ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 р.                                                          Справа № 5021/968/2011

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Шепітько І.І., судді Пелипенко Н.М., судді Терещенко О.І.

при секретарі Вороні В.С.

за участю

прокурора – Пилипенко О.Г. посвідчення №17 від 11.01.2011 року

представників сторін:

1-го позивача –ОСОБА_1 за дорученням № 1718 від 07.10.2011 року

2-го позивача –не з’явився

відповідача –ОСОБА_2 за дорученням № 1729 від 23.06.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх.№3592С/1-32)  на рішення господарського суду Сумської області від 08 липня 2011 року у справі

за позовом  Прокурора Краснопільського району Сумської області в інтересах держави в особі

1. Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області, смт. Краснопілля, Сумської    області

2. Мезенівської сільської ради Краснопільського району Сумської області,.Мезенівка, Краснопільського району, Сумської області

до    Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м.Суми  

про   стягнення 9000,50 грн. та дострокове розірвання договору оренди

  ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Краснопільського району Сумської області в інтересах  держави в особі Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області та Мезенівської сільської ради Краснопільського району Сумської області звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про  розірвання договору оренди земельної ділянки з розташованими на ній водними об'єктами загальнодержавного значення, укладений 27.02.08 між Краснопільською районною державною адміністрацією та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_4 на користь Мезенівської сільської ради заборгованість по договору оренди у сумі 9000 грн. 50 коп., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08 липня 2011 року(суддя Лугова Н.П.) в задоволенні позову відмовлено.

Прокурор Краснопільського району Сумської області подав апеляційну скаргу в якій просить  рішення господарського суду Сумської області від 08 липня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в частині стягнення 9000,50 грн. провадження у справі припинити, в іншій частині щодо дострокового розірвання договору позов задовольнити. Вказує на те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що прокурор звернувся з позовом до суду у зв’язку з тим, що орендар істотно порушував умови договору, систематично не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою з розташованими на ній водними об'єктами загальнодержавного значення. Неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань по оплаті орендної плати безпосередньо впливає на формування місцевого та районного бюджетів та позбавляє останніх можливості в повній мірі здійснювати свої функції. Суд також не врахував, що в 2010 році прокурор вже звертався з аналогічним позовом до відповідача, проте останній протягом розгляду справи сплатив заборгованість у зв’язку з чим, провадження у справі судом було припинено. Зазначене свідчить про те, що відповідачем систематично порушуються умови договору, що є підставою для його дострокового розірвання.  Суд першої інстанції також не вирішив питання про стягнення заборгованості, яка сплачена відповідачем після порушення провадження у справі. У зв’язку з наведеним прокурор вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню (т.2 а.с.54,55)

Краснопільська районна адміністрація Сумської області у відзиві зазначила, що підтримує апеляційну скаргу прокурора  та просить  суд її задовольнити.(т. 2 а.с. 74,75)

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу прокурора зазначив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що заборгованість по орендній платі ним повністю сплачена до порушення провадження у справі у зв’язку з чим у прокурора не було підстав звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки. Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову(т.2 а.с. 70-72).

2-й позивач Мезенівська сільська рада Краснопільського району Сумської області у судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення. Через канцелярію суду подав лист яким повідомив суд апеляційної інстанції про те, що станом на 27 вересня 2011 року відповідач заборгованість по оплаті орендної плати за користування водним об’єктом оплатив (т.2 а.с. 73).     

Приймаючи до уваги належне повідомлення 2-го позивача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника 2-го позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення прокурора  та представника 2-го позивача та  відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення  господарський суд зазначив, що станом на 26 квітня 2011 року відповідачем у справі було у повному обсязі погашено наявну заборгованість по орендним платежам, а тому позивач відмовився від вимог в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 9000 грн.50 коп. Відповідно до вимог ст.32 Закону України «Про оренду землі»,яка встановлює порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання на вимогу однієї із сторін договору оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду. Згідно  до ст.  188  Господарського кодексу  України,  зміна  та  розірвання господарських  договорів  в односторонньому  порядку  не  допускаються,  якщо інше  не  передбачено  законом  або  договором. Сторона   договору,  яка вважає за необхідне  змінити  або розірвати  договір, повинна надіслати  пропозиції  про це другій  стороні  за договором.  Сторона договору, яка одержала  пропозицію про  зміну чи розірвання  договору,  у двадцятиденний  строк після  одержання пропозиції повідомляє  другу сторону  про  результати   її  розгляду. У разі  якщо сторони  не досягли згоди  щодо  зміни   (розірвання)  договору або у  разі неодержання  відповіді  у встановлений строк з урахуванням  часу  поштового обігу, заінтересована  сторона має  право передати спір на вирішення  суду.         

Отже,  вказані норми  встановлюють порядок  розірвання  договору  за рішенням суду  на вимогу  однієї  із сторін   договору. Прокурором не надано суду належних  доказів врегулювання  спору  у  встановленому договором  порядку та  докази  звернення  Краснопільської РДА   з пропозицією до відповідача розірвати спірний  договір оренди. Статтею  651   ЦК   України передбачено,  що  договір може бути  змінено або розірвано   за рішенням суду  на вимогу  однієї  із сторін у разі порушення  договору  другою стороною та в  інших випадках, встановлених договором або  законом. Таким чином, нормами   чинного   законодавства визначено,  що звертатись до суду  з позовом  про  розірвання  договору має право  сторона    по договору в  разі  істотного   порушення  другою стороною умов договору.  Враховуючи вищезазначене, слідує  що з позовом   про розірвання договору  мала звернутися Краснопільська РДА. Матеріали справи свідчать про те, що з вимогою  про  розірвання договору  звернувся  прокурор, який  не є стороною   укладеного  між  першим позивачем та відповідачем  договору  оренди земельної ділянки від  27.02.2008 р.,   а отже не має  передбаченого законодавством  права звертатись до суду з позовом  про розірвання  договору. При цьому слід зазначити,  що Краснопільська РДА подала уточнення  позовних вимог прокурора, що не є  правомірним, оскільки не має повноважень  на уточнення  вимог  заявлених  саме  прокурором. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов  висновку, що прокурор  не наділений  правом звертатись з позовом про розірвання  договору  оренди земельної  ділянки. Таким чином,  позовні вимоги прокурора  Краснопільського району  є неправомірними та не  підлягають задоволенню ( т.2 а.с.46-49).

На думку колегії суддів, зазначені висновки місцевого суду не відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням  Краснопільської  районної державної адміністрації  №  205  від  01.06.2007р.  затверджено  проект землеустрою щодо  відведення   земельних   ділянок  під  водним  об’єктом приватному підприємцю ОСОБА_4 для  риборозведення  на умовах   оренди  терміном  на 10  років, із земель   водного  фонду  на території  Мезенівської  сільської  ради   за межами  населеного  пункту, загальною площею 65,8632  га.(Т.1 а.с.7).

27.02.2008 року між  Краснопільською   районною державною адміністрацією  та   приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної  ділянки з розташуванням  на ній водними об’єктами  загальнодержавного  значення.(т.1 а.с.8-12).

Відповідно  до п. 1.1. договору  орендодавець передав,  а орендар прийняв у  строкове  платне   користування земельну  ділянку  загальною  площею 65,8632 га з  розташованим  на ній   водним  об’єктом,  площа  водного  дзеркала  якого складає 39,5357 га, захисної  смуги (по угіддях)  пасовище  25,2959 га, площа землі під   гідроспорудами 1,0316  га, що знаходиться  на  території   Мезенівської сільської  ради.

З акту приймання-передачі також вбачається, що Краснопільська районна державна адміністрація передала, а ПП ОСОБА_4 прийняв в оренду строком на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Мезенівської сільської ради загальною площею 65,8632 га., земельна ділянка передана для ведення товарного риборозведення (т.1 а.с.18).

Пунктом  2.1.1. договору  передбачено,  що орендна  плата  за земельні ділянки водного  фонду  сплачується  у  порядку  та строки  визначені  Законом України  «Про плату  за землю»до місцевого  бюджету. Річна  сума  орендної плати складає 16 610,72 грн.

У відповідності  до  п.2.1.2. зазначеного  договору, орендна  плата за водні ресурси зараховується  до державного бюджету та становить 1 976,78 грн.  

Згідно п.2.2. договору, орендна плата  вноситься   щомісячно  протягом  30-ти календарних  днів, наступних  за останнім  календарним  днем  звітного (податкового місяця).

Пунктом 3.1. договору  передбачено, що земельна ділянка  з розташованим на ній   водним  об’єктом  та гідроспорудами передається  в оренду  для товарного риборозведення.

Згідно п.6.1. договору, договір укладено на 10  років  зі строком дії до 27.02.2018 року.

З п.4.1.4 договору оренди вбачається, що орендар має  право розірвати договір достроково у випадку невиконання орендарем умов договору.  

Суд першої інстанції при прийняті рішення дійшов висновку про те, що нормами   чинного   законодавства ст.651 ЦК України  визначено,  що звертатись до суду  з позовом  про  розірвання  договору має право  сторона по договору в разі  істотного   порушення  другою стороною  умов  договору. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що з позовом   про розірвання договору  мала звернутися Краснопільська районна державна адміністрація, а прокурор таким правом не наділений.

На думку колегії суддів вказані твердження суду не відповідають матеріалам справи та діючому законодавству з наступних підстав.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано   за рішенням суду  на вимогу  однієї  із сторін у разі  порушення договору  другою стороною та в  інших випадках, встановлених   договором  або законом.

Проте, з п. 2 ст.121 Конституції України вбачається, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст.36* Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій(бездіяльності) фізичних або юридичних  осіб, що вчиняються у відносинах між ними  і державою.

Згідно з ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч.3 ст.2 ГПК України).

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04 1999 року №3-рп/99 зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає  і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення, чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді. Під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначених в ч.2.ст.2 ГПК України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваження органу виконавчої влади. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави за змістом п.2 ст.121 Конституції України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії включають подання прокурором до суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Згідно ч.3 ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що прокурор  не наділений  правом звертатись з позовом про розірвання  договору  оренди земельної  ділянки.

Заявляючи позов прокуратура Краснопільського району Сумської області на думку колегії суддів обґрунтовано визначила Краснопільську районну державну  адміністрацію та Мезенівську сільську раду Краснопільського району Сумської області, як  орган уповноважений Державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та обґрунтував порушення інтересів держави і необхідність їх захисту.

Краснопільська районна державна адміністрація Сумської області  листом №633 від 13.04 2011 року звернулася до прокурора Краснопільського району Сумської області з проханням про сприяння в вирішенні питання щодо розірвання достроково договору оренди земельної ділянки водного фонду від 27 лютого 2008 року та стягнення заборгованості по орендній платі з орендаря у судовому порядку  у зв’язку з тим, що протягом 6-ти місяців орендар не сплачував орендну плату за користування водним об’єктом та самовільно проводить будівництво біля даної водойми.(т.1 а.с.6).  

З розрахунку підготовленого Мезенівською сільською радою Краснопільського району вбачається, що заборгованість по сплаті орендної плати ПП ОСОБА_4 за водний об’єкт станом на 12.04.2011 рік : за 2010 рік – 4629,46 грн., за 2011рік –4371,04 грн. всього заборгованість складає 9000,50 грн.(т.1 а.с.20).

Відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що прокурор мотивував позов тим , що у відповідача є наявна заборгованість за договором, у зв’язку з чим це є підставою для розірвання договору, проте заборгованість по орендній платі відповідачем була погашена повністю до порушення провадження у справі, тому підстав для задоволення позову немає взагалі.

Колегія суддів не погоджується з зазначеними твердженнями з наступних підстав.

З позовної заяви  вбачається, що прокурор Краснопільського району Сумської області звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 9000,50 грн. та дострокового розірвання договору оренди 14.04.2011 року, який зареєстровано в книзі реєстрації вхідної кореспонденції суду 26.04 2011 року (т.1 а.с.3,4).

З ухвали господарського суду Сумської області також вбачається, що позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та порушено провадження у справі суддею 26.04.2011 року, а справу призначено на 16.05.2011 року, в призначений день за письмовим клопотанням відповідача  справу слуханням відкладено (т.1 а. с.1).         

З квитанцій, поданих відповідачем через канцелярію господарського суду 16.06.2011 року вбачається, що відповідачем заборгованість по договору за оренду земельної ділянки з розташованими на ній водними об’єктами загальнодержавного значення сплачена 26.04.2011 року (т.1 а.с.119-123).

В мотивувальній частині рішення суду зазначено, що станом на 26.04.2011 року відповідачем у справі було в повному обсязі погашено наявну заборгованість по орендним платежам, а тому позивач відмовився від вимог в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 9000 грн.50 коп.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що 23.06.2011 року прокурор подав через канцелярію суду листа, в якому вказав, що відповідачем систематично порушуються зобов’язання за договором та просив позов прокурора Краснопільського району Сумської області задовольнити в частині дострокового розірвання договору оренди, а в іншій частині –провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України (т.1 а.с.132).

На підставі наведеного колегія суддів дійшла вважає, що суд першої інстанції помилково зазначив в мотивувальній частині рішення про відмову прокурором від частини позовних вимог, так як з матеріалів справи вбачається, що прокурор просив в частині стягнення боргу провадження у справі припинити на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України, а не відмовився від позову.

Відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 9000 грн 50 коп. у зв’язку з погашенням відповідачем заборгованості, вимоги  позивача підлягають припиненню.

Стосовно подання 08.07.2011 року Краснопільською районною державною адміністрацією уточнення  позовних  вимог, з яких вбачається, що заборгованість по орендній платі відповідача дійсно була сплачена у повному обсязі, у зв’язку з чим вона вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості не підлягають розгляду, в іншій частині позовні вимоги підтримує, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне(т.2 а.с.40).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що Краснопільська районна державна адміністрація не є позивачем по справі, на думку колегії суддів суд першої інстанції правомірно зазначив, про те що Краснопільська районна державна адміністрація не має повноважень  на уточнення  вимог  заявлених  прокурором.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні  позовних вимог в частині розірвання договору оренди з наступних підстав.

Прокурор звернувшись з позовом до господарського суду обґрунтовуючи його посилався на систематичне, неналежне  виконання  відповідачем   договірних зобов’язань у зв’язку з чим   позивачі  у справі  не отримують грошові  кошти  у  вигляді орендної  плати, що безпосередньо  впливає  на формування  місцевого  та районного бюджетів,  а тому  позбавляє  останніх  можливості  в повному  обсязі  здійснювати  свої  функції. Несвоєчасне внесення орендної плати за користування водних об'єктів в значній мірі стримує наповнення районного бюджету, що позбавляє можливості своєчасно проводити виплату заробітної плати працівникам соціальної сфери, здійснювати благоустрій, використовувати кошти на інші необхідні потреби району, чим завдається шкода державним інтересам. Оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у добровільному порядку орендну плату не сплачував, вона повинна бути стягнута в судовому порядку. Відповідно  до ст.  32  Закону  України  «Про  оренду  землі» на вимогу  однієї  із сторін  договір оренди  землі  може  бути достроково  розірваний за рішенням суду  в разі  невиконання  сторонами обов’язків передбачених   ст.  24

та  25  цього  Закону та умовами договору, а також   на  підставах   визначених Земельним  кодексом  України  та іншими  законами  України. Згідно  з  п. 4.1.4. договору  оренди, у випадку  невиконання  орендарем  умов  договору орендодавець має  право  розірвати договір достроково.

Господарський суд приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову   виходив з наступного.

Відповідно до вимог  ст.32 Закону України  «Про оренду  землі»,  яка встановлює порядок  припинення  договору  оренди  землі  шляхом  його розірвання  на вимогу однієї   із сторін договір  оренди  землі  може  бути достроково   розірваний  за рішенням суду. Згідно  ст.  188  Господарського кодексу  України,  зміна  та  розірвання господарських  договорів  в односторонньому  порядку  не  допускаються,  якщо інше не  передбачено законом або  договором. Сторона   договору,  яка вважає   за необхідне  змінити  або розірвати  договір, повинна   надіслати  пропозиції  про   це другій  стороні  за договором.  Сторона договору, яка одержала  пропозицію  про  зміну чи розірвання договору,  у двадцятиденний  строк  після  одержання  пропозиції повідомляє другу сторону  про  результати   її  розгляду. У разі  якщо сторони  не досягли згоди  щодо  зміни   (розірвання)  договору або у  разі неодержання  відповіді  у встановлений строк з урахуванням  часу  поштового   обігу, заінтересована сторона має  право передати спір на вирішення  суду. Отже,  вказані норми встановлюють порядок  розірвання  договору  за рішенням  суду  на вимогу  однієї із сторін договору. Проте прокурором не надано суду належних доказів врегулювання  спору  у  встановленому договором  порядку та докази  звернення Краснопільської РДА   з пропозицією до відповідача розірвати  спірний  договір оренди.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні  позовних вимог в частині розірвання договору оренди з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач систематично, неналежно виконував    договірні  зобов’язання, що підтвердив під час розгляду апеляційної скарги  сам відповідач.

Відповідно  до ст.  32  Закону  України  «Про  оренду  землі»на вимогу  однієї  із сторін  договір оренди  землі  може  бути достроково  розірваний  за рішенням суду  в разі  невиконання  сторонами обов’язків   передбачених   ст.  24 та  25  цього  Закону та умовами договору, а також   на  підставах   визначених Земельним  кодексом  України та іншими  законами  України.

Згідно  з  п. 4.1.4.  договору  оренди, у випадку  невиконання  орендарем  умов  договору  орендодавець має  право  розірвати договір достроково.

Посилання в мотивувальній частині рішення  суду на ст.188 Господарського кодексу України на дімку колегії суддів є помилковим.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Верховний Суд України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 ( про досудове врегулювання спорів) зазначав, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст.188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова Верховного Суду України від 17.06.2008 року № 8/32 пд).

Відповідно до ст.  33  ГПК  України, кожна сторона  повинна  довести  ті обставини на які вона  посилається  як  на підставу  своїх   вимог  та заперечень.    

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд приймаючи рішення неповно дослідив обставини, які мають значення для справи, у зв’язку з чим  апеляційну скаргу прокурора Краснопільського району Сумської області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 08 липня 2011 року скасуванню, як таке, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104,  ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

  Апеляційну скаргу прокурора Краснопільського району Сумської області задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 08 липня 2011 року у справі  № 5021/968/2011 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки з розташованими на ній водними об'єктами загальнодержавного значення, укладений 27.02.2008 року між Краснопільською районною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки з розташованими на ній водними об'єктами загальнодержавного значення, укладений 27.02.2008 року між Краснопільською районною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

В частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Мезенівської сільської ради заборгованості по договору оренди у сумі 9000,50 грн. провадження у справі припинити.

Стягнути з ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, 40024, АДРЕСА_1) в доход державного бюджету України (рахунок 31110095700002, код 22090200, символ звітності 095, одержувач коштів –Управління Державного казначейства у м.Харкові, ЄДРПОУ 24134490, банк одержувача –Головне управління державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) державне мито у розмірі 175,00 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та 87,50 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову  апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.          

Головуючий суддя                                                  Шепітько І.І.

суддя                                                  Пелипенко Н.М.

                                           суддя                                                  Терещенко О.І.

  Постанову підписано 14.10.2011 року