Справа № 11-а-603 2007р. Головуючий в суді 1-ї інстанції - Мельник В.В.
Категорія - ст. 186 ч.2 КК України Доповідач у апеляції - Палічук А.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого: Драного О.П. Суддів: Палічука А.О. Нікітіна О.С.
за участю прокурора: Замороза О.Р.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2007 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кіровограда, українець, громадянин України, одружений, такий, що не працює, який проживає у АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 09.02.2003 року Новоукраїнським районним судом
Кіровоградської області за ст. 125 ч.2 КК України (в
редакції 1960 року); звільнився 22.07.2003 року за ст. 1
Закону України «Про амністію»;
- 12.07.2005 року Ленінським районним судом
м. Кіровограда за ст. 185 ч.3, ст. 15 ч.2, ст. 185 ч.3, ст. 70
КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; на
підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування
покарання з іспитовим строком на 3 роки,
засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 ч.1 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.07.2005 року, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 5 місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 20 лютого 2007 року приблизно о 19 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у АДРЕСА_2, відкрито заволодів чужим майном, а саме мобільним телефоном «Самсунг С 240», вартістю 420 грн., з встановленою сїм-картою «ЮМС», яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, із залишком грошей на рахунку 26 коп., завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 420 гривень 26 коп.3 місця вчинення злочину ОСОБА_1 3 викраденим зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи вини і кваліфікації злочину, просить пом'якшити призначене за вироком суду покарання, застосувавши статтю 69 КК України, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції не врахував його характеристику з місця проживання, повне відшкодування ним матеріальних збитків потерпілій, а також те, що скоєний ним злочин не є тяжким.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, засудженого ОСОБА_1, що підтримав свою апеляцію, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню за таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог сі .22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України за обставин, вказаних у вироку суду, грунтуються на зібраних по справі доказах, які досліджені судом першої інстанції у відповідності зі ст. 299 ч.3 КПК України, відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оскаржуються.
Призначаючи міру покарання засудженому, суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, особу винного ОСОБА_1, який посередньо характеризується за місцем проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, був звільнений від відбування покарання з випробуванням та вчинив новий злочин під час іспитового строку. У якості обставини, яка пом'якшує покарання, суд першої інстанції обгрунтовано визнав щире каяття ОСОБА_1, а в якості обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину засудженим у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи ОСОБА_1 про можливість застосування ст. 69 КК України при призначенні йому покарання з урахуванням перелічених ним в апеляції обставин - є неспроможними, оскільки районним судом у відповідності з вимогами ст. 65 КК України були вивчені та враховані всі можливі обставини, які характеризують особу та пом'якшують покарання.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано призначив засудженому ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 186 ч.2 КК України, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни.