Справа №  1-118/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 вересня 2011 року                                                                              м. Городенка

Городенківський  районний  суд Івано-Франківської  області в складі:

головуючого судді      Гайдича Р.М.,               

              секретаря       Клим С.Я.,    

з участю прокурора     Сорочихіна О.В.,

               адвоката        ОСОБА_1,

             потерпілої       ОСОБА_2,

представника потерпілої  ОСОБА_3

розглянувши у  відкритому судовому засіданні  в  залі  суду в  місті Городенка  справу про обвинувачення

                                  ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,   громадянина України, одруженого,  на утриманні має одну неповнолітню дитину, з неповною середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого,

            за ч.3 ст.190 КК України, -                                       

                                                                   В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_4, шахрайським способом заволодів грошима ОСОБА_2, у великих розмірах, шляхом обману та зловживання довірою.

        Злочин вчинено при наступних обставинах, ОСОБА_4, під виглядом позики, написавши розписку від імені родички потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_5, в господарстві ОСОБА_2, в с.Топорівці, Городенківського р-ну, Івано-Франківської області 20.04.2004 року заволодів грошима потерпілої в сумі  2574,8 грн., запевнивши останню, що поверне їй гроші до 20 липня 2004 року.

        Продовжуючи свій злочинний намір, підсудній 02 червня 2004 року знову, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, прийшов в господарство в с.Топорівці, Городенківського р-ну, Івано-Франківської області ОСОБА_2,  з корисливих мотивів, шахрайським способом, шляхом обману та зловживання довірою заволодів грошима потерпілої під виглядом позики, в сумі 1330грн.,  та 02 серпня 2004 року в сумі 1950 грн., написавши розписки обіцяв повернути їх до 02 вересня 2004 року та другу до 02 листопада 2004 року, хоча не мав наміру їх повертати.

         Крім того продовжуючи свій злочин,  ОСОБА_4, 05 вересня 2004 року, з корисливою метою, шахрайським способом, шляхом обману та зловживаючи довірою написавши розписку, під виглядом позики, знову позичив гроші в сумі  4301,1 грн., в потерпілої ОСОБА_2, обіцяючи їх повернути до 5 грудня 2004 року. Потерпіла не усвідомлюючи злочинного наміру підсудного знову передала йому гроші.

        Продовжуючи свій злочин підсудній ОСОБА_4, 04 жовтня 2004 року, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, шляхом обману, запевнивши потерпілу, що поверне їй гроші до 04 лютого 2005 року написавши розписку, зловживаючи довірою потерпілої, знаючи, що вона не усвідомлює його намірів, під виглядом позики заволодів її грошима в сумі  2597 грн., не маючи наміру їх повертати.

        Далі продовжуючи свій злочин ОСОБА_4, 16 жовтня 2004 року, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, шляхом обману, запевнивши потерпілу, що поверне їй гроші до 16 лютого 2005 року шляхом написання розписки, зловживаючи довірою потерпілої, знаючи, що вона не усвідомлює його наміру, під виглядом позики заволодів її грошима в сумі  2915 не маючи наміру їх повертати.

        ОСОБА_4, вчинив діяння, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою у великих розмірах, на загальну суму 15 667 грн. 90 коп., тобто вчинив злочин передбачений ч.3 ст.190 КК України.

       Підсудній  ОСОБА_4,   в судовому засіданні визнав себе винним у вчинені злочину. Суду пояснив, що дійсно заволодів грошима потерпілої ОСОБА_2, на протязі квітня-жовтня 2004 року під виглядом позики, на загальну суму 15667,9 грн., не маючи наміру їх повертати. Гроші витрачав для власних потреб. Ствердив, що його з потерпілою познайомила її родичка ОСОБА_5, яка і переконала потерпілу 20.04.2004 року позичити їй для нього гроші і розписку він писав тоді  від її імені, бо потерпіла до цього часу його не знала і тому не хотіла йому позичати гроші, а всі наступні рази він позичав гроші сам, пояснюючи потерпілій, що гроші йому потрібні для розвитку бізнесу і пишучи кожного разу розписки не мав наміру їх повертати. У вчиненому щиро розкаюється і обіцяє такого більше не робити. Підтвердив, що цивільний позов визнає на ту суму на яку є розписки, а саме на суму 15 667 грн. 90 коп., підтвердив, що більшу частину цих грошей  він повернув потерпілій, а саме в сумі 12105 грн., решту обіцяє повернути найближчим часом. Бо якщо його звільнять, то він зможе влаштуватись на роботу і зразу поверне решту грошей ОСОБА_2   Просить суд його суворо не карати, обмежившись терміном його перебування під вартою, оскільки перебуваючи під вартою він усвідомив свій вчинок і щиро розкаюється у скоєному.

         Потерпіла ОСОБА_2, та її представник, вказали, що матеріальні збитки ОСОБА_2, відшкодовані частково, а саме в сумі 12105 грн., тому  просять задоволити цивільний позов на суму 19335,8 грн.,  з мотивів зазначених в позовній заяві та  відшкодувати моральну шкоду в сумі 1814 грн. Також представник потерпілої просить суд стягнути з ОСОБА_4, 750 грн., судових витрат понесених потерпілою під час попереднього розгляду справи в першій та апеляційній інстанції, а саме станом на 01.03.2011 року.

       Свідок ОСОБА_5, в судовому засіданні, підтвердила, що гроші 20.04.2004 року, зичив ОСОБА_4, він їх і забрав, а розписку писав від її імені саме ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_2, казала, що його не знає і йому гроші не дасть, при чому паспортні дані в розписці записані саме його, бо її власного паспорта вона біля себе не мала, так як не мала наміру зичити грошей для себе, а планувала тільки познайомити ОСОБА_4, з ОСОБА_2

         Свідок ОСОБА_6, ствердив, що в квітні 2004 року гроші до нього приходив зичити ОСОБА_4, разом з ОСОБА_5, але він їм відмовив, тоді вони звернулись до його дружини яка і позичила їм гроші в той день та наступні рази.

Вина підсудного доводиться також розписками даними ним потерпілій (а.с.16, 38-43)   згідно яких він отримав гроші в сумі 15667,9 грн.

      Суд вважає, що вина підсудного у вчиненні даного злочину стверджується як його зізнавальними показами так і показами потерпілої, свідків та матеріалами справи. Дії ОСОБА_4,  кваліфіковані вірно за ч. 3 ст. 190 КК України – заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою.

Обираючи підсудному покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують покарання, дані про його особу, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно за місцем проживання, хворіє на туберкульоз (а.с.166, 170-172), тому потребує значних коштів на лікування, має на утриманні неповнолітню дитину (а.с.174), відшкодував більшу частину заподіяної шкоди. Також обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає підсудному і повне визнання вини, і щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання немає.

Враховуючи особу підсудного, обставини, що пом’якшують покарання, суд  вважає за можливе при призначенні покарання ОСОБА_4,  застосувати ст. 69 КК України де зазначено, що за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання  та істотно знижують  ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду  основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

При вищенаведених  обставинах   суд приходить до висновку про  необхідність призначити покарання  із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі.

        Заявлений ОСОБА_2, цивільний позов до ОСОБА_4,  про стягнення заподіяних злочином матеріальних збитків слід задовольнити частково в сумі 15667,9 грн., з урахуванням виплачених 12105 грн., тобто в розмірі 3562,9 грн., а моральної шкоди частково в сумі 1000 грн., з таких підстав.

        Так, по справі встановлено, що загальний розмір завданих ОСОБА_2, злочином матеріальних збитків становить 15667,9 грн., що підтверджується розписками які є в матеріалах справи. 12105 грн., відшкодовані підсуднім потерпілій на даний час, що підтверджується квитанціями про поштовий переказ цих коштів. Посилання ОСОБА_2, в цивільному позові на ст.230 ЦК України є безпідставним. Оскільки ОСОБА_2, не укладала  ніяких  правочинів з ОСОБА_4,  в 2004 році і, відповідно, ці правочини на які вона посилається не визнавались судом недійсними, чого вимагає ст.230 ЦК України,  а   дії ОСОБА_4, кваліфіковані згідно КК України, як шахрайство, відповідно до ч.3 ст.190 КК України.

           Відповідно до ч.1ст.1166, ч.1ст.1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; моральна  шкода,  завдана  фізичній  особі неправомірними  діями відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини.

        Вина підсудного у вчиненні шахрайських дій по відношенню до ОСОБА_2, доведена повністю, між цими діями та заподіяною потерпілому шкодою вбачається прямий причинний зв’язок.

      Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Ця шкода полягає, крім іншого, у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї,  у  приниженні  ділової  репутації; моральна шкода відшкодовується грішми,  іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної  шкоди  визначається судом  залежно  від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних  страждань,   погіршення   здібностей   потерпілого   або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні   розміру   відшкодування   враховуються   вимоги розумності і справедливості.

      Визначаючи розмір морального відшкодування, суд виходить з характеру і тривалості страждань позивачки внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 Все це спричинило  моральне пригнічення позивачки, яка була змушена тривалий час відстоювати свої права у правоохоронних та судових органах.

          Тому з урахуванням наведеного, а також вимог розумності і справедливості, сімейного стану ОСОБА_4, який має на утриманні неповнолітню дитину, ніде не працює, його стан здоров’я, бо він  хворіє на туберкульоз і потребує постійного лікування, суд оцінює розмір моральної шкоди  в розмірі  1000 грн. В задоволенні судових витрат потерпілої в розмірі 750 грн., понесених нею під час попереднього розгляду даної справи в суді першої інстанції та в апеляційній інстанції, слід відмовити, так як таке не передбачене чинним КПК України.

            На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323-324 КПК України суд,-

                                                                    З А С У Д И В :

        ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину передбаченого  ч. 3 ст. 190   КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 1 (одного) року 2 (два) місяці 12 (дванадцять) днів  позбавлення волі.

        Строк відбуття покарання рахувати з моменту взяття під варту, а саме з 25.06.2010 року.

       До набрання вироком законної сили, запобіжний захід щодо ОСОБА_4,   змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши ОСОБА_4, негайно з залу суду.

     Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволити частково. Стягнути з засудженого ОСОБА_4, на користь ОСОБА_2, матеріальну шкоду в розмірі 3562,9 гривень та моральну -  в розмірі 1000 грн.

        Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі апеляції через Городенківський районний суд Івано-Франківської області протягом 15 діб з часу проголошення.

Суддя                                                                                                       Гайдич Р.М.