УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Єлфімова О.В.,
суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Парусова А.С.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 жовтня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 лютого 2011 року.
Вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2010 року
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
засуджено за:
- ч. 1 ст. 135 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 лютого 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього певних обов’язків, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 8 жовтня 2009 року, приблизно о 3.15 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, рухаючись на технічно справному автомобілі «Субару Форестер», д.н. НОМЕР_1 по вул. І. Кулика в м. Цюрупинську, в порушення п.п. 12.1, 12.4, 18.1 ПДР України, під’їжджаючи до пішохідного переходу, не вжив заходів до зменшення швидкості руху автомобіля, не надав дорогу пішоходу, в результаті чого скоїв наїзд на громадянку ОСОБА_6, при цьому не вжив заходів з виклику швидкої допомоги та надання першої медичної допомоги потерпілій та з місця пригоди зник. В результаті наїзду, ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 вона померла в лікарні.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 і направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону – ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості. При цьому посилається на те, що суд в достатній мірі не врахував, що засуджений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі й за вчинення аналогічного злочину, а сам злочин був ним вчинений у стані алкогольного сп’яніння. Окрім того, після вчинення злочину ОСОБА_5 з місця пригоди зник, чим проявив байдужість до наслідків скоєного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286; ч. 1 ст. 135 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд, приймаючи рішення, у мотивувальній частині вироку зобов’язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, належно вмотивувавши такий свій висновок.
Проте, як вбачається з ухвали суду та матеріалів кримінальної справи, ці вимоги апеляційний суд не виконав та не обґрунтував у мотивувальній частині ухвали свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом’якшують покарання.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме дані про його особу дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Звільняючи ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, апеляційний суд також належним чином не врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, один з яких відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів. Судом також повною мірою не враховано, що злочин ОСОБА_5 вчинив перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння.
За таких обставин висновок суду про те, що ОСОБА_5 підлягає звільненню від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки для його виправлення достатньо виконання протягом іспитового строку покладених на нього обов’язків, є хибним.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, що і є підставою для скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд.
Якщо при новому апеляційному розгляді справи суд дійде висновку про підтвердження винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 лютого 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
Єлфімов О.В. Сахно Р.І. Шибко Л.В.