КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-сс/824/1147/2025 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Унікальний № 757/61181/24-к Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст. 183 КПК

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді- ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання - ОСОБА_5

за участю:

прокурора - ОСОБА_6

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

підозрюваного - ОСОБА_11

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_11 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2024 року, -

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 , погодженого прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - заступником начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.02.2025, із визначенням застави у розмірі 133 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402 724 000 гривень, відносно:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому такою, яка підлягає скасуванню.

Вважає повідомлену підозру необґрунтованою, оскільки в діях ОСОБА_11 відсутній склад інкримінованих кримінальних правопорушень.

Так, ні заявлене клопотання, ні матеріали, надані на обґрунтування внесеного на розгляд клопотання, не містять доказів: вчинення ОСОБА_11 будь-яких дій з метою перешкоджання законній діяльності установ та підрозділів Збройних Сил України, а навпаки, докази надані стороною обвинувачення підтверджують факт отримання ОСОБА_11 п`яти наскрізних вогнепальних поранень нижніх частин ніг; використання ОСОБА_11 авторитету та наданих йому службових повноважень всупереч інтересам служби, тобто, вчинення ним дій, що суперечать цілям і завданням для виконання яких він був наділений відповідними повноваженнями.

Як вбачається з повідомленої підозри, органом досудового розслідування ставиться під сумнів правильність віднесення поранень ОСОБА_11 до таких, що пов`язані із захистом Батьківщини та нарахування йому у зв`язку із цим додаткової грошової винагороди.

Разом з цим у наданих матеріалах не міститься належних доказів наявності умислу в діях ОСОБА_11 на здійснення службового підроблення документів, пов`язаних з його пораненням, оскільки жодної неправдивої інформації до компетентних органів ним не подавалось.

Крім того, надані матеріали провадження не містять доказів щодо вчинення ОСОБА_11 і кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Наявність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку захисника, також не доведено.

Зокрема, щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, адвокат зазначає про те, що за наявності відповідного обмеження, встановленого ухвалою суду у вигляді заборони відлучатись із визначеної області, з урахуванням відсутності у ОСОБА_11 документів, необхідних для перетину кордону, та з урахуванням того факту, що ОСОБА_11 не є виключеним з військового обліку, а отже не наділений правом безперешкодного перетину кордону, ризик переховування відсутній.

У випадку застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою на будь-який інший запобіжний захід із покладенням на ОСОБА_11 додаткових обов`язків: прибувати за кожною вимогою слідчого/прокурора/суду; не відлучатись із м. Одеси без дозволу слідчого/прокурора/суду; повідомляти слідчого/прокурора/суд про зміну місця проживання та роботи; носити електронний засіб контролю, ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження також втрачає актуальність.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, теж є, на думку захисника, не доведеним, так як свідки у даному кримінальному провадженні не перебувають у будь-якій залежності, у тому числі і службовій, від ОСОБА_11 . Окрім цього, надані матеріали не містять жодного доказу, який би підтверджував хоча б теоретичну схильність або можливість здійснення ОСОБА_11 тиску/впливу на свідків з метою зміни їх поведінки та/або контролю їх показань. Підлягає врахування і той факт, що у подальшому у разі передачі обвинувального акту до суду, під час судового розгляду свідки у кримінальному провадженні будуть допитані судом під присягою із одночасним попередженням їх про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, як вважає сторона захисту, теж не доведений.

Визначений розмір застави у даному кримінальному провадженні є занадто великим та таким, який суперечить вимогам чинного законодавства.

На безумовно непомірний розмір застави у його невідповідність матеріальному стану ОСОБА_11 та його родини вказує той факт, що ОСОБА_11 станом на момент подачі апеляційної скарги не вніс заставу і тривалий час утримується під вартою.

Враховуючи практику ЄСПЛ, останній неодноразово наголошував, що необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар, тобто має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисників та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а тому такою, яка підлягає залишенню без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024164690000013 від 02.02.2024 за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 426-1 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні забезпечується групою прокурорів з числа прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та прокурорів Офісу Генерального прокурора.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_11 підозрюється у тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), у військовому званні «полковник», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення шляхом отримання неправомірних виплат з фондів фінансування заходів соціального захисту військовослужбовців та штучного підвищення свого авторитету серед колег та інших громадян шляхом установлення певних, регламентованих законодавством України, статусів, які випливають із обставин отримання травм та поранень військовослужбовцями, керуючись мотивами зневаги до Збройних сил України, утворених у її складі підрозділів та установ, військовослужбовців, які несуть службу по захисту Батьківщини в умовах ризику для здоров`я та життя, достовірно розуміючи, що його дії призведуть дискредитації діяльності підрозділів Збройних сил України, утворення негативного іміджу військової служби, підриву авторитету та недовіри до особи військовослужбовця Збройних сил України серед колег та в суспільстві в цілому, вчинив кримінальні правопорушення:

- організацію складання та видачі службовими особами військової частини НОМЕР_2 завідомо неправдивих офіційних документів - Акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 07.04.2022, Акту про нещасний випадок (зникнення, смерть) від 07.04.2022 , наказу № 311 від 07.04.2022 командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» та довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 61/172 від 08.04.2022, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 27 частиною 1 статті 366 КК України;

- організацію перешкоджання законній діяльності установ та підрозділів Збройних сил України пов`язаних з неправомірним нарахуванням і сплатою підозрюваному грошових коштів шляхом ухвалення рішень та вчинення дій, що не відповідають вимогам нормативних документів з питань організації військової служби та здійснення видатків у сфері оборони та соціального захисту військовослужбовців, а саме військової частини (Далі - ВЧ) НОМЕР_2 (Оперативне командування (Далі - ОК) « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, в особливий період - в умовах воєнного стану під час відбиття збройної агресії російської федерації проти України, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 27 частиною 1 статті 114-1 КК України.

25.12.2024 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

26.12.2024 заступник керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 , за погодженням з прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - заступником начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри про вчинення останнімкримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України, наявності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливості іншого більш м`якого запобіжного заходу забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року задоволено вказане клопотання органу досудового розслідування та застосовано до ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до до 23.02.2025, із визначенням застави у розмірі 133 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402 724 000 гривень.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_11 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, з огляду на наведені у клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах дані, прийшов для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Так, слідчий суддя зазначив, що на обґрунтування пред`явленої ОСОБА_11 підозри, органом досудового розслідування надані зібрані під час досудового розслідування докази, які долучені до матеріалів клопотання, які обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_11 до вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються.

Відтак, з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання вбачається, що на основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_13 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованих кримінальних правопорушень. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень доведена прокурором та сумнівів не викликає.

Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені прокурором.

Так, в ході судового розгляду клопотання знайшли своє підтвердження ризик переховування від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_11 , за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, останній може виїхати за межі населеного пункту, в якому проживає - м. Одеса, або за межі України, має нерухоме майно за кордоном, а також має можливість переховуватися з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Окрім того, ОСОБА_11 на даний момент звільнений зі Збройних Сил України за станом здоров`я, знятий з військового обліку, тим самим відноситься до категорії осіб, які мають право перетинати державний кордон.

Крім того, з повідомлення про підозру ОСОБА_11 вживаються заходи щодо отримання ОСОБА_11 форми №088/о та подальшого направлення підозрюваного на МСЕК для оформлення інвалідності, що також є підставою для виїзду за кордон.

Наведені обставини у сукупності свідчать, що ОСОБА_11 може перетнути державний кордон, тим самим ухилитися від суду та органу досудового розслідування.

В ході дослідження матеріального стану підозрюваного та членів його родини, міцність їх соціальних зв`язків, можливо прийти до висновку, що члени родини постійно перебувають за кордоном, де фактично забезпечені місцем проживання, що за версією слідства було придбано за відсутності обґрунтовано законних доходів, об`єкти нерухомості, які тривалий час використовувались ними, перереєстровані на інших осіб, які можливо причетні до вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, звільнення з лав Збройних Сил України зі зняттям з військового обліку.

Також, у ході здійснення досудового розслідування іншого кримінального провадження, досудове розслідування якого здійснюється слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, було встановлено складний механізм по легалізації членами сім`ї та близькими особами ОСОБА_11 коштів на загальну суму понад 8,2 мільйонів євро, щодо яких наявні підстави вважати, що вони одержані злочинним шляхом, внаслідок вчинення військового кримінального правопорушення та порушення податкового законодавства.

Наведене підтверджує версію слідства про відсутність міцних соціальних зв`язків саме на території України та ретельну підготовку підозрюваного до зміни місця свого постійного проживання з виїздом за кордон.

Крім того, відповідно до відповіді оперативного підрозділу щодо виконання доручення слідчого, ОСОБА_11 одразу після внесення застави по кримінальному провадженню № 62023000000000803 планував залишити межі України та користуватись незаконно здобутим майном, яке перебуває на території Королівства Іспанія.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), наявний з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_11 в період з 17.01.2022 по 23.06.2023 перебував на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 1996 року до моменту звільнення проходив службу на посадах ІНФОРМАЦІЯ_6, то, користуючись своїм авторитетом серед колишніх підлеглих та можливих співучасників розслідуваних злочинів, наявні обґрунтовані підстави вважати що існує ризик спотворення, знищення та приховування ще не здобутих документів, які не перебувають у володінні сторони обвинувачення та є у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_2 (ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), 18 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні) наявний з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_11 в період з 17.01.2022 по 23.06.2023 перебував на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 1996 року до моменту звільнення проходив службу на посадах ІНФОРМАЦІЯ_6, то, користуючись своїм авторитетом серед керівництва ІНФОРМАЦІЯ_8, військових частин, ІНФОРМАЦІЯ_7, може за допомогою керівників вказаних органів управління застосовувати до колишніх підлеглих та інших військовослужбовців, які ще не допитані у вказаному кримінальному провадженні, але які були або могли бути очевидцями вчинюваних ОСОБА_11 кримінальних правопорушень чи яким відомі обставини, які мають значення для кримінального провадженні, заходи дисциплінарного впливу, в тому числі звільнення із займаної посади, або переведення зони активних бойових дій.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Зазначені вище обставини також свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином).

Враховуючи те, що ОСОБА_11 призначено на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що з 1996 року до моменту звільнення (23.06.2023) ОСОБА_11 проходив службу на посадах ІНФОРМАЦІЯ_6, за цей час, а особливо за час дії в Україні воєнного стану, у ОСОБА_11 за версією слідства з`явились міцні робочі та позаробочі зв`язки з працівниками державних, правоохоронних та контролюючих органів місцевого та загальнодержавного рівня, органів місцевого самоврядування, що в свою чергу збільшило корупційні ризики при перебуванні ним на займаній посаді. Вказані зв`язки можуть бути використані ОСОБА_11 для впливу на результати досудового розслідування кримінального провадження.

Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається у тому, що підозрюваний ОСОБА_11 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

З огляду на встановлення наявності обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , слідчий суддя вважає, що будь-який більш м`який запобіжний захід, зокрема і домашній арешт, не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_11 , а тому наявні підстави для задоволення клопотання слідчого та застосування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_11 , його майновий та сімейний стан, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, характер їх вчинення, слідчий суддя вважав, що вказані обставини свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_11 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

За таких обставин, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність застосувати до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою. При цьому, слідчим суддею враховано і те, що строк дії ухвали слідчого судді не може перевищувати 60 днів.

Таким чином, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_11 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків в даному кримінальному провадженні.

При цьому, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_11 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України визначив підозрюваному розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_11 , інші дані відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, конкретні обставини кримінального правопорушення, слідчий суддя вважав за необхідне визначити заставу у розмірі 133 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402 724 000 гривень.

Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_11 , колегія суддів не вбачає.

Доводи сторони захисту про те, що матеріали клопотання не містять даних про те, що ОСОБА_11 чинить перешкоди слідству, його поведінка не дає підстав вважати, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а прокурором протилежного не наведено, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, так як висновки слідчого судді зроблено на підставі детально досліджених матеріалів клопотання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Також оскаржуване судове рішення не суперечить і вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та зменшення розміру застави, колегія суддів - не знаходить.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.

Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2024 року, якою задоволено клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 , погодженого прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - заступником начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.02.2025, із визначенням застави у розмірі 133 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402 724 000 гривень, відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_11 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____________ _______________ ________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4