Справа № 2-6, 2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 липня 2007 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючої -судді: Марущак Н. М.,
при секретарі: Карабань З. І.,
з участю позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
їх представника: ОСОБА_3,
представника відповідача прокуратури Київської області Подолянця Б. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовами ОСОБА_1та ОСОБА_2 до прокуратури Київської області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями прокуратури -
ВСТАНОВИВ:
До суду з вказаним позовами звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на те, що 2 липня 2004 року прокурором Ставищенського району Київської області була порушена кримінальна справа за фактами зловживання службовими особами СТОВ „Обрій” своїм службовим становищем та службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки законним інтересам співвласників майна. 19 серпня 2004 року слідчим прокуратури Ставищенського району порушена кримінальна справа за ст. ст. 364 ч. 2 і 366 ч. 2 КК України, у якій їм 28.08.2005 року було пред'явлене обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ст. 364 ч. 2 і 366 ч. 2 КК України, і відносно них обрано, як міру запобіжного заходу, підписку про невиїзд з постійного місця проживання. 31.08.2004 року прокурор Ставищенського району Київської області у цій справі затвердив обвинувальний висновок. Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 29.10.2004 року ця справа була направлена для проведення додаткового розслідування. Постановою прокурора Ставищенського району від 11 листопада 2004 року їх дії зі ст. ст. 364 ч. 2 і 366 ч. 2 КК України були перекваліфіковані на ст. 358 ч. 1 КК України і справа була тоді ж передана для проведення додаткового розслідування слідчому відділенню Ставищенського РВ ГУ МВС України у Київській області. У справі при проведенні додаткового розслідування слідчим СВ Ставищенського РВ ГУ МВС України у Київській області капітаном міліції Вельським С. В. 18 грудня 2004 року була винесена постанова про закриття кримінальної справи за відсутністю у їх діях складу злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України.
Незаконним порушенням проти них кримінальної справи, незаконним пред'явленням їм обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, і незаконним обранням щодо них підписки про невиїзд, яка обмежила їх право на вільне пересування по Україні і за її межами, їм завдано моральну шкоду, також вони понесли витрати на оплату юридичної допомоги адвоката за їх захист від пред'явленого обвинувачення у суді.
Позивачі зазначають, що завдана їм моральна шкода полягає в тому, що вони не могли вільно пересуватись по своїй країні і виїжджати за її межі, були вимушені з”являтись на принизливі допити в прокуратуру і в суд, захищатись від незаконних обвинувачень, і задля цього відволікатись від своїх професійних обов”язків і сімейних справ, укладати угоду з адвокатом і відшукувати кошти на оплату її гонорару, марнуючи на це свій час, кошти і душевні сили. Вони страждають також від того, що про притягнення їх до кримінальної відповідальності взнали їх колеги по роботі, працівники СТОВ „Обрій”, у якому вони працюють, а також їх сім”ї, односельчани, що викликало у них ніяковість.
Позивачка ОСОБА_2, крім того, при обгрунтуванні моральної шкоди зазначає, що у неї хворий шлунок, вона є інвалідом третьої групи. У зв”язку з розслідуванням проти неї, хворої людини, даної кримінальної справи, її життя ускладнилось, оскільки їй знадобились додаткові душевні сили для збереження рівноваги і спокою, що тривало з 28 серпня 2004 року до отримання нею 22.01.2005 року повідомлення слідчого Вельського С. В. про закриття щодо неї кримінальної справи за відсутністю у її діях складу злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України.
З урахуванням вказаних обставин, позивачі визначили розмір моральної шкоди: позивач ОСОБА_1 в розмірі 20000 грн., позивачка ОСОБА_2 - в розмірі 25000 грн.
Позивачі просять стягнути з державного казначейства України на їх користь завдану діями прокурора Ставищенського району Київської області і слідчого прокуратури Ставищенського району Київської області, а саме незаконним порушенням проти них кримінальної справи, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності і незаконним обранням підписки про невиїзд:
ОСОБА_1- моральну шкоду у розмірі 20000 гривень, а також витрати понесені на оплату юридичної допомоги адвоката у сумі 2000 гривень, а усього стягнути на його користь 22000 гривень (а. с. 7-9);
ОСОБА_2- моральну шкоду у розмірі 25000 гривень, а також витрати понесені на оплату юридичної допомоги адвоката у сумі 2000 гривень, а усього стягнути на її користь 27000 гривень(а. с. 4-6).
