12.02.25

22-ц/812/80/25

Справа № 487/3302/17 Головуючий у 1-й інстанції Щербина С. В.

Провадження № 22-ц/812/80/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 лютого 2025 року                                        м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Носіковим І. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

поданою від його імені представником ОСОБА_2 ,

на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Щербини С. В. в залі судових засідань в місті Миколаєві о 13 годині 40 хвилині зі складення її повного тексту по справі

за заявою

ОСОБА_1

про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України

у справі за позовом

Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

(далі - ЗАТ КБ «Приватбанк»)

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

9 листопада 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 523 229 грн 14 коп. заборгованості за кредитним договором №NKVPGK04040093 від 2 березня 2007 року, що еквівалентна 103 609,73 долара США.

13 березня 2008 року представник банку вимоги уточнив та просив стягнути борг станом на 5 березня 2008 року в загальній сумі 556 756 грн 29 коп..

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 березня 2008 року позов ЗАТ КБ «Приватбанк» задоволено, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_1 556 756 грн 29 коп. кредитної заборгованості. Розподілено судові витрати.

Рішення суду набрало законної сили та на його виконання 7 травня 2008 року видано виконавчий лист.

20 червня 2017 року заступник начальника Заводського відділу державної виконавчої служба міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Заводського ВДВС) звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України в рамках зведеного виконавчого провадження з виконання рішень Заводського районного суду міста Миколаєва, Центрального районного суду міста Миколаєва та Миколаївського окружного адміністративного суду, зокрема, за виконавчим листом №2-257/2008, що видано Заводським районним судом міста Миколаєва 7 травня 2008 року.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 червня 2017 року подання заступника начальника Заводського ВДВС задоволено, постановлено про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання ним зобов`язань, покладених рішеннями суду.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 5 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу повернуто.

12 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 травня 2019 року, в якій виправлено описку за ухвалою того ж суду від 4 червня 2019 року, виконавчий лист №2-257/2008, що виданий 7 травня 2008 року на виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 березня 2008 року, визнано таким, що підлягає виконанню в частині стягнення кредиту у розмірі 282 016 грн 81 коп., 50 000 витрат на правову допомогу та 1 730 грн судових витрат.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника, звернувся з клопотанням про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовлено.

22 липня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування своєї заяви зазначав, що підставою для накладення на нього такого обмеження стало не надання державному виконавцю доступу до житлового приміщення, яке відбулося не з його вини, а внаслідок внесення державним виконавцем завідомо неправдивих відомостей про місце реєстрації боржника за адресою: АДРЕСА_1 , замість його дійсного місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Неправильне визначення його місця проживання виключало сам факт ухилення боржника від вимог державного виконавця, в тому числі і внаслідок неотримання заявником відповідних постанов та викликів державного виконавця. На прохання ОСОБА_1 про внесення змін до Автоматизованої системи виконавчих проваджень щодо його місця реєстрації, як боржника, зазначені вимоги спочатку були проігноровані державним виконавцем і потім внесені лише 14 листопада 2023 року.

Також вказував, що наразі повним виконанням завершено 10ть виконавчих проваджень, за яким він був боржником, та залишилось не виконаним лише виконавче провадження №49888945, заведене на виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 березня 2008 року про стягненням з ОСОБА_1 кредитних коштів на користь КБ «Приватбанк», яке на даний час зупинено, у зв`язку з проходженням боржником військової служби.

Між тим, обмеження його у праві виїзду позбавляє його, як військовослужбовця, прийняти участь у військових навчаннях за межами України та обмежує його права.

У вересні 2024 року, діючи через свого представника, звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності, підтримав заявлені вимоги.

У відзиві на подану заяву, головний державний виконавець Заводського ВДВС вважав подану заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з того, що на виконанні у ВДВС перебуває зведене виконавче провадження, про рух якого боржник обізнаний, однак тривалий час ним не здійснюються дії з виконання рішення суду за виконавчим листом №2-257/2008 про стягнення на користь АТ КБ «Приватбанк» суми боргу в 608 486 грн 29 коп. Оскільки скасування накладеного обмеження у праві виїзду за межі України можливе тільки у разі якщо відпали підстави для застосування таких заходів, просив відмовити у задоволенні заяви, зазначаючи, що її задоволення зробить неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 вересня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої від його імені представником ОСОБА_2 , відмовлено.

При постановленні ухвали, суд виходив з відсутності підстав для скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, у зв`язку з продовженням ухилення боржника від виконання рішення суду, за виданим виконавчим листом №2-257/2008 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника Бєліка С. В. посилаючись на те, що ухвалу суду постановлено внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права та без повного з`ясування обставин справи, просив її скасувати та скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Зазначав про те, що не ухиляється від примусового виконання рішення суду, оскільки як військовослужбовець офіційно отримує заробітну платню, частина якої відраховується ВДВС.

За період 2022-2024 років ВДВС закрито десять виконавчих проваджень, які були відкриті за судовими рішеннями про стягнення з нього коштів. Тому, на даний час в Заводському ВДВС залишається лише одне виконавче провадження, яке наразі зупинено, що виключає ухилення боржника від виконання судового рішення.

Крім того на момент відкриття виконавчого провадження місце проживання боржника було зареєстровано у Центральному районі міста Миколаєва, про що державний виконавець Заводського ВДВС знав, але змін до виконавчого провадження своєчасно не вніс та продовжив здійснювати виконавчі дії з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», направляючи усі виклики та повідомлення боржнику за адресою, за якою він не проживав.

Вважав відсутнім борг за виконавчим листом, за яким державним виконавцем зупинено виконавче провадження, з огляду на списання АТ КБ «Приватбанк» коштів з його депозитного рахунку.

Тому відсутність факту ухилення його, як боржника, від виконання рішення суду, за яким його обмежено у праві виїзду, є підставою для скасування заходів, прийнятих на підставі подання державного виконавця.

У відзиві на апеляційну скаргу державний виконавець Заводського ВДВС м. Миколаєва вважав її доводи безпідставними, а ухвалу суду такою, що відповідає нормам процесуального права.

Справа розглянута за відсутності учасників за належним їх повідомленням.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, із наступних підстав.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (зі змінами), яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно зі змістом статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до пунктів 2, 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово обмежено право на виїзд з України, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Тому за положеннями частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

У відповідності до частини 5 статті 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

У цьому разі, хоча процесуальні норми не містять посилань на підстави для скасування обмежувальних заходів, проте, їх аналіз дає підстави для висновку, що скасування застосованого судом тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе за доведеності наступних обставин.

По-перше, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування виконання судового рішення щодо повернення боргу (частина 1 статті 441 ЦПК України), зміни боржником своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на нього рішенням суду обов`язку, в тому числі внесення платежів на погашення боргу, добросовісне виконання обов`язків боржника, які визначені Законом України «Про виконавче провадження», а також прийняття боржником переконливих та достатніх мір для виконання рішення суду.

І по-друге, якщо виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про порушення справедливого балансу між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Заводському ВДВС у місті Миколаєві перебуває виконавче провадження АСВП № 49888945 з примусового виконання виконавчого листа № 2-257/2008, що видано 7 травня 2008 року Заводським районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" коштів у розмірі 608 486 грн 29 коп. (справа 2-257/08 а.с.67, 69-70) в рамках зведеного виконавчого провадження №42643374 (т.1 а.с.5-7) з виконання рішень Центрального районного суду міста Миколаєва, Заводського районного суду міста Миколаєва та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду.

За наслідками розгляду подання заступника начальника Заводського ВДВС про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України місцевим судом постановлена ухвала від 21 червня 2017 року про задоволення подання та обмеження боржника у праві виїзду.

В подальшому представником боржника подані заяви про скасування обмеження з посиланням на виконання ним рішень судів та за відсутністю факту ухилення від їх виконання, зокрема, шляхом подачі у цій справі такої заяви 22 липня 2024 року.

Тому при розгляді справи судом встановлено та додатково підтверджено апелянтом шляхом надання витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження (т.2 а.с.84-89, 157-159), що усі виконавчі провадження, які об`єднані в одне виконавче провадження з виконання боржником ОСОБА_1 є завершеними або у відкритті виконавчих проваджень відмовлено. Окрім одного виконавчого провадження з виконання боржником рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 березня 2008 року, за яким 7 травня 2008 року видано виконавчий лист № 2-257/2008.

Це виконавче провадження про стягнення заборгованості у сумі 608 486 грн 29 коп. відкрито на підставі постанови державного виконавця від 22 січня 2016 року ( т. 1. а.с.46).

