Справа №   2-а-1929/11                                                                                  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2011 р.             смт.Піщанка                                

Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Щерба Н.Л.,

розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст.183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі про зобов’язання нарахування та доплати щомісячної державної соціальної  допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И Л А:   

18 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі, в якому просить визнати незаконними дії  Управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області щодо невиплати їй щомісячного підвищення, як дитині війни. Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушення прав за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по день звернення до суду. Зобов’язати відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області провести перерахунок призначених виплат, згідно із статтею 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30 (тридцяти) відсотків мінімальної  пенсії за віком, розрахованої відповідно до норм ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і виплатити недоплачену, як «дитині війни», щомісячну державну соціальну допомогу з 09 липня 2007 року по 31  грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день звернення до суду, та проводити нарахування і виплату по день припинення такого права. Просить слухати справу у її  відсутності, оскільки за станом здоров’я не може з’явитися до суду.

Ухвалою судді Піщанського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2011 року позовні вимоги в частині визнання дій незаконними, зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по  17 лютого 2011 року, на підставі  ст. ст. 99, 100, 102  Кодексу  адміністративного судочинства України, залишені без розгляду, оскільки відносно вимог за цей період строк звернення до суду пропущений позивачем без поважних причин . Також вирішено справу розглядати в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.183-2 КАС України.    

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та у встановлений законодавством строк надав суду письмові заперечення проти позову. В письмових запереченнях, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи, що Управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Крім того, чинним законодавством не визначений мінімальний розмір пенсії, що є необхідним для здійснення вказаного перерахунку та в ПФУ відсутні відповідні кошти для цих виплат. Разом з тим, відповідач, посилаючись на ст. 99  КАС України зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Вимоги позивача про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі  на її користь коштів  є неправомірними, через відсутність в ПФУ самого об’єкта спору (коштів Державного бюджету України). Питання про механізм та нарахування виплати по Закону, не визначені і в даний час, відсутні кошти на ці виплати в державному бюджеті. Відповідач також посилається на пункт 4 прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет  України на 2011 рік » від 14 червня 2011 року № 3491-VІ, відповідно до якого у 2011 році (з 23 червня 2011 року ) норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни »застосовуються в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України (49,80) гривень. Виходячи з викладеного, відповідач робить висновок, що в задоволенні позовних вимог позивача, слід відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Піщанському районі і отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та є дитиною війни.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Позивач народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до ст. 1 названого закону, який набрав чинності з 01.01.2006 року, набула статусу «дитина війни» ,  у зв’язку з чим на неї поширюється  дія ст..ст..1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.                                Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.  

Відповідно до  ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.     

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, про викладення в новій редакції тексту ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Отже, з моменту постановлення зазначеного рішення Конституційного Суду України чинною є редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи вбачається , що відповідач виплачував щомісячно позивачеві, як дитині війни, підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів  України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону № 2195-ІV, який має вищу юридичну силу.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та служити підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки особливий статус «дітей війни»та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV).  

Згідно ч. 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України. Відповідно, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.      

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.         

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»покладено на органи пенсійного фонду  за місцем проживання позивача.         

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.         

Відповідно до ст.ст. 22, 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути  обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Так, Законом України «Про соціальний  захист дітей війни» реалізовано  конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.         

Крім того, відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається  і  діє  принцип  верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення  до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і  громадянина,  закріплені  Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані. При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод.

У зв'язку  з  цим,  суд  дійшов висновку,  що п. 4 Прикінцевих і положень Закону України “Про Державний бюджет на 2011 рік, яким установлено,  що у 2011 році норми і положення статей  39, 50,  51,  52,  54  Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи",  статті  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з  військової  служби,  та деяких  інших осіб"  застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік" щодо,  встановлення  іншого (додаткового)  правового  регулювання  відносин,  ніж  передбачено законами  України,  не  відповідає  статтям 1,  3,  частині другій статті 6,  частині другій статті  8,  частині  другій  статті  19, статтям  21,  22,  пункту  1  частини  другої статті 92,  частинам першій, другій,   третій    статті    95    Конституції   України"  та не підлягають судом до застосування при вирішенні даного спору.  

Крім цього, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Кечко проти України” зазначив: “… в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.”

Оскільки відповідач визначив та виплачує позивачу підвищення до пенсії в розмірі, що не відповідає розміру встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відмовляється здійснити перерахунок та визначити підвищення до пенсії позивача у вказаному розмірі, бездіяльність відповідача слід визнати неправомірною.

Згідно ст. 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк  який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач дізналася про порушення свого права  21 липня 2011 року, отримавши офіційну відмову відповідача № 4364/06-43/02 в проведенні зазначених доплат.

Виходячи з положень  Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем. Також, у порушення ч.2 ст. 71   Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких  дій для забезпечення виконання покладеного  на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив  жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх  зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови у задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Виходячи з положень  Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема, про визнання неправомірними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Так як,  «дітям війни»Законом України «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  передбачено довічну щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обмежена або скасована бути не може і є майном в розумінні ч.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як право домагання, а відповідачем вона у межах шестимісячного строку  виплачувалась та виплачується  не у повному розмірі замість 30% мінімальної пенсії за віком, в тому числі через чинність Постанови Уряду, наміру виконувати Закон відповідач не має, тому суд вважає, що вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки обраний ним спосіб є неефективним - обирає свій з метою повного та гарантованого захисту його прав та зобов’язує відповідача  нарахувати, перерахувати та виплатити пенсію з підвищенням її на 30%  мінімальної пенсії за віком починаючи з дня що передує за шість місяців до звернення до суду і по день припинення права на отримання такої надбавки.

Таким чином суд вважає, що порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом визнання  незаконними дій  управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області щодо проведення перерахунку та виплати їй щомісячного підвищення, як дитині війни та  зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме, провести нарахування та відповідні виплати з 18 лютого  2011 року по день припинення права на таку допомогу, оскільки право позивача на таку соціальну допомогу не зникло, а продовжує існувати.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в  адміністративних справах, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання,  одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

На підставі  ст. ст.1, 3, 8,17,21,22, 43,46, 48, 53, 55 ,64, 85, п.19 ч.1 ст. 92  Конституції України, ст. ст. 1,3, 6   Закону України «Про  соціальний  захист  дітей  війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня  2003 року  № 1058-ІV, ч. 2 ст. 87 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення”, Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року,  № 26-рп/2008 від 27 листопада  2008 року, Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі “Кечко проти України”, та ст. ст. 4,5,8-12,14,18,69-71,94,100,122,158-160,162,163,183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О  С Т А Н О В И Л А:

  Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії  Управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення, як дитині війни  .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області провести перерахунок призначених згідно ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з  розміру 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та виплачувати недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу ОСОБА_1,  з 18 лютого  2011 року по день припинення права на таку допомогу, з врахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні решти  позовних вимог відмовити.  

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії постанови  до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Піщанський районний суд Вінницької області.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя: