1

Справа №22/193                 Головуючий у 1 інстанції Ільшевич М.А.

Категорія 33                                 Доповідач Кашапова Л.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04 вересня 2006 року

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого   - Кашапової Л.М.

суддів       - Плотіциної Н.А., Омельчука М.І.

при секретарі - Константіновій І.А.

з участю сторін, їх представників

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Троковицької сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсними рішення сільської ради та Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку

та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, Троковицької сільської ради про визнання недійсними свідоцтва про право власності на жилий будинок, договору дарування, довідки та записів в погосподарських книгах, рішень виконкому сільської ради

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Черняхівського районного суду  від 21 листопада 2005 року -

встановив:

В лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Троковицької сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., в якому просила визнати частково недійсними рішення Троковицької сільської ради Черняхівського району від 02.12.1993 року №22 про передачу у приватну власність ОСОБА_5 присадибної земельної ділянки площею 0,3845га в АДРЕСА_1  та Державний акт на право приватної власності на землю від 05.11.1997 року на ім'я ОСОБА_5 щодо вказаної земельної ділянки.

Посилалась на те, що земельна ділянка площею 0,3845га була закріплена за цілим домоволодінням, яке знаходиться за вказаною адресою, співвласниками якого на момент оформлення оспорюваних правовстановлюючих документів на землю були в рівних долях були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Остання відчужила на її користь за

2

договором дарування від 22.03.2004 року 1\2   частину житлового будинку АДРЕСА_2, а тому на даний час вона позбавлена можливості  належним чином користуватися   належною  їй  власністю, оскільки вся земля належить власнику іншої половини будинку.

Зазначала, що нею було оформлено спадщину за законом на частину майна після смерті бабусі ОСОБА_5, яка являлась цим іншим співвласником вказаного домоволодіння та всієї земельної ділянки. І саме під час оформлення спадщини їй стало відомо про те, що її права на землю порушені, а тому просила поновити їй строк звернення до суду.

В березні 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися в суд з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_6  та Троковицької сільської ради, в якій просили визнати недійсними договір дарування від 22.03.2004 року домоволодіння по АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, свідоцтво про право власності на вказану частину домоволодіння, видане на ім'я ОСОБА_6  та довідку виконкому Троковицької сільської ради від 19.08.2003 року №1268, якою посвідчено, що ОСОБА_5 13.03.1981 року вибула в окреме господарство по розподілу сім'ї, куди було віднесено Ч  частину жилого будинку.

Посилались на те, що оспорювані правовстановлюючі документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст.123,126 ЦК УРСР.

В травні 2005 року до суду подана додаткова зустрічна позовна заява, в якій поставлено питання про визнання недійсним запису в погосподарській книзі за 1981 рік про виділення в окреме господарство ОСОБА_6 з посиланням на те, що голова двору ОСОБА_7 не звертався з письмовою заявою про дачу згоди на виділення сім' ї ОСОБА_6  в окреме господарство.

В липні 2005 року до суду подана додаткова зустрічна позовна заява, в якій поставлено питання про визнання незаконними рішень виконкому Троковицької сільської ради від 20.02.2004 року б/н про дозвіл ОСОБА_5 оформити в Житомирському БТІ право власності на житлового будинку в АДРЕСА_2 та від 17.09.2003 року №66 про дозвіл ОСОБА_2 оформити в Житомирському БТІ право власності на спадковий жилий будинок, що залишився після смерті бабусі ОСОБА_5 з посиланням на те, що вказані рішення прийняті лише на підставі заяв громадян без врахування наявності правовстановлюючих документів на домоволодіння.

Рішенням Черняхівського районного суду від 21.11.2005 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Поновлено строк звернення до суду, пропущений з поважних причин та визнано частково недійсним рішення Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області 15 сесії 21 скликання від 02.12.1993 року №22 про передачу у власність ОСОБА_5 присадибної земельної ділянки площею 0,3845 га.

Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю від 05.11.1997 року, серія ЖТ-П-23 № 000015 на ім'я ОСОБА_5 - земельної ділянки площею 0,3845га вартістю 6885грн., що знаходиться в АДРЕСА_1  - в одній другій його частині.

