Справа № 22-2756                                                                  Головуючий в 1 інстанції- Білак С.В.

Категорія -   20                                                                                 Доповідач- Бабенко П.М.

УХВАЛА іменем України

25 липня 2006 року   Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Пономарьової О.М.

суддів- Бабенка П.М. ,Бондаренко Л.І. при секретарі - Вершковій C.M. за участю відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Димитрівського міською суду Донецької області від 10 січня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

29.09. 2005 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2,посилаючись на те ,що відповідач побив його в магазині ,заподіяв йому тілесні ушкодження, через що він лікувався. Йому заподіяно моральну шкоду, просив стягнути з відповідача на його користь витрати на лікування в сумі 312,28 грн., на придбання путівки в санаторій в сумі 7878 грн. та на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 10 січня 2006 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 312,28 грн., моральної шкоди- 2000  грн., в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на те, що судом при ухваленні рішення порушення норми матеріального та процесуального права.

Зазначив, що відмовляючи в задоволенні позову про стягнення вартості путівки в санаторій сул не врахував, що таке стягнення у відповідності до ч.2 ст. 1202 ЦК України може бути здійснене наперед. Суд, задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди , не вказав на мотиви ,якими він керувався при цьому.

Відповідач просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без зміни ,зазначивши, що при постановленні рішення судом не порушені норми матеріального та процесуального закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.05 року відповідач, знаходячись в стані алкогольного сп,яніння в магазині ПП ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Димитрові побив позивача, вдарив його кулаком в обличчя, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров,я у вигляді забиття тканин носа, закритого перелому кісток носа із зсувом, струсу головного мозку, легкої черепно-мозкової травми.

Постановою Димитрівського міського суду Донецької області від 25.08.05 року відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за ст.. 296 ч.1 КК України у зв,язку з амністією.

Неправомірними діями відповідача потерпілому було заподіяно матеріальну шкоду у вигляді витрат на лікування в сумі 312,28 грн.

Неправомірними діями відповідача потерпілому було заподіяно матеріальну шкоду у вигляді витрат на лікуванья в сумі 312,28 грн.

Також судом встановлено, що відповідач заподіяв позивачеві моральну шкоду.

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, до слідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з наступних підстав:

Згідно із ст.ст. 23, 1167 ,1195, 1202 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я фізичній особі, зобов, язана відшкодувати потерпілому заробіток ( дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності ,а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна ( придбання путівки, оплата проїзду тощо).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків ,встановлених законом. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в результаті злочинних дій заподіяв позивачеві тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров,я у вигляді забиття тканин носа, закритого перелому кісток носа із зсувом, струсу головного мозку, легкої черепно-мозкової травми.

. Вина відповідача у вказаному встановлена постановою Димитрівського міського суду Донецької області від 15.04.05 року. Також встановлена вина відповідача у заподіянні позивачеві матеріальної шкоди і доведений доказами розмір матеріальної шкоди в сумі 312,28 грн.,яка складається з витрат на лікування позивача у зв,язку з незаконними діями відповідача.

Судом першої інстанції встановлена вина відповідача в заподіянні позивачеві моральної шкоди, яка полягає в тому, що в результаті вказаних неправомірних дій відповідача позивач переніс фізичні та душевні страждання ,

Судом з урахуванням ступеню вини відповідача характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, з урахуванням вимог справедливості та розумності правильно визначено розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. Позивач не надав судові доказів на те, що моральну шкоду йому спричинено у більшому обсязі та що він додавав додаткові зусилля для організації свого життя.

Рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального закону, тому зміні не підлягає.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 1202 ЦПК України стягнення додаткових витрат   на придбання путівки для лікування може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи НОМЕР_1 у зв,язку з вказаними тілесними ушкодженнями позивач у санаторно-курортному лікуванню не потребується. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано послався на відсутність підстав для задоволення цієї позовної вимоги ,відмовивши йому в задоволенні позову про стягнення вартості санаторно-курортної путівки, хоча і з інших мотивів .Підстав для зміни рішення суду у цій частині апеляційний суд також не вбачає.

Керуючись ст.ст. .303, п.1 ч.1 ст.307 ,   ч.1 ст.308, 313-315 ЦПК України, апеляційний

суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 10 січня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею  законної сили.