Справа № 2-4416/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

  "17" жовтня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого –судді                                            САВЛУК Т.В.

при секретарях                                         Парубець Ю.Г., Зелді Е.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центра «Головний військовий клінічний госпіталь», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,

  в с т а н о в и в:

  ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просив стягнути з Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центра «Головний військовий клінічний госпіталь»на свою користь матеріальні збитки в розмірі 1681 грн.80 коп. та відшкодувати за рахунок відповідача  моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні  позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, пояснив, що 07 жовтня 2010 року в клініці офтальмології Головного військового клінічного госпіталю МО України позивачу була проведена операція на лівому оці, був змінений кришталик на лівому оці, операцію проводив начальник клініки ОСОБА_3, вартість придбаного кришталика оплачено позивачем в розмірі 5100,00 грн.,  також було необхідно придбати ліки за власні кошти, хоча позивач має право отримувати медичне обслуговування у військовому шпиталі безкоштовно. Після проведеної операції, зір не відновився, позивач звертався до лікарів зі скаргами на набряк ока та болісні відчуття в лівому оці, незважаючи на скарги хворого, лікарі виписали його зі стаціонару та направили на амбулаторне лікування.  В подальшому, позивач неодноразово звертався на погане самопочуття до лікарів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вимагав стаціонарного лікування, але отримав відповідь про неможливість проведення лікування в стаціонарі, у зв’язку з браком вільних місць, що змусило позивача звертатись на консультацію до Центру мікрохірургії ока, де підтвердили, що дійсно в лівому оці є процес запалення та крововиливу, для проведення необхідного лікування позивач звернувся до Київської міської клінічної лікарні №3, де проходив стаціонарне лікування в період з 21 грудня 2010 року по 30 грудня 2010 року, однак покращення не відбулось, позивач був виписаний з лікарні та його документи направленні на МСЕК, після проходження медичного обстеження позивачу було встановлено 3-тю групу інвалідності по зору, що, на думку позивача, стало наслідком невдало проведеної операції на лівому оці. Позивач в судовому засіданні підтвердив, що керівництво військового шпиталю повернуло йому кошти за придбаний кришталик в сумі 5100,00 грн., однак це сталось лише після його звернень до прокуратури міста Києва та засобів масової інформації. На даний час позивач звертається до суду з вимогами відшкодувати за рахунок відповідача витрати, пов’язані з придбанням необхідних медичних препаратів, оскільки внаслідок невдало  проведеної операції,  вимушений був проходити лікування в інших медичних установах, що зумовлювало необхідність придбавати медичні препарати, також просить відшкодувати за рахунок відповідача завдану моральну шкоду, яку оцінює в сумі  30000,00 грн., розмір якої  визначає виходячи з вартості лікування, яке необхідне для відновлення зору.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, та пояснень наданих позивачем в судовому засіданні.

Представник відповідача Заверетнєв П.О. в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позові відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позов, які приєднано до матеріалів справи (а.с.28), пояснив, що дійсно 07 жовтня 2010 року в клініці офтальмології Головного військового клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь»ОСОБА_1 була проведена операція на лівому оці щодо заміни кришталика, операція пройшла згідно протоколу без ускладнень, після операції ОСОБА_1 на самопочуття не скаржився, ніяких претензій до лікарів не висловлювава. Після проведеної операції, покращення зору у ОСОБА_1 не відбулось, після огляду лікарями клініки було встановлено, що покращення зору не відбулось внаслідок хронічної хвороби ока, яку неможливо було діагностувати перед операцією через дифузно-замутнений кришталик ока. Відповідно до передопераційного епікризу та згоди хворого на хірургічне втручання, підписаної ОСОБА_1 06 жовтня 2010 року, він був проінформований щодо всіх наслідків операції та усвідомлював, що ускладнення в післяопераційний період можуть призвести до зниження або втрати зорових функцій. У зв’язку зі зверненнями ОСОБА_1, керівництво клініки офтальмології Головного військового клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь»пішло йому на зустріч та повернуло 5100,00 грн. за використаний кришталик. Представник відповідача вважає, що звинувачення ОСОБА_1 лікарів клініки офтальмології у начебто неналежно проведеній операції, внаслідок якої погіршився його зір, є абсолютно безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки позивачем не надано доказів, які мали підтвердити причинно-наслідковий зв'язок між проведеною операцією та поганим станом його зору.

Представник відповідача Гурняк О.Г.  в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позові відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, які приєднано до матеріалів справи.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позові відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.120-124), додатково пояснив, що ОСОБА_1 поступив до клініки офтальмології ГВКГ 06 жовтня 2010 року з діагнозом «катаракта», наявність даного діагнозу має показання до хірургічного лікування (операції), оскільки консервативне лікування катаракти неефективне, що підтверджується Наказом МОЗ України №117 від 15.03.2007 року. ОСОБА_1 підписав згоду на операцію, яка є складовою частиною історії хвороби та міститься в медичній картці стаціонарного хворого. 07 жовтня 2010 року ОСОБА_1 проведена операція методом факоемульсифікації з імплантацією інтраокулярної лінзи (ІОЛ –штучний кришталик) на лівому оці, операція пройшла без ускладнень, про що свідчить протокол операції. Всі послуги позивачу наданні відповідно до чинного законодавства та з урахуванням статусу позивача, як  ветерана військової служби, що включає: госпіталізацію, обстеження, операцію, лікування та харчування. Разом з тим, долучені позивачем до позову медичні документи,  з приводу його звернень до інших медичних закладів, які датовані щонайменше двома місяцями після операції, не містять інформації щодо причинно-наслідкового зв’язку між проведеною в клініці офтальмології ГВМКЦ операції зі станом ока та його функцією на момент звернення до них, навпаки  в цих документах безпосередньо зазначено, що «у хворого є вікові дегенеративні зміни інволютивного характеру, пов’язані з наявністю в нього діабету та глаукоми», що і визначає низький рівень зорових функцій очей та не пов’язане з оперативним втручанням в принципі. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що починаючи з 26 лютого 2008 року по сьогоднішній день позивач перебуває під динамічним диспансерним спостереженням в глаукомному кабінеті клініки амбулаторної допомоги ГВГКЦ з діагнозом: відкритокутова ІІ-В глаукома, початкова катаракта, макулодистрофія обох очей, що є підтвердженням наявності у позивача супутніх хронічних невиліковних захворювань органу зору, що в результаті і спричинило отримання інвалідності по зору, як це і зазначено у довідці до Акту огляду МСЕК серія 10ААА №136187 від 26 січня 2011 року, в якій зазначено: група інвалідності –третя по зору з 24 січня 2011 року, причина інвалідності –загальне захворювання.

Представник третьої особи ОСОБА_8 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позові відмовити, з підстав, викладених у письмових запереченнях третьої особи ОСОБА_3, які залучено до справи.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила в позові відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.125-126), пояснила, що позивач вперше звернувся в клініку офтальмології  за направленням з поліклініки 29.09.2010 року для проведення оперативного лікування катаракти лівого ока, госпіталізація була запланова на 06.10.2010 року, передопераційне обстеження проводилось на базі клініки амбулаторної допомоги ГВМКЦ. Після того, як ОСОБА_1 поступив до клініки, ОСОБА_4 була призначено лікуючим лікарем, за бажанням хворого хірургом він обрав начальника клініки, головного офтальмолога  Міністерства оборони України, начальника клініки офтальмології полковника ОСОБА_3, хворий добровільно за власний кошт придбав штучний кришталик та витратні матеріали, які були підписані та передані в операційний блок, з хворим  було проведено бесіду щодо можливих ускладнень під час операції та післяопераційного втручання. 07.10.2010 року начальником клініки ОСОБА_3 проведено оперативне втручання методом факоемульсифікації з імплантацією ІОЛ на лівому оці, операційний та післяопераційний період  пройшов без ускладнень, у зв’язку з чим хворий був виписаний зі стаціонару 09.10.2010 року, пацієнту було надано рекомендації подальшого амбулаторного лікування згідно виписного епікризу, розписано інсталяцію крапель та гелю в опероване око терміном на 1,5 місяців, препарат окювайт лютеїн або його аналоги, що призначаються всім хворим для покращення трофіка сітківки –курсом на 3 місяці, рекомендації щодо обмежень фізичних навантажень та поведінки в побуті. Після операції позивач перебував на контролі в клініці, про що свідчать записи в Журналі обліку консультацій стаціонарних хворих клініки  від 12.10.2010 року, 22.10.2010 року, 10 листопада 2010 року, також післяопераційні хворі перебувають під наглядом офтальмолога в поліклініці. ОСОБА_4 зазначила, що починаючи з 26 лютого 2008 року по теперішній час позивач перебуває під динамічним диспансерним спостереженням в глаукомному кабінеті поліклініки амбулаторної допомоги ГВГКЦ з діагнозом: відкритокутова ІІ-В глаукома, початкова катаракта, макулодистрофія обох очей, що свідчить про наявність у позивача супутніх захворювань, які в свою чергу негативно впливають на функцію органу зору.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача Заверетнєва П.О., Гурняка О.Г., третю особу ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_8,  третю особу ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. У державних  і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно.

Медична допомога –це вид діяльності, який включає комплект заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент  її надання загрожує життю, здоров’ю і працездатності та здійснюється професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства ( Постанова Кабінету міністрів України від 11.07.2002 р. за №955 «Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державною безоплатної медичної допомоги»)

Судом встановлено, що ОСОБА_1, 1927 року народження, знаходився на стаціонарному обстеженні та лікуванні в клініці офтальмології Головного військового медичного клінічного центру «ГВКГ»МО України в період з 06 жовтня 2010 року по 09 жовтня 2010 року, відповідно до виписного епікризу хворий поступив з діагнозом: «незріла катаракта обох очей, відкритокутова ІІ -в глаукома обох очей. ІХС, стенокардія ФК ІІ, дифузний кардіосклероз». Короткий анамнез захворювання: хворіє більше двох років, вперше виявлено глаукому в 2008 році, постійно закрапує ксалатан на ніч в обидва ока. При виписці хворого рекомендовано: «Нагляд дільничного лікаря. Контрольний огляд через два тижні. Препарати - флоксал, індоколір, корнерегель, глюкоза, тімомол, дексметазон, окювайт лютеїн, хілокомод». (а.с.8)

Право на одержання інформації про стан свого здоров’я гарантується кожному громадянину статтею 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я від 26.07.1999 № 184 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів»обов’язковою документацією, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів, зокрема, є форма № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого», форма № 003-4/о «листок лікарських призначень», форма № 005/о «Листок реєстрації переливання трансфузійних рідин»тощо.

Зазначена документація являється основними медичними документами стаціонару, які заповнюються на кожного хворого. Ведеться у всіх лікарнях, стаціонарах диспансерів, клініках ВУЗів та НДІ, а також санаторіях.

Дані медичної карти стаціонарного хворого дають можливість контролювати правильність організації лікувального процесу і використовуються для видачі довідкового матеріалу за запитами відомчих закладів (суд, прокуратура, експертиза тощо).

В період перебування хворого в стаціонарі карта зберігається в папці лікуючого лікаря. Лікар проводить щоденні записи в форми № 003/о про стан здоров’я та лікування хворого. Призначення записуються в щоденнику карти та в листку лікарських призначень.

Відповідно до відомостей, що містяться в медичній  карті стаціонарного хворого за №26109 (архівний №987) заведена в Головному військово-медичному клінічному Ордена Червоної зірки центрі «ГВКГ»на ім’я ОСОБА_1, який перебував на стаціонарному лікуванні в період з 06 жовтня по 09 жовтня 2010 року, зафіксовано діагноз хворого,  показання до хірургічного лікування, проведенні планові обстеження до операції, про що зазначено у передопераційному епікризі, який серед іншого містить згоду хворого на хірургічну операцію, яка підписана безпосередньо ОСОБА_1,  протокол хірургічної операції та виписний епікриз.

Як підтверджується даними Журналу обліку консультацій стаціонарних хворих клініки офтальмології, ОСОБА_1 проходив післяопераційне обстеження у лікаря офтальмолога 12 жовтня 2010 року, 22 жовтня 2010 року, 10 листопада 2010 року, даний факт не заперечується позивачем, який підтвердив, що перебуває на обліку в Поліклініці при Головному військово-медичному клінічному Ордена Червоної зірки центрі «ГВКГ», де серед іншого, перебуває на диспансерному обліку в глаукомному кабінеті клініки амбулаторної допомоги, по теперішній час звертається за медичної допомогою та проведення медичних обстежень до цього медичного закладу.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем заявлено вимоги  щодо відшкодування за рахунок відповідача матеріальних збитків в розмірі 1681 грн.80 коп., мотивуючи тим, що ці кошти були витрачені позивачем на придбання медичних препаратів, які необхідно було придбати для проведення операції  в клініці офтальмології Головного військового медичного клінічного госпіталя МО України та рекомендовані лікарем для прийому  в  післяопераційний період,  перелік яких визначений виписним епікризом, при цьому понесені затрати на придбання ліків позивач підтверджує фіскальними чеками, а саме:  3 (три)  квитанції  датовані  05 жовтня 2010 року:  на суму 100,28 грн. (уніклофен, максидек, індоколлір), на суму 34,97 коп. (флоксал), на суму 114,00 грн.  (корнерегель, дипроспан, дексаметазон), що призначені лікарем клініки офтальмології Головного військового медичного клінічного госпіталя МО України ОСОБА_4.

Крім того, позивачем, заявлені вимоги про стягнення за рахунок відповідача збитків, які пов’язані з придбанням медичних препаратів, що придбавались позивачем  за період з 09 жовтня по 17 грудня 2010 року, як стверджує  позивач,  понесені ним витрати на придбання ліків  безпосередньо  стосуються  проведення неякісної операції лікарями клініки офтальмології Головного військового медичного клінічного госпіталя МО України, оскільки саме після проведеної операції позивач вимушений був  звертатись за медичної допомогою до інших медичних установ, де йому було рекомендовано проходження  лікування як амбулаторно, так і  стаціонарно, у зв’язку з чим позивачем придбавались медичні препарати, ці обставини  підтверджують  медичними документами виданими Київською міською клінічною лікарнею №3, Київською клінічною офтальмологічною лікарнею «Центр мікрохірургії ока»та поліклінікою за місцем проживання позивача.

Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків є, зокрема, угоди (договори) та зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Згідно зі статтями 1166, 1172, 1195 та 1199 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну  фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов’язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Шкода, завдана працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків, відшкодовується юридичною або фізичною особою де працює така особа.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в розрізі даного спору, позивачем не наведено ґрунтовних підстав, що мали слугувати підставою для відшкодування за рахунок відповідача понесених збитків, які пов’язанні безпосередньої з придбанням  медичних препаратів,   оскільки до позову не було долучено  належних доказів, які підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між наслідками операції проведеної лікарями клініки офтальмології Головного військового медичного клінічного госпіталю МО України та станом здоров’я позивача в післяопераційний період,  а також підстав  встановлення позивачу 3-ої  групи інвалідності по зору, яка встановлена на підставі акту огляду  МСЕК від 26 січня 2011 року (серія 10ААА №136187),  виданого Спеціалізованою нейро-офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією, в той же час під час розгляду судової справи позивачем клопотань про витребування таких доказів заявлено не було, як і не було заявлено клопотання про призначення по справі судово-медичної експертизи.

Крім того, надані позивачем до суду у якості доказів придбання ліків копії фіскальних чеків у більшій своїй частині не містять найменувань медичних препаратів, що назначались для лікування, а також не співпадають з періодом фактичного здійснення лікування (під час знаходження в лікарні та рекомендацій лікарів після виписки).

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка  її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів” при задоволенні позовних вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність.

Об’єктом зобов’язання є відшкодування, яке заподіював зобов’язаний надати потерпілому. Зміст зобов’язання становлять право потерпілого і обов’язок заподіювача. Цим обов’язком є вчинення дій, за допомогою яких фізичне та психічне (душевне) благополуччя було б поновлено, право потерпілого –отримати таке відшкодування.

Обов’язок заподіювача шкоди по її відшкодуванню виникає за певних юридичних фактів, до них належать: наявність моральної шкоди; неправомірні дії (бездіяльність) заподіювача; причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) заподіювача і шкодою, що спричинена; вина заподіювача.

Відшкодування моральної(немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зав’язку між порушенням та моральною шкодою.

Відповідно до частини першої  ст.60 Цивільного кодексу України  кожна сторона зобов’язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи викладене,  суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, що відповідає положенням ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України,  приходить до висновку, що позивачем  не доведено тих обставин, які б мали свідчити про наявність допущенних  з  боку Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центра «Головний військовий клінічний госпіталь» порушень вимог Закону України «Про захист прав споживача», як і не наведено ґрунтовних підстав для застосування в межах розгляду даної справи положень спеціального законодавства в сфері захисту прав споживачів, інших підстав, які слугували б підставою для відшкодування моральної (немайнової) шкоди за рахунок відповідача позивачем не наведено,  

З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин,  суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центра «Головний військовий клінічний госпіталь», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди  є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

 Враховуючи наведене та керуючись ст.49 Конституції України, ст.23, ст.1166, 1167, 1172, 1195, 1199+ Цивільного кодексу України, ст.6 Основ законодавства України про охорону здоров’я, ст.ст.1, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

 в и р і ш и в:

 В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центра «Головний військовий клінічний госпіталь», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди  від мовити.

 Рішення суду може бути оскаржено до  Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги  через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається  протягом десяти днів з дня його проголошення.

  С у д д я