Справа № 22-6976/06 Головуючий у 1 інстанції Кобаль M.I.
Категорія 21 Доповідач Соломаха Л.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
03 травня 2006р. позивач звернулася до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди. Вона посилалася на те, що працювала листоношею Шахтарського вузла зв'язку. 06 березня 2001р. під час виконання трудових обов'язків з нею стався нещасний випадок: під час коли вона розносила пенсії, на неї з метою пограбування було здійснено напад, внаслідок чого вона отримала черепно-мозкову травму. Рішенням МСЕК від 22 липня 2002р. їй була встановлена втрата працездатності 80%, вона визнана інвалідом 2 групи. Через ушкодження здоров'я на виробництві їй заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої просила стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 60000грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2006р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 45000грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди. Крім того, суд не врахував, що в зв'язку із нещасним випадком позивачу призначені щомісячні виплати та одноразова допомога в сумі 6400грн., що фактично відшкодовує саме моральні страждання. Суд не врахував, що з 01 січня 2006р. дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні. Суд не врахував, що позивачем пропущено трьохмісячний строк для зверненням до суду, передбачений СТ.233 КЗпП України.
В апеляційній інстанції представник відповідача Ткаченко Є.А. доводи апеляційної скарги підтримала.
Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Ткаченко Є.А., позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає5 що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами), бо втрата професійної працездатності позивачу вперше встановлена 22 липня 2002р., тобто під час дії цього Закону. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позивачу внаслідок нещасного випадку заподіяно моральну шкоду, та стягнув з відповідача на її відшкодування 45000грн;
З таким висновком суду погодитися не можливо, бо він зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи встановлено, що позивач з 02 червня 1997р. працювала листоношею Шахтарського районного вузлу зв'язку. 06 березня 2001р. під час виконання трудових обов'язків - доставці коштів для виплати пенсії з нею стався нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала черепно-мозкову травму, що підтверджується актом НОМЕР_1 про нещасний випадок форми Н-1, який складений 07 березня 2001р.
Рішенням МСЕК від 16 липня 2001р. позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку із цією травмою - 80%, вона визнана інвалідом 2 групи на строк до 01 серпня 2002р.
Рішенням МСЕК від 22 липня 2002р. позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку із цією травмою - 80% безстроково.
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило її нормальні життєві зв'язки, які потребують від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а саме, п/п "є" п.1 частини 1 ст.21 та частиною З ст.28 передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Цей Закон набув чинності з 01 квітня 2001р.
Відповідно до CT.58 Конституції України цей Закон зворотної сили не має.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами і доповненнями) на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій.
Тобто позивач, якому моральна шкода заподіяна внаслідок нещасного випадку 06 березня 2001р., тобто до 01 квітня 2001р., права на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не має.
Посилання суду першої інстанції на те, що право на страхову виплату за моральну шкоду у позивача виникло тільки після встановлення йому 22 липня 2002р. МСЕК стійкої втрати працездатності, не ґрунтується на законі, бо право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, не пов'язано з часом встановлення стійкої втрати працездатності.
Право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, до прийняття Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" було передбачено ст. 12 Закону України „Про охорону праці" в редакції Закону України від 14 жовтня 1992р. (з наступними змінами), який набув чинності 24 листопада 1992р., та п.11 „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від ,23 червня 1993р. №472, що втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001р. №807). Згідно ст. 12 Закону України „Про охорону праці" та п.11 „Правил..." моральна шкода відшкодовується власником підприємства за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду.
Тобто за відшкодуванням моральної шкоди, яка заподіяна внаслідок нещасного випадку, що стався 06 березня 2001р., позивач має можливість звернутися до Шахтарського районного вузлу зв'язку в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (глава XV КЗпП України).
Виходячи з наступного вимоги позивача до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі, в зв'язку з чим в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
В зв'язку з тим, що апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", інші доводи апеляційної скарги відповідача не заслуговують на увагу.
Відповідно до СТ.309 ЦПК України неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення.
Керуючись СТ.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2006р. скасувати.
ОСОБА_1 відмовити в задоволені позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.