Судове рішення #18546514

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ


Справа № 11-612/11 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст.ст. 186 ч.2, 296 ч.1 КК УкраїниГончарук В.М.


 Доповідач в апеляційній інстанції 

 Тапал Г.К. 




УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

          "06" вересня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

           головуючого                  Тапала Г.К.

           суддів                             Торопенка М.В., Ятченка М.О.

           за участю прокурора    Свищ Л.А.

розглянула кримінальну справу за апеляцією прокурора Печенюк Л.М., який брав  участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.06.2011 року, яким

                                        

                                                  ОСОБА_3,

                                                  ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                                  раніше судимий:

                                                           1.          30.07.2009 р. Уманським міськрайонним судом

                                                           за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186 КК України до 4-х років

                                                          позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений

                                                          від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

                                                           2.          13.04.2010 р. Уманським міськрайонним судом

                                                           за ч. 2 ст. 185 КК України до  4-х років 6 місяців

                                                           позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений

                                                           від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі.

         Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання за ч. 2 ст. 186 КК України частково приєднано покарання за вироком  Уманського міськрайонного  суду від 30.07.2009 року 6 місяців позбавлення волі та остаточно  призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

         Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186  та ч. 1 ст. 296  КК України, остаточно призначено покарання 4 роки 6 місяців.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано  покарання за вироком Уманського міськрайонного суду  від 13.04.2010 року 1 рік позбавлення волі і остаточно  призначено до відбуття  5 років 6 місяців позбавлення волі.

          Стягнуто на користь держави судові витрати  в сумі 187,80 грн.

           Вирішені питання про речові докази.

           ОСОБА_3 засуджений за те, що він 1 листопада 2009 року, близько 18 години 00 хвилин, в с. Бабанка Уманського району Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на вул. Леніна, з корисливою метою, діючи умисно та цілеспрямовано, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, що виразилося у нанесенні близько трьох ударів в обличчя ОСОБА_4, чим заподіяв останньому синець та садно в ділянці лівого ока. Дані тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи № 773/207 від 12.04.2010 року відносяться  до легких тілесних ушкоджень, повторно відкрито заволодів мобільним телефоном «Нокія-1100», вартістю 150 грн.. Після чого продовжуючи свій злочинний умисел, взявши ОСОБА_4 двома руками за одяг, витяг з кишені сорочки гроші в сумі 200 гривень, купюрами номіналом по 100 гривень в кількості 2-х штук, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 350 гривень.

           Він же, 21 жовтня 2010 року, близько 21 години 00 хвилин, в с. Бабанка Уманського району Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, діючи умисно, із хуліганських спонукань, зайшов в житловий будинок домоволодіння ОСОБА_5, що по АДРЕСА_1 де грубо порушуючи громадський порядок в частині забезпечення спокійних умов побуту і відпочинку людей, з особливою зухвалістю вчинив відносно ОСОБА_5 хуліганські дії, які виразилися  в тому, що він ігноруючи  існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки та моральності, проявляючи п’яну хвацькість, штовхнув ОСОБА_5, безпосередньо виражався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою, на її зауваження і прохання залишити будинок не реагував. Такі хуліганські дії ОСОБА_3 тривали на протязі близько 40 хвилин.

        В апеляції прокурор Печенюк Л.М., яка брала  участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості та  неправильного застосування  кримінального закону. Апелянт вказує, що суд неправильно  застосував положення ст.ст. 70, 71 КК України, не врахував роз’яснень, які містяться в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання». Зазначає, що судом не були враховані обставини вчинення злочинів та особа самого засудженого, який є особою негативної спрямованості, схильний  до вживання алкогольних напоїв, неодноразово вчиняє умисні, корисливі злочини проти власності, хуліганські дії  вчинив щодо літньої жінки.

             Прокурор просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання  за ч. 2 ст. 186 КК України – 4 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 296 КК України – 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 70 КК України призначити 5 років позбавлення волі, застосувати ст. 71 КК України – частково приєднати  покарання за вироком від 30.07.2009 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі, за вироком від 13.04.2010 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначити до відбуття 6 років позбавлення волі.

              5.09.2011 року прокурор вніс зміни до апеляції, помилково вважаючи їх доповненнями.                

         На зміну попередніх вимог він просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд з підстав порушення права ОСОБА_3 на захист, оскільки останній за станом здоров’я виявляє ознаки легкої розумової відсталості. В цьому випадку згідно ч. 2 ст. 45 КПК України участь захисника в судочинстві є обов’язковою. На досудовому слідстві ОСОБА_3 був забезпечений захисником – професійним адвокатом. В суді справа була розглянута без захисника.

         Заслухавши доповідь судді Тапала Г.К., думку прокурора Свищ Л.А., яка підтримала апеляцію в зміненій редакції та , крім того, вважала призначене покарання надмірно м’яким, перевіривши справу, колегія суддів вважає, що апеляція в зміненій редакції підлягає до задоволення з наступних підстав.

         Як встановлено матеріалами справи, відповідно до висновків акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 111 від 1.02.2011 року (а.с.210), ОСОБА_6 виявляє ознаки легкої розумової відсталості з емоційно-вольовими порушеннями (F70.0 згідно МКБ-10).

          Згідно ч. 2 ст. 45 КПК України участь захисника при провадженні  дізнання, досудового  слідства і в  розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов’язковою у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі, тощо) не можуть самі  реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад. До осіб, зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 45 КПК, відносяться  не тільки німі, глухі, сліпі, це можуть  бути також особи  з іншими фізичними чи психічними вадами. Як зазначено в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 8 «Про застосування  законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», під особами, які  через свої  фізичні або психічні вади не можуть самі  реалізовувати  право на  захист, необхідно  розуміти, зокрема, осіб, які хоча і визнані осудними, але мають  психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від  обвинувачення.

       Суд, в порушення цієї норми закону задовольнив клопотання підсудного справу слухати у відсутності адвоката (а.с.253 зв.) та згідно п. 1 ч. 4 ст. 47 КПК захисника не призначив.

         Відповідно до ч. 3 ст. 370 КПК істотними порушеннями кримінально-процесуального закону  визнаються порушення, що позбавляють або обмежують право обвинуваченого на захист, до яких відноситься порушення вимог ст. 45 КПК про обов’язкову участь захисника при проведенні дізнання, досудового слідства й у розгляді справи судом, а тому такий вирок в усякому разі належить  скасувати.

          В зміненій редакції апеляції прокурор Печенюк Л.М. не висловлює будь-яких  міркувань, що призначене засудженому покарання є надмірно м’яким, тому думку прокурора Свищ Л.А. по цьому питанню колегія суддів залишає без уваги.

          При  новому  розгляді  справи  суду необхідно правильно застосувати положення ст.ст. 70, 71 КК України з урахуванням роз’яснень Пленуму Верховного Суду України.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 370 КПК України, колегія суддів, -

                                                  у х в а л и л а :

         Апеляцію прокурора Печенюк Л.М., яка брала  участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити в зміненій редакції.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.06.2011 року відносно ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.

Головуючий

Судді

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація