Справа № 22-6845/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Зайченко С.В.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П. суддів: Санікової О.С. Олєйникової Л.С.
при секретарі Чернишенко К.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 3 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В березні 2006 рокуОСОБА_1. звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області, посилаючись на те, що з 1976 року по 2004 рік він працював на шахтах в/о „Артемвугілля" на різних посадах. У листопаді 2001 року йому вперше було встановлено 25% стійкої втрати працездатності у зв'язку із професійним захворюванням вібраційною хворобою; у 2004 році при переосвідченні йому вперше було встановлено 25% втрати працездатності у зв'язку із професійним захворюванням хронічним бронхітом, а за сукупністю захворювань встановлено 50% втрати професійної працездатності.
В результаті значного погіршення стану здоров'я йому була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він більше не може працювати за своєю спеціальністю, вимушений часто проходити курс лікування. Все це порушило його звичний уклад життя і в наступний час потребуються додаткові зусилля для його організації. Крім того, медичними висновками було встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями у нього з'явились супутні хвороби, що унеможливлює поновлення його здоров'я в тому обсязі, яке було до професійного захворювання. На відшкодування моральної шкодиОСОБА_1.. просив стягнути 70 000 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від З травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 28 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відсутній висновок МСЕК про спричинення позивачу моральних страждань; позивачем не доведений факт моральних страждань; потерпілому була призначена і виплачена одноразова допомога та сплачуються щомісячні виплати, тому позивач не має права на відшкодування моральної шкоди; судом не встановлено, які саме негативні наслідки у зв'язку із встановленим професійним захворюванням спричинили позивачу моральну шкоду. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди, а відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої сили.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи
апеляційної скарги, просив її задовольнити; при цьому просив врахувати, що позивач є
пенсіонером , неповнолітніх дітей не має, а також те, що він не надав достовірних доказів
спричинення йому моральних страждань.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним, посилаючись також на те, що в результаті професійних захворювань у нього не сгибається рука, із-за задишки він вимушений постійно приймати ліки, а також користуватися спеціальними медичним медичним препаратом - інгалятором.
Судом першої інстанції встановлено, що з 1976 рокуОСОБА_1. працював на шахтах ДП „Артемвугілля" на різних підземних посадах. Звільнений у листопаді 2004 року на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. Згідно висновків обласної клініки професійних захворювань м.Донецька від 15 жовтня 2001 року та 22 жовтня 2002 року позивачу встановлений діагноз: вібраційна хвороба другого ступеню, вегето-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок з дистрофічними порушеннями в кістках рук у вигляді деформуючого остеоартрозу ліктьових суглобів з наявністю контрактури. Згідно висновку центральної експертної комісії клініки професійних захворювань інституту медицини праці м.Києва від ЗО березня 2004 року позивачу встановлений діагноз: хронічний бронхіт, дифузний пневмосклероз, легенева недостатність першого ступеню. Позивачу протипоказана робота у контакті з пилом, токсичними речовинами, вібрацією.
Згідно висновку МСЕК від 7 листопада 2001 року позивачу вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюванням вібраційною хворобою. Згідно висновку МСЕК від 15 липня 2004 року позивачу вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку із порофесійним захворюванням хронічним бронхітом і 25% втрати працездатності повторно за захворюванням вібраційною хворобою; за сукупністю захворювань позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності.
Ушкодження здоров'я внаслідок виконання позивачем трудових обов'язків, заподіяло йому моральні і фізичні страждання, обмежило його можливість вести активний спосіб життя, тому відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України „Про охорону праці" та Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відповідач зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленним обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійними, про що 4 грудня 2000 року та 28 квітня 2004 року були складені акти розслідування порофесійних захворювань. Висновками медичних органів позивачу у 2001 році був встановлений діагноз: вібраційна хвороба другого ступеню, вегето-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок з дистрофічними порушеннями в кістках рук, а у 2004 році - хронічний бронхіт в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз. Висновком МСЕК від 7 листопада 2001 року ОСОБА_1 вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку із вібраційною хворобою; висновком МСЕК від 22 січня 2004 року підтверджено 25% втрати працездатності у зв'язку із зазначеною хворобою. Висновком МСЕК від 28 квітня 2004 року позивачу за сукупністю захворювань встановлено 50% втрати професійної працездатності: вперше 25% професійної працездатності у зв'язку із захворюванням хронічним бронхітом і повторно 25% у зв'язку із вібраційною хворобою, безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності".
Проте при визначенні розміру моральної шкоди судом не наведено переконливих доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме в розмірі 28 000 грн.
Апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки вона частково компенсована позивачу чітким виконанням державою щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст.34 зазначеного Закону.
Крім того, зібрані по справі докази свідчать про те, що у зв'язку із професійними захворюваннями звичний уклад життя позивача значно не змінився, він є пенсіонером і у зв'язку з цим йому не треба додавати значних зусиль для організації свого життя і матеріального забезпечення, тому при визначенні суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності, виваженості і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків ОСОБА_1. у зв'язку з професійними захворюваннями, характер ушкодження здоров'я, наявність двох професійних захворювань, а також характер додаткових зусиль для організації життя і виходячи із 50% втрати професійної працездатності, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 18 000 грн.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний
суд,-
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від З травня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Центрально-Міському районі міста Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 18 000 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.