Ухвалою Ставищенського районного суду від 21 березня 2007 року позовні вимоги за позовами ОСОБА_1. та ОСОБА_2 до прокуратури Київської області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди об”єднано в одне провадження.
В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позов, підтвердили обставини, на які посилаються в позовній заяві позивачі. Додатково суду пояснили, що постанов слідчого прокуратури Ставищенського району від 25 листопада 2004 року про перекваліфікацію їх (позивачів) дій зі ст. ст. 364 ч. 2 і 366 ч. 2 КК України на ст. 358 ч. 1 КК України та порушення кримінальної справи відносно них (позивачів) за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України, вони не оскаржували.
Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 суду показав, що завдана йому моральна шкода полягає в тому, що в зв”язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності він не міг вільно виїжджати з місця свого проживання, був вимушений з”являтись на допити в прокуратуру і в судові засідання, взв”язку з чим сильно переживав, був змушений відшуковувати додаткові кошти на оплату гонорару захисника; також морально страждає від того, що про притягнення його до кримінальної відповідальності взнали працівники товариства, де він працює, односельчани, а також через те, що за нього переживають його діти та дружина.
Допитана в якості свідка позивач ОСОБА_2 суду показала, що завдана їй моральна шкода полягає в тому, що в зв”язку з незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності вона не могла вільно виїжджати з місця свого проживання, постійно переживала, нервувала; вимушена була з”являтись на допити та в судові засідання, в зв”язку з чим, являючись інвалідом ІІІ групи через хворобу шлунку, не могла дотримуватись рекомендованого їй режиму харчування; страждає також від того, що про притягнення її до кримінальної відповідальності взнали працівники товариства, де вона працює, односельчани, а також через те, що за неї переживали її батьки, неповнолітні діти, яких вона виховує одна, так як чоловік помер.
Представник відповідача прокуратури Київської області Подолянець Б. П. позов не визнав, суду пояснив, що після повернення судом кримінальної справи про обвинувачення позивачів у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України на додаткове розслідування слідчим прокуратури Ставищенського району було винесено постанову від 25 листопада 2004 року про перекваліфікацію дій позивачів з вказаних статей на ст. 358 ч. 1 КК України та передачу справи для проведення додаткового розслідування слідчому відділенню Ставищенського РВ ГУ МВС України у Київській області, та в цей же день вказаним слідчим винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно позивачів за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України. По даній справі в даний час продовжується розслідування. Оскільки провадження про обвинувачення дій позивачів у скоєнні злочинів, передбачених ст. 364 ч. 2 і 366 ч. 2 КК України, не було закрите, позовні вимоги вважає необгрунтованими.
Представник відповідача державного казначейства України в судове засідання не прибув, про час і місце судового засідання державне казначейство оповіщене у встановленому порядку. Проте, Державне казначейство України направило до суду письмові пояснення (а. с. 129-130, 177-178), в яких справу просить слухати без його представника, позов не визнає, посилаючись на те, що державне казначейство, яке залучено до справи в якості відповідача, не є учасником спірних відносин; крім незаконності дій працівників прокуратури позивачі не довели належним чином факту завдання їм моральної шкоди у розмірі, визначеному у позовній заяві; відсутній причинно-наслідковий зв”язок між діями державного казначейства України та завданням шкоди.
Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів, їх представника, покази допитаних в якості свідків позивачів, представника відповідача прокуратури Київської області, та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що 2 липня 2004 року прокурором Ставищенського району Київської області була порушена кримінальна справа за фактами зловживання службовими особами СТОВ „Обрій” своїм службовим становищем та службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки законним інтересам співвласників майна, що підтверджується копією вказаної постанови (а. с. 135).
28.08.2005 року слідчим прокуратури Ставищенського району була винесена постанова про притягнення в якості обвинуваченої ОСОБА_2 та в цей же день винесена постанова про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_1. Вказаними постановами їм було пред'явлене обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ст. 364 ч. 2 і 366 ч. 2 КК України, що підтверджується копіями вказаних постанов (а. с. 136, 139).
