Справа № 2-543/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

20 травня 2011 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

        головуючого-судді             - Казака С.Ю.

        при секретарі                       - Бабка Г.Г.

        за участю позивачки           - ОСОБА_1

        представника позивача       - ОСОБА_2

        представника відповідача   - Копач Р.В.

        представник третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи –Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним кредитного договору, договору застави автотранспортного засобу та договору поруки,-

ВСТАНОВИВ:

         Позивачі звернулись до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначили, що 11.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав позивачу кредит в сумі 33878 доларів США на строк до 11.06.2015 року для придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу від 27.05.2008 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,75% річних. Видача кредиту була здійснена банком у день підписання кредитного договору. Для оплати транспортного засобу за договором купівлі-продажу від 27.05.2008 року, укладеному із ТОВ «Дніпромотор», банк здійснив конвертацію виданих ОСОБА_5 кредитних коштів в іноземній валюті в гривню. Умовами кредитного договору було встановлено, що оплату ОСОБА_5 вносить в іноземній валюті –доларах США. Грошове зобов’язання як кредитора, так і позичальника у договорі не виражене в грошовій одиниці України і не визначений грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_5 та банком було укладено договір застави транспортного засобу, а також з ОСОБА_1 договір поруки. Зазначаючи, що відповідач не мав законних підстав для укладення договору кредиту та надання кредитних коштів в іноземній валюті, не отримавши при цьому індивідуальну ліцензію НБУ, а також без визначення еквіваленту в національній валюті України –гривні, позивачі просили у відповідності до ст.ст.203,215 ЦК України просили визнати недійсними кредитний договір , договір застави автотранспортного засобу та договір поруки від 11.06.2008 року.    

        В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги та, посилаючись на викладені в позовній заяві підстави, просила суд задовольнити останню в повному обсязі.

        Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що відповідач має ліцензію НБУ на право використання іноземної валюти як засобу платежу, а тому відповідач має право при визначенні ціни договору визначати його виконання в іноземній валюті, а також на пред’явлення вимог по поверненню кредитів в іноземній валюті.

        Представник третьої особи - Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України в судовому засіданні надала заперечення з приводу заявлених позивачами первісно вимог про зобов’язання Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України зареєструвати в Державному реєстрі відомості про припинення обтяження транспортного засобу, які ухвалою суду були залишені без розгляду.

        Третя особа –приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, про причини неявки не повідомила.  

        З урахуванням думки учасників процесу, які не заперечували проти розгляду справи у відсутності останньої, предмету позову, а також того факту, що третя особа повідомлялась судом про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, повідомлень про вступ до участі у справі відповідно до ч.3 ст.36 ЦПК України не надавала, суд визнав за можливе провести розгляд справи у відсутні приватного нотаріуса ОСОБА_6

        Заслухавши пояснення позивачки, представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

        Судом встановлено, що 11.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»та позивачем ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №CL-301/255/2008, відповідно до умов п.п.2,3 якого банк зобов’язався надати останньому кредит в сумі 33878 доларів США на купівлі автомобіля Honda Civic, з терміном повернення кредиту до 11.06.2015 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 12,75% річних (а.с.7-12).

        Також 11.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»та ОСОБА_5 11.06.2008 року було укладено договір застави автотранспортного засобу №РСL-301/255/2008, відповідно до якого ОСОБА_5 передав в заставу автомобіль Honda Civic в забезпечення виконання своїх зобов’язань за кредитним договором (а.с.13-14).

        Окрім цього, 11.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №SR-301/255/2008/1, відповідно до якого остання зобов’язалась відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов’язань ОСОБА_5 за кредитним договором (а.с.15).

        Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

        Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

        Відповідно до ч.ч.1,3,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

        Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

        Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.

       У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

       Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа  заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

        Відповідно до ст.ст.6,627,628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

        Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

        Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   

        Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

        Як встановлено судом, кредитний договір від 11.06.2008 року підписаний обома сторонами, що свідчить про їх обізнаність з умовами кредитного договору і згодою з цими умовами, сторонами була погоджена валюта, в якій видано кредит - у доларах США, погоджено графік погашення кредиту з визначенням валюти погашення також у доларах США (а.с.10-11).

         З часу підписання договору про надання споживчого кредиту банком виконані свої зобов’язання і позивачу відповідності до умов кредитного договору передана обумовлена в договорі сума кредиту в розмірі 33878  доларів США шляхом перерахування на відкритий у банку поточний рахунок та видачі з поточного рахунку, що підтверджується заявою про видачу готівки №3 від 11.06.2008 року (а.с.18).

         На виконання своїх зобов’язань позивачем також певний час виконувався графік погашення кредиту (а.с.19-26).

         Право банку здійснювати видачу кредитів в іноземній валюті визначено на законодавчому рівні і регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якими дозволяється зазначена діяльність за наявності виданої Національним банком України ліцензії.

        Таку ліцензію видану Національним банком України 08.11.2006 року №191 та письмовий дозвіл від 08.11.2006 року №191-1 з додатком до дозволу на право здійснювати операції з валютними цінностями відповідач має (а.с.69-72).

       Доводи позивачів про необхідність мати індивідуальну ліцензію, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки  суперечать положенням ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки індивідуальні ліцензії видаються на здійснення разової валютної операції і лише на період, необхідний для здійснення такої операції; індивідуальні ліцензії видаються на операції з наданням і одержанням резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Але, на даний час не встановлено обмежень щодо суми і строків кредитів у іноземній валюті. Відповідно до п.5.3 «Положення про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року №275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій. Згідно з п.2.3 цього Положення за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

          При цьому суд також враховує, що позивачем ОСОБА_5 не було доведено факт наявності розбіжності між волею позивача на отримання кредиту у відповідній валюті та її зовнішнім виявом, оскільки матеріали справи містять підтвердження наявності у позивача волі на отримання кредиту в іноземній валюті, а саме в доларах США, що підтверджується фактично укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором, підписаним ОСОБА_5   

         З урахуванням зазначених вище положень закону та умов укладеного між сторонами кредитного договору, суд приходить до висновку, що останні не протирічать вимогам діючого законодавства, волевиявлення сторін на створення правовідносин щодо кредитних зобов’язань за договором було двостороннє, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та в задоволенні позову щодо визнання недійсним кредитного договору №CL-301/255/2008 від 11.06.2008 року слід відмовити.

         В зв’язку з цим не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо визнання недійсними договору застави та поруки, як такі, що випливають із вимог про визнання недійсним кредитного договору.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6,202,203,526,533,627,628,629,651,652,654,1054 ЦК України, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», «Положенням про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженим постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року №275, ст.ст.10,11,57-60,88,212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

         В задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи –Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним кредитного договору, договору застави автотранспортного засобу та договору поруки - відмовити повністю.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

         Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                    Суддя                                                                                                             С.Ю.Казак