Справа 22-8102\2006 рік Головуючий у 1 інстанції Моцний В.В.
Категорія 44 Доповідач Солодовник О.Ф.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Бугрим Л.М., судців Солодовник О.Ф., Олєйникової Л.С.,
при секретарі Панаріній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПМК-106 про стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПМК-106 про стягнення суми, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у 1999 році він за усною домовленістю з начальником ПМК-106 поміняв старі труби та батареї на нові в квартирі, вартість затрат склала 825 грн. Просив зобов'язати ПМК-106 визнати борг в сумі 825 грн за виконані роботи, стягнути з ПМК-106 на його користь моральну та матеріальну шкоду в рівних частках боргу за кожен рік просрочки в сумі 3400 грн.
Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 25 травня 2004 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПМК-106.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, мотивуючи тим, що судом порушено вимоги норм матеріального та процесуального закону.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що сплинув встановлений ст.257 ЦК України строк позовної давності і не має поважних причин для його поновлення. Однак з таким висновком суду неможливо погодитися тому, що він не ґрунтується на законі та обставинах справи.
Апеляційним судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право спадщини за заповітом ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1(а.с.4).
Відповідно з ч.1 ст.151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Згідно з п.1 ч.1 ст.44,43 ЦК України (в редакції 1963 року) повинні укладатись у письмовій формі угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР. Угоди, що виконуються під час їх укладення, можуть укладатись усно, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Відповідно з ч.1 ст. 46 ЦК України (в редакції 1963 року) недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
На підставі ч.З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_1 не надав суду належних письмових доказів на підтвердження укладення між ним та відповідачем угоди, тому апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права і на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду пїдлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 25 травня 2004 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПМК-106 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням.