності на даний будинок. Проте, за життя правовстановлюючий документ на вказаний будинок не отримала. На підставі заповіту спадкоємцем майна померлої є ОСОБА_1, інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту не має.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення та усну заяву про визнання вказаного позову представником відповідача, яка діє відповідно до довіреності і має повноваження на вчинення такої дії, та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Матеріалами справи встановлено, щоІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бесідка Ставищенського району Київської області померла ОСОБА_2 Спадкоємцем майна померлої за заповітом є позивач відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України. 20 листопада 2006 року останній подав заяву про прийняття спадщини до Ставищенської районної державної нотаріальної контори. Згідно погосподарських книг Бесідської сільської ради за 1986-1992 роки будинок АДРЕСА_1 відносився до майна колгоспного двору, єдиним членом і головою якого була ОСОБА_2 Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року. Інших членів, які б мали право на частку в його майні не було. Проте, ОСОБА_2 за життя правовстановлюючий документ на вказаний будинок не отримала і первинна державна реєстрація права власності на будинок не була проведена. Вартість зазначеного житлового будинку відповідно до технічного паспорту складає 16382 гривні.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
З урахуванням викладеного, суд вважає що згідно ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України "Про власність" ОСОБА_2 за життя набула право власності на вказаний будинок. Проте, Бесідська сільська рада свідоцтва про право власності на ім'я померлої не видала.
Згідно абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року №20/5), при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.
У відповідності з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) набула за життя право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.), а позивач після її смерті набув право на спадщину за заповітом на вказаний будинок і оскільки представником відповідача позов визнається, то він підлягає задоволенню.
Оскільки відповідач Бесідська сільська рада до пред'явлення позову про визнання права на спадщину на житловий будинок і в судовому засіданні не оспорювала цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на неї не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню судових витрат.
Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.), ст. ст. 182, 392, 1220, 1223 ч. 1 Цивільного Кодексу України, ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, абзацу 4 п. 216 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 213-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовільнити.
Визнати, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, набула право на житловий будинок АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 16382 гривні.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя