Справа № 22-7101/2006 p. Головуючий у 1 інстанції Кулик Т.Г.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П. суддів: Санікової О.С.,Олєйникової Л.С. при секретарі Чернишенко К.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Донецька на рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 25 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Донецька про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Київському районі м.Донецька, посилаючись на те, що з 26 грудня 1994 року він знаходився у трудових відносинах з ОП „Шахта ім.А.Ф.Засядько", працюючи гірничоробітником очисного вибою і звільнений за станом здоров'я у 2004 році. При виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання: хронічна вертеброгенна радікулопатія в стадії регреса з повільним больовим і корешковим синдромом, про що 18 травня 2004 року складений акт розслідування хронічного професійного захворювання. Висновком МСЕК від 26 травня 2004 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності, безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
В результаті професійного захворювання йому спричинена моральна шкода, яка полягає не тільки в довготривалому фізичному болю і стражданнях, а й в емоційних переживаннях, оскільки вважає себе неповноцінною людиною, тому що не може займатись своєю любимою справою, йому важко ходити, розгибатися, він не може займатися фізичною роботою, не може допомогти близьким, родичам, що дуже його пригнічує і він відчуває себе неповноцінною людиною; у зв'язку з професійним захворюванням знизилась його працездатність і він не може гідно матеріально утримувати сім'ю. На відшкодування моральної шкоди просив стягнути 35 000 грн.
Рішенням Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 25 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Донецька просить рішення суду скасувати і справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, посилаючись на безпідставність визначення факту моральної шкоди, її суми та однобоким розглядом всіх обставин.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач отримав від Фонду одноразову допомогу, йому здійснюються щомісячні платежі, тобто Фонд свої обов'язки виконав; позивачем не надано переконливих доказів спричинення йому моральної шкоди саме на суму 35 000 грн.; висновок МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності не може бути доказом заподіяння йому моральної шкоди; крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди, а відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої сили.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, рішення суду залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним; просила врахувати, що в результаті професійного захворювання у позивача виникла яскраво виражена хромота, він вимушений пересуватися тільки з палицею і крім того в зимово-осінній періоди дуже загострюється його хвороба і він вимушений проходити курс лікування.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював в ОП „Шахта ім.А.Ф. Засядько"; за час виконання трудових обов'язків отримав професійне захворювання, в результаті якого втратив працездатність на 40% та був визнаний інвалідом третьої групи.
Професійним захворюванням позивачу заподіяні моральні страждання, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання, висновком МСЕК, тому суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20000 грн., що не перевищує меж, встановлених п.З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" і відповідає принципу справедливості та фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленним обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним, про що 18 травня 2004 року складений акт розслідування професійного захворювання; висновком медичних органів позивачу встановлений діагноз: хронічна вертеброгенна радікулопатія в стадії регреса з повільним больовим і двостороннім корешковим синдромом. Висновком МСЕК від 26 травня 2004 року ОСОБА_1 встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності".
Проте при визначенні розміру моральної шкоди судом не наведено переконливих доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме в розмірі 20 000 грн.
Апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки вона частково компенсована позивачу чітким виконанням державою щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст. З4 зазначеного Закону.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що у зв'язку із професійним захворюванням звичний уклад життя позивача значно змінився і він втратив нормальні життєві зв'язки, тому при компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності, виваженості і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням, характер ушкодження здоров'я, а також характер додаткових зусиль для організації життя і виходячи із 40% втрати професійної працездатності, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 13 000 грн.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Донецька на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Донецька задовольнити частково.
Рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 25 травня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Київському районі міста Донецька Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 13 000 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.