Справа № 22-7074/06 Головуючий у 1 інстанції Тюрін М.М.
Категорія: 21 Доповідач: Соломаха Л.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Соломахи Л.І., Лук'янової С.В.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дзержинську Донецької області про відшкодування моральної шкоди з апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача -відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дзержинську Донецької області на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 26 травня 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 26 травня 2006р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дзержинську Донецької області на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 8000грн.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач тривалий час працював на вугільних підприємствах на підземних роботах - підземним слюсарем, прохідником, гірничим майстром, начальником дільниці, внаслідок чого отримав професійне захворювання - антракосілікатоз, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання НОМЕР_1. Рішенням МСЕК від 18 червня 2003р. йому вперше за цим професійним захворюванням встановлена стійка втрата професійної працездатності 60% безстроково, він визнаний інвалідом 3 групи.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяна моральна шкода та стягнув на її відшкодування 8000грн.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду змінити та стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 50000грн., посилаючись на те, що суд не в повній мірі врахував характер та тривалість його душевних страждань. Суд не врахував, що за станом свого здоров'я він втратив роботу, чим погіршив матеріальний стан своєї сім'ї.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, а саме, висновку МСЕК про встановлення йому факту заподіяння моральної шкоди. Суд не врахував, що з 01 січня 2006р. дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
В апеляційній інстанції позивач ОСОБА_1 доводи своєї апеляційної скарги підтримав, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував.
Представник відповідача Кураченко С.В. доводи апеляційної скарги відповідача підтримав, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, представника' відповідача Кураченко С.В., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:
Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами).
Згідно частини 1 ст.9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992р. (з наступними змінами) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Згідно з п/п "є" п.1 частини 1 ст.21 та частини 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Частиною 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на положеннях якої грунтується апеляційна скарга, передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004р. по справі №1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне і соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
З обставин справи вбачається, що позивачу встановлена втрата працездатності, у зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходячи з положень ст.21 та ст.28 Закону, дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку з встановленням професійного захворювання і стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.
Цей висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від.31 березня 1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (п.З).
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності. Певний засіб доказування - висновок МСЕК про наявність факту заподіяння моральної шкоди передбачений лише у випадку, якщо потерпілому не встановлена втрата працездатності.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та тривалість душевних та фізичних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, неможливість відновлення стану здоров'я і визначив її розмір в сумі 8000грн.
Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним та справедливим.
Доводи позивача про те, що суд дав невірну оцінку глибині його фізичних та моральних страждань, не заслуговують на увагу. З матеріалів справи встановлено, що вперше втрата працездатності в зв'язку із професійним захворюванням позивачу встановлена лише через 8 років після залишення ним в 1995р. підземної роботи. Після залишення в 1995р. підземної роботи позивач це тривалий час працював на тому ж підприємстві на керівних посадах (начальником зміни, заступником директора по виробництву) та був звільнений з роботи 31 березня 2000р. за власним бажанням (в зв'язку з переходом на пенсію) вже в непрацездатному віці (62 роки), тому посилання позивача, що внаслідок ушкодження здоров'я він втратив роботу не заслуговують на увагу.
З 01 січня 2006р. набув чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік". Статтею 77 цього Закону на 2006 рік зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на положеннях яких грунтується рішення суду.
Відповідно до ст.58 Конституції України закон зворотної дії в часі не має.
Правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання виникли під час дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Зупинення на 2006р. дії цього Закону в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим не є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки в Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відповідні зміни не внесені, а ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" не позбавляє позивача права на відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з -додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційних скарг не має, доводи апеляційних скарг необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
УХВАЛ И В:
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача -відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дзержинську Донецької області відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 26 травня 2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.