Втім, до відкриття виконавчого провадження у 2016 році, ОСОБА_1 вже здійснено часткове погашення заборгованості з метою добровільного виконання ним рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 березня 2008 року шляхом укладення з КБ «ПриватБанк» 28 листопада 2008 року договору відступлення права вимоги та списання банком коштів з депозитного рахунку, що відкритий ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» на суму 70 000 доларів США, та додаткове добровільне погашення боржником 2 березня 2019 року боргу на суму 9 682,16 доларів США. Внаслідок цього ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 травня 2019 року, в якій виправлено описку ухвалою того ж суду від 4 червня 2019 року, виконавчий лист №2-257/2008, виданий 7 травня 2008 року на виконання вищевказаного рішення суду визнано таким, що підлягає виконанню лише в частині стягнення кредиту на суму 282 016 грн 81 коп., 50 000 витрат на правову допомогу та 1 730 грн судових витрат (справа 2-257/08 а.с.215-222, 227-228, 244-246, 248).

В той же час виконавчою службою не прийнято заходів до зміни боргу в порядку примусового виконання судового рішення та не внесено змін до інформації про виконавче провадження, у якій безпідставно зазначено про суму боргу в розмірі 608 486 грн 29 коп. (т.2 а.с.187-191), замість суми боргу в розмірі 282 016 грн 81 коп., 50 000 витрат на правову допомогу та 1 730 грн судових витрат, починаючи з червня 2019 року.

Неправильно зазначено і зареєстроване місце боржника, на яке здійснювали вихід представники виконавчої служби, зокрема, пред`являючи до суду подання про обмеження виїзду, заступником начальника зазначена неправильна адреса місця проживання ОСОБА_1 (т.1 а.с.4). При тому в додатках до матеріалів подання надана правильна адреса (т.1 а.с.4-94), як шляхом її зазначення у паспорті боржника, так і шляхом проведення перевірки його реєстрації через реєстраційні служби. За наполяганням боржника його зареєстроване місце постійного проживання внесено до інформації про виконавче провадження лише 14 листопада 2023 року, вже після зупинення виконавчого провадження (т.2 а.с.187-191)

В той же час 22 вересня 2020 року заступником начальника Заводського ВДВС звернуто стягнення на майно боржника у розмірі вартості внесків до статутних фондів юридичних осіб на загальну суму 745 172 грн 46 коп.. Звернуто стягнення і на відкритий рахунок боржника в АТ «УкрСиббанк» на суму 821 627 грн 68 коп. (т.2 а.с.187-191).

10 квітня 2023 року головним державним виконавцем Заводського ВДВС винесена постанова про зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» до припинення проходження боржником ОСОБА_1 служби у ЗСУ.

За цей період боржником здійснені відрахування із грошового утримання на погашення боргу з виконання судового рішення (т.2 а.с.197-199).

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не лише здійснив у 2008 році добровільні дії, направлені на виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 березня 2008 року, що встановлено судом у 2019 році шляхом зменшення суми боргу за виконавчим документом, але продовжує діяти на погашення боргу, зокрема, шляхом відрахувань з грошового утримання та наявності звернення стягнення на внески до статутних фондів, що в цілому перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за цим рішенням суду.

Тобто боржником змінена поведінка по відношенню до виконання покладеного на нього рішенням суду обов`язку, в тому числі шляхом внесення платежів на погашення боргу, з одночасним прийняттям ним та державною виконавчою службою переконливих та достатніх мір для виконання рішення суду.

Тому колегією суддів на час розгляду цієї справи виявлено обставини, які спростовують наявність критеріїв співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 березня 2008 року, та які дають підстави для висновку про порушення справедливого балансу між правами людини та публічним інтересом.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, оскільки послався лише на наявність повністю невиконаного рішення суду від 13 березня 2008 року, без дослідження матеріалів цивільної справи, за яким ним здійснюється судовий контроль при вирішенні процесуальних питань.

Таким чином судом першої інстанції неналежним чином враховані обставини справи та необґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 .

За такого, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення у відповідності до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України з ухваленням нового, за яким вважає необхідним скасувати ухвалу суду першої інстанції від 21 червня 2017 року про обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 вересня 2024 року скасувати та постановити нову, якою заяву ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 , про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 червня 2017 року, якою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України - скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча                                                        О. О. Ямкова                Судді                                                                Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова