апеляційний суд
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000 м. Ужгород, вул. О.Довженка, №7 тел./факс : (0312) 61-53-83
Справа № 22 - 580Ас/2006 року Головуючий в суді 1-ї інстанції : Писанець К.К.
Суддя - доповідач : Мацунич М.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Леска В.В., Готри Т.Ю. при секретарі: Карбованець М.В. за участю : апелянта ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 16 травня 2006 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського обласного військового комісаріату про відмову в перерахуванні пенсії військовослужбовця ,-
встановила:
Заперечуючи частково постанову суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати згадану постанову місцевого суду в частині відмови та ухвалити з цього нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки вона є незаконною так-як постановлена з порушенням норм матеріального права .
Постановою місцевого Ужгородського міськрайонного суду від 16 травня 2006 року позовні вимоги задоволено частково.
В ході апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги і просить апеляційний суд задовольнити вимоги з підстав наведених в ній.
Протягом судового розгляду, судом першої інстанції встановлено, що законодавством про пенсійне забезпечення, яке діяло до 01.01.2005 року не було передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовця нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яке вони не отримували під час проходження служби, а також премії.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, яка бере участь у справі, розглянувши матеріали справи та ознайомившись із викладеними в апеляційній скарзі доводами, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що ця скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних мотивів.
В ході апеляційного розгляду судом встановлено, що апелянт ставить вимоги про проведення йому перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної надбавки за службу у Збройних Силах України в розмірі щомісячної 100 % надбавки, щомісячної 90 % надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України і премії в розмірі 33,3 %, які він не отримував при проходженні служби та не були внесені до грошового утримання з якого призначалась йому пенсія.
Згідно ч. З ст. 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-Х11 / з наступними змінами та доповненнями станом на 31.12.2004 року /, пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з їх грошового забезпечення з урахуванням відповідного окладу за посадою, військовим чи спеціальним звання, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію та умови служби у порядку і розмірах, що визначаються КМ України. У цьому Законі будь-яких обмежень щодо розміру пенсії не встановлено (до внесення доповнень у ст. 43 новими частинами 4 і 5 ЗУ від 25.03.2005 року №2505-ГУ. які визнані неконституційними Рішенням КС України від 11.10.2005 року"), а вирішення цього питання віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
А п. 7 постанови КМ України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" з наступними змінами та доповненнями передбачено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення : 1. окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; 2. окладу за військове або спеціальне звання; 3. процентної надбавки за вислугу років; 4. додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). При цьому розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останніх календарних місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у службі.
Таким чином, щомісячні надбавки, запроваджені Указами від 23.02.2002 року та від 5.05.2003 року, належать до додаткових видів грошового забезпечення і враховуються при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби й звільнені після її запровадження.
Під час проходження військової служби позивач щомісячної 100 % надбавки не отримував, оскільки щомісячна 100 % надбавка, встановлена Указом від 23.02.2002 року, яка виплачувалась з 01.07.2002 року, а іншим військовослужбовцям виплачувалась тільки з 1 січня 2003 року. Також позивач не отримував і щомісячної 90% надбавки за безперервну військову службу, яка встановлена Указом від 05.05.2003 року і здійснювалась з 01.05.2003 року. Так-як апелянт був звільнений задовго до прийняття зазначених Указів, а тому дія цих Указів на нього не поширюється.
А підвищення раніше призначених пенсій особам, які мають право на пенсію за наведеним вище Законом, для обчислення яких у складі грошового забезпечення немає додаткових видів грошового забезпечення (крім відсоткової надбавки за вислугу років), передбачено постановами Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 року №1576 "Про заходи щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" та від 27 серпня 2003 року №1350 і від 13 липня 2004 року №895 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
Виходячи з цього судом першої інстанції правомірно відмовлено у зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії апелянта з урахуванням щомісячної 100 % надбавки та щомісячної 90 % надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України.
Оскільки ЗУ "Про внесення змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 15.06.2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2005 року, внесено зміни до частини 3-ї даної ст. 43 згаданого Закону, згідно якої премію визначено як додатковий вид грошового забезпечення та з урахуванням частини другої Прикінцевих положень, якою встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 % перерахованої пенсії з 01 січня 2005 року, азі січня 2006 року -100 % перерахованої пенсії. А звідси, колегія суддів вважає, що апелянт має право на перерахунок пенсії з урахуванням премії, але тільки з 01 січня 2005 року, якщо таку отримував до моменту звільнення.
Зазначені вимоги наведено і в п.8 постанови ПВС України від 15.04.2005 року за №4 "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, перевірив доводи й заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним доказам, а тому постановлене у справі рішення відповідає її матеріалам і вимогам закону та підстав для його скасування немає. Отож, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених статтями 159, 200 КАС України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін .
Виходячи з викладеного та керуючись вимогами статей 198, 200, 205 і 206 КАС України та ЗУ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року із наступними змінами і доповненнями; Постановою КМ України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" із наступними змінами і доповненнями та Указами Президента України від 23.02.2002 року та від 5.05.2003 року за №№ 173, 389, колегія суддів -,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Постанову місцевого Ужгородського міськрайонного суду від 16 травня 2006 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.