У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 21 лютого 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника  прокурора Херсонської області на вирок Суворовського районного  суду м. Херсона від 16 грудня  2004 року, яким

                                                         ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судиму, останній раз

6.09.2002 року за ст. 395, ч. 2 ст. 190 КК України

на 1 рік позбавлення волі,

засуджено:

за ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

В апеляційному порядку вирок не оскаржено.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона у грудні 2003 року за попередньою змовою з ОСОБА_2 продала в Туреччину ОСОБА_3, яка вилетіла із м.  Сімферополя в м. Стамбул 19.12.2003 року та надійшла у розпорядження невстановленої особи з метою подальшої сексуальної експлуатації.

У січні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за попередньою змовою продали в Туреччину з метою подальшою сексуальної експлуатації ОСОБА_5 та ОСОБА_6. З цією метою ОСОБА_2 оформила вказаним особам документи, надала автотранспорт для поїздки в м. Сімферополь. ОСОБА_4 супроводив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до аеропорту м. Сімферополь та відправив їх в м. Стамбул, за що отримали для себе від невстановленої особи через ОСОБА_7 2100 доларів США.

У січні 2004 року ОСОБА_1 намагалася продати в Туреччину з метою подальшою сексуальної експлуатації ОСОБА_8, проте після реєстрації та посадки в літак, відправка ОСОБА_8 була зупинена працівниками міліції, в результаті чого ОСОБА_1 не змогла довести свій злочинний намір до кінця з незалежних від неї причин.

У касаційному поданні порушується питання про  скасування  вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої та направлення справи на новий судовий розгляд.  У поданні зазначається, що  суд не дав належної оцінки ступеню небезпечності та тяжкості вчиненого злочину, а також даним, що характеризують особу засудженої.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи  касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинених злочинах грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засіданні доказах, кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 149  КК України є правильною і у касаційному поданні не оспорюється.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд у відповіності з вимогами ст. 65 КК України в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого, а також як пом'якшуючі, так і обтяжуючі обставини, а саме: щире каяття винної,  повне визнання нею своєї вини, позитивну характеристику з місця проживання, що в неї на утриманні є мололітня дитина у віці до 7 років. Крім того, сам прокурор, який підтримував обвинувачення в суді першої інстанції, просив призначити покарання  ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України, а на підставі ст. 79 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки (т. 2 а.с. 243). Тому з урахуванням викладеного суд дійшов правильного висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_1 ст. 79 КК України.

Як убачається із матеріалів справи, іспитовий строк, призначений ОСОБА_1 відповідно до ст. 79 КК України, закінчився на початку січня 2008 року.

Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання у поданні не наведено.

За таких обставин суд обгрунтованно призначив покарання ОСОБА_1 з іспитовим строком, застосувавши ст. 79 КК України, а тому подання не може бути задоволеним.

         Керуючись ст. ст.  394 - 396  КПК України, колегія суддів

                                                        у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення.

Вирок Суворовського районного суду Херсонської області від 16 грудня 2004 року  щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

                                                           Судді:

       В.Г. Жук                     Т.В. Гошовська                    В.Ф. Пивовар