Справа № 761/47907/24

Провадження № 2/761/4348/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.

за участі секретаря: Лишняк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

У грудні 2024р. позивачка звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання:

1. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в твердій грошові сумі в розмірі 7000,00 грн. на місяць, стягнення проводити не довше періоду навчання ОСОБА_3 в навчальному закладі та одночасно не довше його 23-річчя;

2. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 в твердій грошові сумі в розмірі 7000,00 грн. на місяць до досягнення останньою повноліття;

3. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 в твердій грошові сумі в розмірі 7000,00 грн. на місяць до досягнення останнім повноліття.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.12.2024 р. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 08 липня 2005 року, який розірвано 05.12.2024. У шлюбі у Сторін народились троє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . З початку 2023 року позивач та відповідач перестали разом жити, тоді ж за твердженнями відповідача він поїхав до Французької Республіки та на тепер, як він повідомляє позивачу, він мешкає у Франції. Разом з тим, з того моменту, як відповідач виїхав за межі України, він перестав брати фінансову участь у житті своїх дітей, які залишились жити з мамою в Україні. Літом поточного року позивач повідомила відповідачу про свої наміри розірвати з ним формально існуючий шлюб, на що відповідач активізувався та почав надавати своїм дітям фінансову допомогу. Так, в період з 22.07.2024 по 24.09.2024 відповідач переслав позивачу наступні суми про що надано документальне підтвердження: 22.07.2024 - 500 євро, що по курсу 22593,00 грн.; 22.07.2024 - 145 євро, що по курсу 6551,97 грн.; 29.07.2024 - 100 євро, що по курсу 4463,24 грн.; 15.08.2024 - 250 євро, що по курсу 11387,43 грн.; 30.08.2024 - 200 євро, що по курсу 9140,90 грн.; 24.09.2024 - 180 євро, що по курсу 8278,70 грн. А разом за 2 місяці та 2 днів відповідач перерахував позивачу 62415,24 грн., тобто по 31207,62 грн. на місяць, що дорівнює 10402,54 грн. щомісяця на одну дитину. При цьому, з вересня 2024 року відповідач повністю припинив фінансове забезпечення своїх дітей; втім, як це було і до липня 2024 року. Відповідач є чоловіком 41 року, який не має захворювань та вад по здоров`ю, малолітніх дітей чи будького іншого на утриманні не має, безумовно є працездатною особою, а отже є особою, яка має можливість працювати та отримувати дохід. Одночасно, закон зобов`язує Відповідача утримувати своїх дітей. В України відповідач є засновником та єдиним директором ТОВ "КВЕРТТІ", код ЄДРПОУ 38591423, основний види діяльності 47.64 (Роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах). Тож, відповідач міг би працювати та отримувати дохід через своє товариство, яке у нього вже є.

Щодо стягнення аліментів на старшого сина Відповідача - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому вже більше 18 років, то стягнення аліментів в цьому випадку є можливим, адже Данило студент ІІІ курсу ступеня бакалавра денної форми навчання Навчально-наукового інституту здоров`я, реабілітації та фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України, термін навчання з 15.09.2022 по 30.06.2026.

У позивача немає у власності жодного об`єкту нерухомості в Україні. Але відповідача не турбують ні орендні платежі позивача за квартиру, в якій живуть його діти з мамою в Києві, ні комунальні платежі та інші щоденні, щотижневі, щомісячні витрати на дітей, які позивач змушена нести самостійно задля належного утримання своїх дітей.

Усі обов`язки щодо утримання та виховання дитини, витрати за навчання, харчування, медичне обслуговування, фізичний та духовний розвиток, побутові та інші особисті потреби дітей, позивач несе самостійно, без участі батька дітей, у зв`язку з чим, у позивача постала необхідність звернутись з даною позовною заявою до суду до відповідача.

У встановлений судом строк, стороною відповідача відзив на позов не подавався.

До судового засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, в якій заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, і не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, поважності причин неявки суду не повідомив, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подавав. Викликався до суду шляхом надіслання ухвали, повістки до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», та шляхом оголошення на сайті судової влади, оскільки відповідач зареєстрований у м.Стаханов Луганської області на тимчасово окпованій території України.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 08 липня 2005 року. Їх шлюб розірвано 05.12.2024 рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, справа № 130/2929/24.

У шлюбі у Сторін народились троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянки України, копією довідки про внесення відомостей до Єдиного демографічного реєстру, копією довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб щодо Позивача та її дітей, відповідно до яких Позивач та діти зареєстровані в Києві разом за однією адресою.

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю №987555 від 24.12.2024 з Єдиного демографічного реєстру.

В період з 22.07.2024 по 24.09.2024 ОСОБА_2 переслав ОСОБА_1 наступні суми, що підтверджується копіями платіжних документів: 22.07.2024 - 500 євро; 22.07.2024 - 145 євро; 29.07.2024 - 100 євро; 15.08.2024 - 250 євро; 30.08.2024 - 200 євро; 24.09.2024 - 180 євро.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом ІІІ курсу ступеня бакалавра денної форми навчання Навчально-наукового інституту здоров`я, реабілітації та фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України, термін навчання з 15.09.2022 по 30.06.2026, що підтверджується копією довідки з навчального закладу.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка наголошувала, що спільні діти сторін знаходяться на її утриманні, а батько - відповідач у справі ухиляється від покладених на нього обов`язків щодо утримання дітей. На спростування цих обставин відповідачем не було надано до суду належних і допустимих доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Судом встановлено, що спільні неповнолітні діти сторін проживають разом з позивачкою і перебуває повністю на її утриманні, відповідач участі у вихованні та утриманні дітей не приймає.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги матеріальний стан сторін, а також те, що спільні неповнолітні діти сторін перебувають на утриманні позивачки, та враховуючи те, що судом не встановлено, що на утриманні відповідача є інші особи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошові сумі в розмірі 7000,00 грн. на місяць до досягнення останньою повноліття; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошові сумі в розмірі 7000,00 грн. на місяць до досягнення останнім повноліття, підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Статтею 199 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до положень статті 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, в тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 Сімейного кодексу України).

Отже, за змістом вищенаведених положень закону обов`язковими умовами стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є потреба повнолітньої дитини у матеріальній допомозі і спроможність батьків надавати утримання з урахуванням їх матеріального, сімейного становища, стану здоров`я тощо.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

В постанові Верховного Суду від 13.05.2021 р. у справі № 308/4214/18 зазначено, що сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Крім цього, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі №635/1139/17).

Суд враховує, що повнолітній син сторін навчається на денній формі навчання, він позбавлений можливості працювати, а тому не може забезпечити свої потреби, пов`язані з фізичним існуванням та навчанням, а тому, виходячи з наведеного, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, повнолітнього сина сторін, який продовжує навчання, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошові сумі в розмірі 7000,00 грн. на місяць, стягнення проводити не довше періоду навчання ОСОБА_3 в навчальному закладі та одночасно не довше його 23-річчя, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Оскільки, рішення ухвалюється на користь позивача, а позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1211,20 грн.

Згідно із п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду, в частині вимог про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць на кожну дитину.

Керуючись ст.ст. 76-82, 89, 141, 258, 268, 280-282, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; взятої на облік, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в твердій грошові сумі в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок на місяць, стягнення проводити не довше періоду навчання ОСОБА_3 в навчальному закладі та одночасно не довше його 23-річчя;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в твердій грошові сумі в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок на місяць до досягнення останньою повноліття;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в твердій грошові сумі в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок на місяць до досягнення останнім повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 , в межах суми платежу за один місяць, а саме на утримання: ОСОБА_3 у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок; ОСОБА_4 у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок; ОСОБА_5 у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: