АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33-207
Категорія: ч.1 ст. 41 КУпАП Головуючий по 1-й інстанції ГВОЗДИК А.Є.
Суддя-доповідач: Хрипченко Л. Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2011 року м.Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області Хрипченко Л.Г. розглянувши в м. Полтава адміністративний матеріал за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Диканського районного суду Полтавської області від 25 червня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Слобода Новоселицького району Чернівецької області, приватний підприємець, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,-
на підставі ч.1 ст. 41 КУпАП підданий штрафу в сумі 510 грн..
Згідно постанови суду, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що з 23 лютого 2001 року, являючись приватним підприємцем, в своїй роботі допустив грубі порушення діючих норм законодавства України про працю, що встановлено перевіркою від 11 травня 2011 року. Так, п. 3 укладених трудових договорів, які передбачають оплату праці працівників із розрахунку мінімальної заробітної плати, заключені в порушення вимог ст. 6 ЗУ «Про оплату праці», ст. 96 КЗпП України та відповідно до вказаних статтей порушено вимоги щодо дотримання міжпосадових співвідношень в оплаті праці.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову, а провадження по справі закрити. При цьому вказує, що з січня по квітень 2011 року заробітну плату продавцям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 він виплачував у більшому розмірі ніж мінімальна заробітна плата, тому вважає, що ніяких порушень трудового законодавства він не допустив.
Заслухавши ОСОБА_2, який підтримував доводи апеляції, представника територіальної державної інспекції праці ОСОБА_5, вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи скарги, вважаю, що апеляція заслуговує на увагу.
На обґрунтування своїх доводів ОСОБА_2 послався на відомості про нарахування заробітної плати продавцям ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які підтверджують, що заробітна плата вказаним працівникам нараховувалась із розрахунку 1 000 грн. в місяць.
Як пояснила представник територіальної державної інспекції праці Гетало І.О., приватним підприємцем ОСОБА_2 трудові договори укладені з найманими працівниками ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з оплатою праці в розмірі мінімальної заробітної плати за місяць, що суперечить вимогам ст.6 Закону України «Про оплату праці»та ст. 96 КЗпП України, оскільки продавці непродовольчих товарів не виконують некваліфіковану роботу, а віднесені до кваліфікованих професій, які вимагають відповідної освіти і професійної підготовки.
У відомостях про нарахування заробітної плати ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зазначено, що дійсно їм нараховувались щомісячно кожній по 1 000 грн., при мінімальній заробітній платі 960 грн., але за що було дораховано по 40 грн. неясно, чи то оплата за вихідні чи святкові дні, чи премія.
Тому протокол № 16-10-13/27 від 11 травня 2011 року про адміністративне правопорушення складений правильно.
ОСОБА_2 при розгляді справи в апеляційному суді погодився з тим, що неправильно оформляв такі документи, разом з тим пояснивши, що вчиняв таким чином по незнанню законів з тією метою, щоб при кожній зміні розміру мінімальної заробітної плати громадян не укладати з працівниками нові трудові договори. За весь час роботи він сплачував продавцям заробітну плату вище від мінімальної.
Для суб’єктів господарювання чинним законодавством коефіцієнти міжкваліфікаційних співвідношень в оплаті праці не визначені.
ОСОБА_2 просить не притягувати його до адміністративної відповідальності, запевняючи, що в подальшій роботі він не буде допускати подібних порушень трудового законодавства.
Таким чином по справі встановлено, що права продавців ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не були порушені, оплата їхньої праці проводилась щомісячно в розмірі вищим від мінімальної заробітної плати, яка на той час становила 960 грн., хоча трудові договори з ними укладені на оплату праці в розрахунку мінімальної заробітної плати.
Вказані обставини свідчать про те, що дії ОСОБА_2 формально підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ст. 41 КУпАП, але в силу малозначності, вважаю за можливе, відповідно до положень ст. 22 КУпАП, звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 284, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Диканського районного суду Полтавської області від 25 червня 2011 року відносно нього –скасувати.
Звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП і обмежитись усним зауваженням.
Постанова суду є кінцевою і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Хрипченко Л.Г.