Справа  №  2-542/11                                                   

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2011 року  

Жовтневий районний суд Миколаївської області  в складі:

головуючого                   –судді  Козаченка Р.В.,

при секретарі                  –Озьоркіній О.В.,

                    за участю:

відповідача                       –(не з’явився),

представника позивача –Мартиченко О.І.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом закритого публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

          31 березня 2011 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Приватбанк»(далі –Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

          В позовній заяві зазначало, що 29 липня 2008 року між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір кредиту NKРІGК0000000067 на суму 17559,58 доларів США зі сплатою 15 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном його повернення –29 липня 2013 року. Окрім цього, 29 липня 2008 року, в забезпечення наданого кредиту, між Банком та ОСОБА_2 також був укладений договір іпотеки, згідно якого останній надав Банку в іпотеку нерухоме майно –квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

          Посилаючись на те, що отримавши кредит ОСОБА_2 не виконав умови кредитного договору через що станом на день подання позову до суду за ним утворилася загальна кредитна заборгованість в сумі 31401,50 доларів США, тому просило в рахунок погашення даної заборгованості звернути стягнення на зазначену квартиру шляхом її продажу іншій особі-покупцю, та виселити відповідача з житлового помешкання зі зняттям його з реєстрації.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Представниця позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі відповідача, оскільки представниця позивача не заперечувала проти цього, а матеріалів справи достатньо для її вирішення по суті.

Заслухавши пояснення представниці позивача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 29 липня 2008 року між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір кредиту NKРІGК0000000067 на суму 17559,58 доларів США (далі –Договір), в якому сторони узгодили всі його умови.

Відповідно до Договору Банк зобов’язався надати позичальнику, тобто
ОСОБА_2, кредит в зазначеній сумі у валюті США на придбання нерухомості та витрат по її оформленню. Кредит був наданий з умовою сплати відсотків в розмірі 15 % річних. Термін повернення кредиту –29 липня 2013 року. Погашення кредиту повинно було здійснюватися відповідачем щомісячними платежами в розмірі 435,34 доларів США, що складалися із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди та комісії (п. 8.1 Договору).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов’язку виконання зобов’язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших атів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі свого боку Банк виконав всі взяті на себе зобов’язання, а відповідач навпаки, порушив його умови в частині своєчасної сплати кредитних платежів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, долученого до матеріалів справи, станом на 18 березня 2011 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість по кредитному договору всього в розмірі 31401,50 доларів США (по курсу НБУ на 18 березня 2011 року - 249174,04 грн.), з яких: 16567,31 доларів США (131463,26 грн.) –заборгованість за кредитом, 4709,83 доларів США (37372,97 грн.) - заборгованість по процентам, 1205,31 доларів США (9564,26 грн.) –заборгованість по комісії, 7393,33 доларів США (58666,81 грн.) –пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань та штрафи: 31,93 доларів США (253,37 грн.) –фіксована частина, 1493,79 доларів США (11853,37 грн.) –процентна складова.

Положення ст.ст. 546, 572, 574, 575 ЦК України вказують на те, що сторони зобов’язання можуть домовитися про забезпечення його виконання, в тому числі й шляхом застави. В  силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Так, 29 липня 2008 року між Банком та відповідачем, в забезпечення зобов’язань за кредитним Договором, був укладений договір іпотеки, згідно якого останній надав Банку в іпотеку нерухоме майно –належну йому двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Закону України «Про іпотеку», у разі  невиконання  або  неналежного   виконання   боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення   на   предмет  іпотеки  здійснюється  на підставі рішення суду,  виконавчого напису нотаріуса або згідно  з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки  і  з  метою  отримання  продукції,  плодів  та доходів, забезпечення  належного  господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю  або  іншій  особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється  відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Враховуючи те, що відповідач належним чином не виконував зобов’язання за кредитним Договором, а позивачем було здійснено письмове його попередження про це та про негативні наслідки у виді звернення стягнення на предмет іпотеки, тому суд дійшов висновку, що вимоги Банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтовані.

Відповідно до ст. 39. Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір  вимог  та всі його складові,  що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого   майна,   за   рахунок   якого    підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо  забезпечення  збереження  предмета  іпотеки  або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації    предмета   іпотеки   шляхом   проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу,  встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та  розмір  вимог інших кредиторів,  які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

Одночасно з  рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення  про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

В той же час суд вважає, що спосіб звернення на предмет іпотеки, про який просить позивач –шляхом продажу від імені власника іншій будь-якій особі, фактично надасть Банку доручення від імені позичальника на реалізацію майна, що може не забезпечити в повній мірі об’єктивного та вигідного продажу майна з метою погашення кредитних зобов’язань.

Також суд вважає, що вимога позивача про зняття з реєстрації відповідача при реалізації іпотечного майна під час розгляду даної справи не може бути задоволена, оскільки такий обов’язок може бути покладено на орган реєстрації за умови наявності спору про це та його участі в справі. Проте він не є учасником справи, позов до нього не пред’являвся, до того ж розгляд справи з подібним позовом повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так як він є державним органом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягнення на користь позивача судові витрати, понесені ним при звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215  ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

          Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки –задовольнити повністю.

          Звернути  стягнення  на заставлене  нерухоме майно (предмет іпотеки) –квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 29 липня 2008 року  за реєстр. № 2989, зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 3049649,  в рахунок погашення  заборгованості на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в загальній сумі 31401,50 доларів США, що еквівалентно 249174 (двісті сорок дев’ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 04 коп. станом  на 18 березня 2011 року за договором кредиту від 29 липня 2008 року, укладеним між позикодавцем публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»та ОСОБА_2 шляхом продажу іпотечного майна з публічних торгів зі встановлення початкової ціни –250000 (двісті п’ятдесят тисяч) грн.   

          Виселити без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»понесені судові витрати: судовій збір в сумі 1708 (одної тисячі сімсот вісім) грн.. 50 коп. та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                               Р.В. Козаченко