Справа № 22-6875/2006 p.                Головуючий у 1 інстанції Блохін А.А.

Категорія   21                                     Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2006 року                                Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П. суддів: Санікової О.С, Олєникової Л.С.

при секретаріЧернишенко К.Ф.                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за

апеляційними скаргамиОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Центрально- Міського районного суду Донецької області від 12 травня 2006 року за позовом ОСОБА_2    до відділення   виконавчої  дирекції   Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі міста Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 12 травня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Центрально-Міському районі міста Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., - та постановити нове рішення, яким збільшити розмір моральної шкоди до 20 000 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги представник позивача посилався на те, що при встановленні всіх обставин по справі судом першої інстанції не враховано принципи розумності, виваженості та справедливості, судом в достатній мірі не враховано, що позивач неодноразово лікувався в медичних закладах, постійно відчуває фізичний біль, пов'язаний із постійним кашлем, одишкою; його пригнічує думка, що він в повній мірі не може займатися роботою, а здоров'я його не покращується; розмір моральної шкоди визначений без урахування положень ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і судової практики.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду від 12 травня 2006 року та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області посилається на те, що відділенням виконавчої дирекції на підставі довідки МСЕК позивачу виплачуються страхові виплати в повному обсязі згідно чинного законодавства, тобто відповідач виконує вимоги законодавства; позивачем не надано переконливих доказів спричинення йому моральної шкоди; крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду, просив її задовольнити; при цьому просив врахувати, що позивач звільнений за власним бажанням. Проти доводів апеляційної скарги представника позивача заперечував.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2. з 1975 року по 2003 рік працював на шахті ім. В.І.Леніна ДП „Артемвугілля" на підземних роботах. Внаслідок шкідливих умов праці отримав професійне захворювання, яке потягло стійку втрату працездатності. Висновком МСЕК від 16 квітня 2003 року йому вперше було встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково, а також визначена третя група інвалідності у зв'язку із захворюванням хронічним бронхітом.

Ушкодження здоров'я, яке сталося під час виконання позивачем трудових обов'язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, оскільки обмежені його можливості вести звичний спосіб життя; крім того, професійне захворювання стало причиною регулярного лікування; встановлення втрати працездатності безстроково позбавило його надії на відновлення здоров'я, що дуже його пригнічує і порушує психологічний стан.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_2. є професійним, про що складений акт розслідування хронічного захворювання від 26 лютого 2003 року; йому встановлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології в фазі затихаючого загострення першого- другого ступеню. Відповідно до висновку МСЕК від 16 квітня 2003 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності, безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті професійного захворювання, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, в т.ч. доводи відповідача про те, що позивачу нарахована та виплачена одноразова допомога а також компенсується втрачений заробіток, характер професійного захворювання, а також глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_2., постійне відчуття фізичного болю, вимушеність постійного лікування, встановлення у зв'язку з професійним захворюванням третьої групи інвалідності, втрату можливості відновити стан здоров'я і працездатність, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя, а також те, що позивач звільнений за власним бажанням та з урахуванням 40% втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону обгрунтовано визначив таке відшкодування у розмірі 10 000 грн.

Доводи апеляційних скарг позивача і відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаного Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст. 46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1,   308 ч.1,   314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний

суд,-

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області  відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 12 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.