Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2008 року                                                                         справа № 22-а-2415/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Бадахової Т.П.

                                   Сухарька М.Г.

ВСТАНОВИЛА:

       Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року у справі № 2-а-3613/07 (арк. справи 38-44) задоволені позовні вимоги ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення від 25 травня 2006 року № 0004031700/0, внаслідок відсутності підстав для визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку з робітників і службовців у сумі 14425 грн. 32 коп. 

       В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 48-49), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалите нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Доводами скарги визначає те, що отримання корпоративного права позивачем у спадщину є об'єктом спадщини відповідно до підпункту 13.2.1 „в” пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-4 (надалі - Закон України                     № 889), що були чинними в момент отримання спадщини позивачем як членом сім'ї першого ступеня споріднення та на момент прийняття спірного податкового повідомлення. Податковий орган також вважає порушеними судом першої інстанції норми процесуального права щодо незастосування річного терміну звернення з позовом відповідно до статті 99 КАС України.

       Позивач доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив і просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

     Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

      Позивач як чоловік померлої дружини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 жовтня 2005 року (арк. справи 24) отримав  у складі спадкового майна право на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства «Родіна». Земельна частка (пай) вартістю 55482 грн., яка належала спадкодавцю на підставі сертифікату ДН № 0210348, виданого Володарською райдержадміністрацією від 18 вересня 1996 року за № 328, загальною площею 6,89 умовних кадастрових га (арк. справи 31-32). 

      Керівником податкового органу 25 травня 2006 року прийняте податкове повідомлення № 0004031700/0  згідно з підпунктом «г» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181), яким визначено суму податкового зобов'язання позивачу за платежем: прибутковий податок з робітників і службовців у сумі 14425 грн.32 коп. Під час судових розглядів справи встановлено, що йдеться про податок з доходів фізичних осіб, правовою підставою визначення якого наведені норми підпункту «в» підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України № 889-4. Під час апеляційного провадження встановлено, що підпункт «в» є підпунктом 13.1 статті 13 Закону України № 889. Податковий орган визначив об'єктом спадщини корпоративне право, обчислив податок на доходи від вартості землі.

  Оподаткування доходів, одержаних фізичними особами у вигляді об'єктів спадщини регулюється статтею 13  Закону  України  від  22 травня  2003 року № 889 „Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно  із  якою  порядок оподаткування спадщини  та ставки її оподаткування залежать від об'єкта спадщини та ступеня споріднення спадкодавця та спадкоємця.

     Відповідно до статті 13 Закону № 889 до об'єктів спадщини платника податку включено, зокрема, об'єкти комерційної власності, до яких належать майнові та немайнові  права, корпоративні  права тощо.

     При вирішенні  питання  оподаткування  спадщини,  одержаної у вигляді земельного сертифіката, слід керуватися наступним.

     Статтею 1 Указу Президента України „Про порядок   паювання   земель,   переданих  у  колективну  власність сільськогосподарським  підприємствам  і  організаціям” від 8 серпня 1995 року № 720/95 визначено,  що  паювання  земель  передбачає  визначення  розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена     колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського     кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

      Право на земельний пай засвідчується Сертифікатом на право на земельну  частку  (пай),  який  видається сільською, селищною або міською радою.

     Відповідно  до  статті  17 розділу 10 Земельного кодексу  України   сертифікати   на  право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими  документами при  реалізації  ними  права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

     Відповідно до  Земельного  кодексу  України  Сертифікат  на  право  на земельну частку (пай) підлягає обміну на Державний акт про право власності на землю. Саме після одержання такого Державного акта вважається, що фізична особа одержала право власності на землю (нерухоме майно) в розумінні Закону № 889.

     Отже, Сертифікат на право на земельну частку (пай)  засвідчує не право власності на земельну ділянку (нерухомість), а лише право вимоги, тобто майнове право його  власника  (глави 12 та 13 Цивільного кодексу України.

     Закон України № 889 не утримує в собі значення корпоративного  права, відповідно до пункту 1.21 статті 1 даного Закону інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.

     Корпоративні права в розумінні  пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначені як  право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай),  включаючи  права на  управління,   отримання  відповідної  частки  прибутку  такої юридичної особи,  а також активів у разі її ліквідації  відповідно до  чинного  законодавства,  незалежно від того,  чи створена така юридична особа у формі  господарського  товариства,  підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших  організаційно-правових  формах.

      Виходячи із вищенаведеного, право позивача на пай з точки зору оподаткованого доходу означає виключно дохід від використання даного права, а не означає право власності на землю, вартість якої визначена як об'єкт оподаткування.

     Стосовно пропущення позивачем річного строку на звернення з позовом до адміністративного суду колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності факту пропущення процесуального строку з огляду на строки давності, визначені статтею 15 Закону України № 2181.

     Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

     Щодо виключного права податкового органу на застосування даної норми колегія суддів звертає увагу скаржника на норми підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону              № 2181, відповідно до якого з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. Таким чином, визначені строки давності нормами статті 15 можуть застосуватися платником податків при оскарженні податкових повідомлень (повідомлень-рішень) і неврахування відповідачем норм статті 5 Закону № 2181 призвело до хибного висновку податкового органу щодо пропущення позивачем строку звернення до суду.

        На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права. 

        Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області  на  постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року у справі № 2-а-3613/07 - залишити без задоволення. 

       Постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року у справі № 2-а-3613/07 - залишити без змін.

       Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 березня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 14 березня 2008 року.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                   Р.Ф. Ханова

Судді                                                                                                                 Т.П. Бадахова

                                                                                                                           М.Г. Сухарьок

З оригіналом згідно:  

Суддя                                              Р.Ф. Ханова