В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. до ОСОБА_1 ., ОСОБА_6 ,  Троковицької  сільської  ради Черняхівського району

з

Житомирської області про визнання недійсними свідоцтва про прав' власності на Ч частину будинку по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_5, виданого на підставі рішення виконком; Троковицької сільської ради від 17.09.2003 року №66, договор: дарування частини цього будинку, посвідченого 22.03.2004 рок? державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори ; реєстровим НОМЕР_1, рішень Троковицької сільської ради від 20.02.200' року, від 17.09.2003 року №66, довідки виконкому Черняхівськоз сільської ради №204 від 03.02.2004 року, запису в погосподарські книзі села відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову е задоволенні первісного позову та задоволення їх зустрічного позову, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.ЗОЗ ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи первісний позов, суд виходив з того, що згідно ст.89 Земельного кодексу України земельна ділянка співвласників жилого будинку належить їм на праві спільної сумісної власності. Оскільки договору про порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не було, то для виділення окремої частки земельної ділянки кожному із співвласників необхідно виходити з розміру часток кожного з співвласників у спільній власності на будинок. Приймаючи рішення від 02.12.1993 року №22 про передачу у приватну власність ОСОБА_5 присадибну земельну ділянку площею 0,3845га, Троковицька сільська рада порушила право другого співвласника ОСОБА_6  на користування присадибною земельною ділянкою.

З таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він є необгрунтованим і суперечить дійсним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 не являється позивачем по даній справі, раніше особисто не порушувала питання про захист права на володіння чи користування земельною ділянкою, не видавала довіреності іншим особам з метою захисту у суді її порушеного права на користування присадибною земельною ділянкою і на момент пред'явлення позову ОСОБА_2 /лютий 2005 року/ вже не була співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1, оскільки відчужила належну їй на праві власності частину вказаного домоволодіння на користь ОСОБА_2 згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 22.03.2004 року /а.с.Ю/.

Крім того, згідно оспорюваного за первісним позовом Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 05.11.1997 року на ім'я ОСОБА_5, розмір земельної ділянки, переданої для обслуговування житлових будівель та господарських споруд , /власне присадибної земельної ділянки/ становить 0,25га, що відповідає вимогам чинного на той час земельного законодавства, а земельна ділянка площею 0,1345га передана у власність ОСОБА_5 для ведення особистого підсобного господарства /а.с.6,7/.

4

Практично одночасно з набуттям права власності на  частину домоволодіння по договору дарування від 22.03.2004 року, оформленого ОСОБА_5 , ОСОБА_2 отримала 25.03.2004 року свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 24.02.2003 року, відповідно до якого їй у спадщину перейшли 1/8 частина житлового будинку АДРЕСА_2 та частина земельної ділянки площею 0,3845га за вказаною адресою /а.с.11/.

Тобто, отримуючи зазначене свідоцтво, ОСОБА_2 як юридично, так і фактично визнала правовстановлюючі документи спадкодавця ОСОБА_5, на підставі яких їй було оформлене і видане свідоцтво про право на спадщину за законом, яке на момент вирішення спору не скасоване у встановленому законом порядку і ніким не оспорене.

Оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та характер спірних правовідносин між сторонами, внаслідок чого висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, не врахував, що на відміну від ОСОБА_2 інші спадкоємці-сторона по справі ОСОБА_2, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не отримали свідоцтв про право на спадщину за законом, рішення суду в частині задоволення вимог первісного позову слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову з позові ОСОБА_2 про визнання частково недійсними рішення Троковицької сільської ради від 02.12.1993 року №22 про передачу у власність ОСОБА_5 присадибної земельної ділянки площею 0,3845га та Державного акту на право приватної власності на землю від 05.11.1997 року на ім'я ОСОБА_5 за необґрунтованістю позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову є безпідставними, оскільки суд дав оцінку зібраним по справі доказам, доводам і запереченням сторін по зустрічних вимогах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Посилання апелянтів на те, що суд помилково поклав в основу рішення записи в погосподарських книгах, зокрема щодо виділу ОСОБА_6  в окремий колгоспний двір з 13.03.1980 року, є необгрунтованим, оскільки записи в погосподарських книгах прирівнюються до правовстановлюючих документів, і на момент розгляду справи вказаний запис не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а апелянти : не були власниками майна колгоспного двору станом на 15.04.1991 року /час набрання чинності Законом України "Про власність"/ і не можуть посилатися на ст.121,123,125 ЦК України 1963 року, які були виключені з кодексу згідно з законом України №3718 від 16.12.1993 року, так як їх право на майно є похідним від права бувших власників колгоспного двору, а останні не оспорювали його поділ, тобто погодились з ним.

За даних обставин суд обгрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст.218,307,309,314,317 ЩІК України, апеляційний суд -

вирішив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволити частково.

Рішення Черняхівського районного  суду  від  21  листопада

2005 року скасувати в частині визнання частково недійсними рішення Троковицької сільської ради Черняхівського району від 02.12.1993 року №22 про передачу у власність ОСОБА_6 присадибної земельної ділянки площею 0,3845 га та Державного акту на право приватної власності на землю від 05.11.1997 року на ім'я ОСОБА_6  .

Ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 до Троковицької сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. про визнання частково недійсними рішення сільської ради та Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за необґрунтованістю позовних вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.