Справа 22-7987\2006 рік           Головуючий у 1 інстанції Наумчик О.О.

Категорія 21                            Доповідач Солодовник О.Ф.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 серпня 2006 року                                              м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Бугрим Л.М., суддів Солодовник О.Ф., Олєйникової Л.С.,

при секретарі Панаріній О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. Працюючи на вугледобувних підприємствах він отримав професійні захворювання - хронічний бронхіт та вібраційна хвороба. Висновком МСЕК від 12 жовтня 2004 року йому була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 45 % за сукупністю : 15 % у зв'язку з професійним захворюванням - вібраційна хвороба, ЗО % у зв'язку з професійним захворюванням - хронічний бронхіт та третя група інвалідності безстроково. Просив стягнути з відповідача на його користь спричинену йому у зв'язку з отриманим професійним захворюванням моральну шкоду в сумі 70000 гривень.

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково : на його користь з відповідача стягнуто моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд з тих підстав, що суд першої інстанції не врахував, що висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди, позивач не надав суду доказів спричинення такої шкоди та позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.

Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, працюючи на вугледобувних підприємствах отримав професійні захворювання - хронічний бронхіт та вібраційна хвороба(а.с.З-4). Висновком МСЕК від 12 жовтня 2004 року йому була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 45 % за сукупністю : 15 % у зв'язку з професійним захворюванням - вібраційна хвороба, 30 % у зв'язку з професійним захворюванням - хронічний бронхіт та третя група інвалідності безстроково (а.с.5). Позивачу у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями завдано моральної шкоди.

Ч.1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" передбачає, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

У відповідності до п.п. "е" п. 1 ч. 1 ст.21 та ч. З ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування виплачує грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Зазначені норми не містять яких-небудь інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на положенні якої грунтується апеляційна скарга, передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Таким чином, зазначена норма стосується випадків, коли в потерпілого не встановлено втрати професійної працездатності, тому доводи апеляційної скарги в зазначеній частині неспроможні.

Вирішучи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я. Однак з висновком суду щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, погодитися не можна.

Як роз'яснює Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови від 31 березня 1995 року N 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпшого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумнрсті, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 25000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд не навів відповідних мотивів визначення саме такого розміру відшкодування, а тому апеляційний суд вважає за можливе з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 14000 грн.

Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області   задовольнити

частково.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 липня 2006 року змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 14000 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням.