Справа № 22-8048/2006 Головуючий у 1 інстанції Арапіна Н.Є.
Категорія 21 Доповідач Звягінцева О.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В.
суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.
при секретарі Баклановій Ю.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до відділення ФСС в м. Торезі про відшкодування моральної шкоди і
встановив:
в апеляційній скарзі відділення ФСС в м. Торезі оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позов задоволено із стягненням на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 6000грн., і ставить питання про його оскасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачці такої шкоди, а сама позивачка не надала суду доказів заподіяння їй моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я. Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивачки на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову.
В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС в м. Торезі за довіреністю Леушин А.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
19.11.2002 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що з 21.06.2002 р. вона працює ІНФОРМАЦІЯ_1 ДП „Торгівельно- виробничого підприємства з обслуговування шахтарів". 27.09.2002 р. з нею в робочий час на робочому місці відбувся нещасний випадок, в результаті якого вона отримала травму голови, був встановлений діагноз: струс головного мозку. 30.09.2002 р. був складений акт про нещасний випадок за формою Н-1, згідно з яким не встановлено її вини у нещасному випадку. її чоловік відвіз її до лікарні, її було госпіталізовано до травматологічного відділення. На стацлікуванні вона знаходилась 15 днів, ліки змушена була купувати за власні кошти, відповідач за законом повинен був забезпечити їй медичну допомогу в повному обсязі, у т.ч., і ліками. Вона сама сплачувала своє лікування і до т.ч не отримала допомоги по лікарняному.
Після лікування її стан покращився, але до цих пір вона відчуває головний біль, в серпні 2002 р. вона поступила до Харківського політехнічного інституту, що збільшило навантаженість її життя, у зв'язку з каліцтвом вона збільшила час на освіту та зменшила час на спілкування з родиною, виховання дітей, ведення домашнього господарства.
За таких обставин, ушкодженням здоров'я їй спричинено моральну шкоду, оскільки вона змушена внаслідок травми додавати багато зусиль для організації свого життя.
Тому вона просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 33000 грн. та понесені нею витрати на лікування.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Ухвалою Торезького міського суду Донецької області від 30.06.2006 р. провадження у справі в частині відшкодування збитків на лікування позивачки закрито у зв'язку з її відмовою від позову в цій частині (а.с. 63).
Оскаржуваним рішенням Торезького міського суду Донецької області від ЗО червня 2006 року позов задоволено із стягненням на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 6000грн.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду- зміні з наступних підстав.
При розгляді цієї справи судом було встановлено, що з позивачкою при виконанні нею своїх трудових обов'язків в ДП „Торгівельно- виробниче підприємство з обслуговування шахтарів" стався нещасний випадок, причиною якого стало обрушення стелі в приміщенні каси, внаслідок чого вона знаходилась на стацлікуванні з 27.09.2002 р. до 11.10.2002 р.( а.с. 4-5,6). За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачці внаслідок виробничої травми моральних страждань.
Відповідно до положень статей 21, 28, 34 ч.З Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" саме на Фонд соціального страхування покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду потерпілому внаслідок ушкодження його здоров'я, зокрема, сплатити йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння шкоди. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 є особою, яка має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок травми, яка призвела до тимчасової втрати працездатності, що не виключає обов'язку Фонду відшкодувати їй моральну шкоду.
Факт заподіяння моральної шкоди підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, листком непрацездатності (а.с. 4-5,6).
Тому неможна визнати спроможним довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачці моральної шкоди ушкодженням здоров'я на виробництві.
Всупереч доводів апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновок МСЕК від 13.02.2004 року про невстановлення у позивачки факту спричинення моральної шкоди, оскільки він спростовується вищенаведеними доказами. Тимчасова втрата працездатності, знаходження на стацлікуванні з 27.09.2002 р. до 11.10.2002 р. свідчить про погіршення стану здоров'я позивачки і, як наслідок, про заподіяння їй моральної шкоди.
Окрім того, Конституційним Судом України в рішенні № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини 3 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку-лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та ч. З ст.28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності. Під шкодою, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, треба розуміти таку шкоду, за якої не втрачається здатність працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією або за іншою адекватною їй професією (фахом).
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги висновок обласної неврологічної МСЕК про відсутність у позивачки стійкої втрати працездатності в результаті виробничої травми (а.с. 23).
Ушкодження здоров'я завдає ОСОБА_1 моральні і фізичні страждання, тому відповідно до Закону відповідач повинен відшкодувати потерпілій моральну шкоду.
Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Однак з висновками суду щодо визначення розміру спричиненої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки, апеляційний суд погодитись не може. Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
За таких обставин, з урахуванням характеру та тяжкості отриманого позивачкою ушкодження здоров'я, характеру, обсягу, тривалості заподіяних ним моральних і фізичних страждань, стану її здоров'я, апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 1000 грн. При цьому апеляційний суд враховує також межі достатньості та справедливості.
Апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачці моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не впливає на правильність визначених правових висновків суду.
Довод скарги щодо необхідності притягнення судом до участі в справі у якості відповідача підприємства-спричинителя шкоди є неспроможним, оскільки ушкодження здоров'я у позивачки мало місце після 1.04.2001 p., з цього часу в державі встановлено порядок відшкодування моральної шкоди через Фонд соціального страхування.
Неможна визнати спроможним і довод скарги щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду, оскільки нею цей строк не пропущено.
Керуючись п.З ч.1 ст. 307, п. З ст. 309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
апеляційну скаргу відділення ФСС в м. Торезі задовольнити частково, рішення Торезького міського суду Донецької області від ЗО червня 2006 року змінити, розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області на користь ОСОБА_1, зменшити до 1000 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.