Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
21 березня 2008 року справа № 22-а-2295/08
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Колеснік Г.А.
Ляшенка Д.В.
при секретарі судового засідання |
Чуріковій Я.О. |
|
за участю представників: |
|
|
від позивача: |
ОСОБА_1., ОСОБА_2. |
|
від відповідача: |
Храпинський Б.Л. |
|
|
|
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу |
ОСОБА_1 |
|
на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька |
|
|
від |
27 грудня 2007 року |
|
|
|
|
по адміністративній справі |
№ 2-а-43/07 (суддя Масендич В.В.) |
|
|
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
до |
Східної регіональної митниці |
|
про |
визнання дій незаконними, скасування наказів, поновлення на роботі |
|
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2007 року у справі № 2-а-43/07 (арк. справи 128-130) відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до Східної регіональної митниці (арк. справи 3-9) про визнання незаконними дій Донецької митниці та Східної регіональної митниці щодо попередження про вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України в зв'язку з припиненням Донецької митниці, визнання нечинним та скасування наказу начальника Східної регіональної митниці від 22 січня 2007 року № 26-к, наказу Донецької митниці від 19 грудня 2006 року № 357-к та поновлення на займаній посаді, зобов'язання Східної регіональної митниці прийняти рішення та вчинити дії щодо прийняття на посаду головного інспектора сектору контролю за майном, що перейшло у власність держави, з мотивів правомірності вчинення дій, прийняття рішень відповідачем, та відсутності підстав щодо задоволення позовних вимог.
Мотивами відмови у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції визначив правомірність звільнення позивача відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України.
В апеляційній скарзі (арк. справи 133-136) ОСОБА_1. просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, і прийняття з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, та задовольнити позовні вимоги. Доводами апеляційної скарги визначає те, що заявою про звільнення від 6 грудня 2006 року зазначила дату звільнення 25 грудня 2006 року, оскільки з 21 грудня 2006 року по 19 січня 2007 року, знаходилась на лікарняному, наказ від 19 грудня 2006 року № 357-к про звільнення з 25 грудня 2006 року втратив юридичну силу, внаслідок чого звільнення з 22 січня 2007 року є безпідставним.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1працювала в митних органах з 1 березня 1996 року по момент звільнення 22 січня 2007 року, була державним службовцем, інспектор митної служби 2 рангу, внаслідок чого даний спір пов'язаний із звільненням з публічної служби, розглядається згідно пункту 2 частини 1 статті 17 КАС України за правилами адміністративного судочинства.
6 грудня 2006 року позивач заявою з посиланням на порушення керівництвом митниці її конституційних прав просить звільнити її згідно частини 3 статті 38 КЗпП України з 25 грудня 2006 року (арк. справи 51).
Наказом від 19 грудня 2006 року № 357к ОСОБА_1 звільнена з посади головного інспектору сектору контролю за майном, що перейшло у власність держави господарсько-експлуатаційного відділу з 25 грудня 2006 року, за власним бажанням згідно частини 3 статті 38 КЗпП України, з зазначеним наказом позивач ознайомлена 19 грудня 2006 року.
З 21 грудня 2006 року по 19 січня 2007 року позивач хворіла відповідно до листка тимчасової непрацездатності (арк. справи 21).
З посиланням на зазначену обставину відповідач 22 січня 2007 року наказом № 26-к (арк. справи 15) вніс зміни до наказу від 19 грудня 2006 року № 357-к, змінивши дату звільнення, визначивши звільнення з 22 січня 2007 року (двадцяте та двадцять перше січня 2007 року припали на суботу та неділю).
Проблемою даного спору є те, що на думку позивача звільнення з іншого, ніж 25 грудня 2006 року вона не вимагала, сам факт виходу на роботу 22 січня 2007 року посвідчує її намір продовжувати роботу. На думку відповідача, вимоги заяви про звільнення ним дотриманні, а змінення дати обумовлене лікарняним.
Відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України, яка регулює розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Частина 3 статті 38 КЗпП України є самостійною частиною вказаної статті, до неї не відносяться вимоги частини першої щодо попередження власника або уповноваженого ним органу про можливе звільнення письмово за два тижні, тому відповідно до частини 3 звільнення проводиться у визначений працівником строк. До частини 3 статті 38 не відносяться і вимоги частини 2 даної статті, що власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити працівника за поданою раніше заявою, якщо після закінчення строку попередження про звільнення він не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, так як попередження у частині 3 даної статті не передбачене взагалі. Процедура розірвання трудового договору за попередженням відповідно до частини першої, та в строк, визначений працівником відповідно до частини третьої, тобто без попередження є різною. Позивач безпідставно змішує дві зазначені процедури, тобто має місце посилання на норму, яка не застосовується до спірних відносин.
Наявність підстав для звільнення за зазначеним підпунктом сторони не заперечують, відкликання заяви ОСОБА_1. не здійснила, до роботи після лікарняного не приступила, саме порушення митницею законодавства про працю, яке полягало у неможливості здійснювати належним чином право на працю обумовило зазначене звільнення, що виключає можливість продовження трудових відносин.
Позовні вимоги стосовно визнання незаконними дій Донецької митниці та Східної регіональної митниці щодо попередження про вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України в зв'язку з припиненням Донецької митниці не оцінюються колегією суддів з огляду на те, що пов'язані з проходженням публічної служби, з якої позивача звільнено.
Процесуальні порушення, які зазначені у апеляційній скарзі не впливають на вирішення судом першої інстанції спору по суті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та правильно встановив всі обставини справи, та прийняв постанову з дотриманням норм матеріального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2007 року у справі № 2-а-43/07 - залишити без задоволення.
Постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2007 року у справі № 2-а-43/07 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 березня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 березня 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Г.А. Колеснік
Д.В. Ляшенко
З оригіналом згідно:
Суддя Р.Ф. Ханова