ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

за позовом акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"в особі регіонального уповноваженого ліквідатора банку "Україна" по Сумській області Шкарупи Сергія Володимировича м. Суми

до  відповідача - військової частини № 9953, м. Суми

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Східне регіональне управління державної прикордонної служби України м. Харків

про стягнення 5 000 грн. 00 коп.

Суддя Гудим В.Д.

Представники:

Від позивача - предст. Волченко Ю.І.

Від відповідача - предст. Ковак В.В.

Від 3-ї особи - предст. Данільченко О.О.

Суть спору: Позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача - військової частини № 9954  заборгованості за придбану у позивача адміністративну будівлю на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.98р., укладеного між сторонами, в сумі 5 000 грн.

Позивач подав уточнення до позовної заяви, в якому повідомив про те, що в позовній заяві була допущена технічна помилка щодо номеру військової частини, зазначивши, що відповідачем по даній справі є військова частина № 9953.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 15.07.98р., укладеного між АКБ "Україна" та військовою частиною № 9953, банк продав, а відповідач по даній справі купив адміністративну будівлю та подвірні споруди загальною вартістю 10 000 грн., розташовані за адресою: С.Будський район, с. Зноб-Новгородське, вул. Вокзальна, 2. Пунктом 3 зазначеного договору передбачено, що оплата за будівлю перераховується Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця рівними частинами по 1 000 грн. на місяць до 27 числа поточного місяця, починаючи з 27.07.98р. по 27.04.99р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної і в повному обсязі сплати за придбаний об'єкт і станом на 1.06.06р. залишок боргу складає 5 000 грн.

В заперечення проти позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки пунктом 3 укладеного між сторонами договору термін оплати був встановлений з 27.07.98р. по 27.04.99р.

Відповідач також зазначив, що на сьогоднішній день у нього не збереглись документи, які б свідчили про сплату вказаної в договорі суми.

В заперечення проти тверджень відповідача стосовно пропуску строку позовної давності позивач послався на п. 10 договору купівлі-продажу, згідно з яким договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до повного його виконання, оскільки відповідач на сьогоднішній день не розрахувався з позивачем за придбаний об'єкт, позивач вважає, що договір вважається дійсним і на даний час.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема постанови Правління національного банку України від 29.06.01р. №  249 з 16.07.01р. була відкликана ліцензія на здійснення всіх банківських операції АКБ "Україна" та запроваджено процедуру ліквідації банку.

З матеріалів справи також вбачається, що договір купівлі-продажу від 15.07.98р. був укладений між акціонерно-комерційним банком  "Україна" та військовою частиною № 9953, пунктом 3 цього договору чітко встановлений термін оплати з 27.07.98р. по 27.04.99р., тобто договір був укладений в період діяльності банку, і банк мав право звернутись до відповідача або до суду з вимогою про погашення боргу.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу України 1963р., який був чинний на момент укладення договору та ст. 257 чинного Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно із ст. 76 Цивільного кодексу України 1963р. перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, право на позов у банку "Україна" виникло після 28.04.99 року, тобто в період, коли банк ще працював, але він не скористався таким правом, а ліквідатор  звернувся до суду з позовною заявою тільки у червні 2006 року, тобто з пропуском строку позовної давності, який закінчився в квітні 2002р.

Позивач не звертався до суду із заявою про поновлення строку позовної давності, не довів обставин, які перешкоджали йому звернутися за захистом своїх прав до суду впродовж строку позовної давності.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України 1963р. та п. 4. ст. 267 чинного Цивільного кодексу України  сплив позовної, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи зазначені обставини, позов задоволенню не підлягає.

Господарські витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України,

суд вирішив:

В позові відмовити.

Суддя                                                                                                       В.Д.Гудим