Справа №

22/ 701

Категорія 42

Головуючий в суді 1 інст, Грибан І.О. Доповідач Худяков АМ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"31" серпня 20Оброку

Апеляційний суд Житомирської області у складі: головуючого: Снітка С.О.,

суддів: Худякова А.М., Павицької Т.М.,

при секретарі - Прищепі О.А.,

за участю сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України в Житомирській області про відшкодування шкоди та здійснення перерахунку щомісячних виплат,

за апеляційною скаргою представника Управління МВС України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 10 лютого 2006 року,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 15.12.198 6 року стався нещасний випадок внаслідок винних дій працівника Житомирського обласного ДАЇ Сідова А.П., який під час виконання службових обов'язків скоїв ДТП, в результаті якого отримав тілесні ушкодження, став інвалідом другої групи, втратив 60% працездатності безстроково. На підставі рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 05.05.1994 року з відповідача на користь позивача стягнуто щомісячно по 488900 крб. В зв'язку з подальшим збільшенням розміру заробітної плати рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 16.05.1996 року на користь позивача стягнуто щомісячно по 10824000 крб.

Посилаючись на те, що відповідач з січня 1997 року не проводив коригування щомісячних відшкодувань відповідно до збільшення мінімальної заробітної плати ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму відшкодувань втрати працездатності та вартість путівки на санаторно-курортне лікування.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 10 лютого 2006 року позов задоволений частково. Стягнуто одноразово з УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 недоплачені за період з січня 1997 року по грудень 2000 року суми відшкодування в розмірі 2160 грн., за період з січня 2001 року по грудень 2005 року суми відшкодування в розмірі 11656 грн.  7 3  коп.  та  1920 грн.

вартості санаторно-курортного лікування, а всього: 157 36 грн. 73 коп. Стягнуто з УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 щомісячно довічно з 01.01.2006 року по 382 грн. 94 коп. на відшкодування завданої шкоди та в доход держави державне мито в сумі 165 грн.86 коп. Зобов'язано УМВС України в Житомирській області проводити щорічно в березні місяці поточного року перерахунок присуджених ОСОБА_1 щомісячних виплат за попередній рік відповідно до росту розміру заробітної плати.

У апеляційній скарзі представник УМВС України в Житомирській області порушує питання про скасування постановленого по справі рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.463 ЦК України (в редакції 1963 року) потерпілий, який частково втратив працездатність, вправі в будь-який час зажадати від організації, відповідальної за заподіяння шкоди відповідного збільшення відшкодування при зміні втрати ступеню працездатності, підвищення розміру заробітної плати, витрат на медичну та соціальну допомогу. При цьому, у випадках передбачених ст.457,461 ЦК України, пенсія з інших підстав, призначена потерпілому як до, так і після ушкодження здоров'я підлягає заліку в частині, яка могла бути призначена йому у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Суми відшкодування виплачуються незалежно від одержування в наступному потерпілим пенсії, заробітку та інших доходів.

З матеріалів справи видно, що рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 16.05.1996 року з відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування завданої шкоди щомісячно по 10824000 крб. Вказана сума виплачується позивачу до теперішнього часу без змін.

Між тим, судом встановлено, що з січня 1997 року відповідач не проводив коригування суми відшкодування, яка присуджена ОСОБА_1, в зв'язку із збільшенням коефіцієнту оплати праці, внаслідок чого не доплачував позивачу щомісяця по 4 5 грн. до 60% розміру втраченого заробітку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дав належну і правильну оцінку доказам, які є в матеріалах справи та обґрунтовано задовольнив частково позов.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.ст.304,307,308,314,315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Управління МВС України в Житомирській області відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 10 лютого 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.