Постановами слідчого прокуратури Ставищенського району від 28.08.2004 року відносно позивачів обрано, як міру запобіжного заходу, підписку про невиїзд з постійного місця проживання (а. с. 140, 143).
З копії постанови Ставищенського районного суду від 29 жовтня 2004 року встановлено, що даною постановою суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1. та ОСОБА_2 в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, було повернуто прокурору Ставищенського району Київської області для проведення додаткового розслідування (а. с. 162-164).
25 листопада 2004 року слідчим прокуратури Ставищенського району було винесено постанову про перекваліфікацію дій позивачів зі ст. ст. 364 ч. 2 і 366 ч. 2 КК України на ст. 358 ч. 1 КК України та передачу справи для проведення додаткового розслідування слідчому відділенню Ставищенського РВ ГУ МВС України у Київській області, та в цей же день вказаним слідчим винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно позивачів за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України, що підтверджується копіями вказаних постанов (а. с. 165-168, 169).
Як встановлено судом, 18 грудня 2004 року слідчим СВ Ставищенського РВ ГУ МВС України в Київській області Вельським С. В. було винесено постанову про закриття кримінальної справи, порушеної щодо позивачів за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України, за відсутністю в їх діях складу злочину, що підтверджується копією вказаної постанови (а. с. 172-173).
Постановою прокурора Ставищенського району від 24 березня 2006 року вищевказана постанова слідчого СВ Ставищенського РВ ГУ МВС України в Київській області від 18 грудня 2004 року про закриття кримінальної справи відносно позивачів скасована як незаконна, і кримінальну справу було направлено начальнику СВ Ставищенського РВ ГУ МВС України в Київській області для організації досудового слідства (а. с. 121).
З відповідей начальника СВ Ставищенського РВ ГУ МВС України в Київській області від 25 червня 2007 року (а. с. 253) та від 04.07.2007 року (а. с. 259), довідки від 04.07.2007 року (а. с. 260) встановлено, що розслідування вищевказаної кримінальної справи продовжується.
З пояснень позивачів, їх представника встановлено, що постанова слідчого прокуратури Ставищенського району від 25 листопада 2004 року про перекваліфікацію дій позивачів зі ст. ст. 364 ч. 2 і 366 ч. 2 КК України на ст. 358 ч. 1 КК України в установленому порядку оскаржена не була. Постанова слідчого прокуратури Ставищенського району від 25 листопада 2004 року про порушення кримінальної справи відносно позивачів за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України, позивачами та їх захисником відповідно до ст. 236-7 КПК України до суду також оскаржена не була.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до п. 4, 5 ст. 3 вказаного Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Виключний перелік випадків, коли виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, передбачено статтею 2 зазначеного Закону. Зокрема, до таких випадків відносяться 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Зазначеною статтею до випадків, коли виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених вищевказаним Законом, не відноситься перекваліфікація дій обвинуваченого з одного обвинувачення на інше.
Як встановлено судом, після повернення кримінальної справи про обвинувачення позивачів за ст. ст. 364 ч. 2 і 366 ч. 2 КК України постановою Ставищенського районного суду від 29 жовтня 2004 року на додаткове розслідування слідчим прокуратури Ставищенського району було винесено постанову від 25 листопада 2004 року про перекваліфікацію дій позивачів з вказаних статей на ст. 358 ч. 1 КК України та в цей же день винесено постанову про порушення відносно позивачів кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України. Вказані постанови позивачами не оскаржувалась. Кримінальна справа про обвинувачення позивачів за ст. 358 ч. 1 КК України по даний час розслідується, перебуває в провадженні СВ Ставищенського РВ ГУ МВС України в Київській області.
Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що кримінальна справа про обвинувачення позивачів за ст. ст. 364 ч. 2 і 366 ч. 2 КК України не була закрита за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів про стягнення на їх користь шкоди, завданої незаконним порушення проти них кримінальної справи, незаконним пред'явленням їм обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, і незаконним обранням щодо них підписки про невиїзд, - є безпідставними, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України, ст. ст. 1 - 3, 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. ст. 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1та ОСОБА_2 до прокуратури Київської області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконним порушенням проти них кримінальної справи, незаконним пред'явленням їм обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, і незаконним обранням щодо них підписки про невиїзд, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя