ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
20.10.11р.Справа № 35/90-09
За позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління
магістральних газопроводів "Харківтрансгаз",
м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Відкритого ацкіонерного товариства "Криворізький завод
гірничого машинобудування", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 42 736,45 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1., юрисконсульт 2 кат., дов. № 650 від 17.03.2011
від відповідача - ОСОБА_2., юрисконсульт, дов. від 05.01.2011р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 18.10. до 20.10.2011р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2009р. було стягнено з Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» борг –32 426,22 грн, пеню –3 657,27 грн, інфляційні втрати –5 727,95 грн, 3% річних –911,30 грн, витрати по сплаті державного мита –427,23 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –117,88 грн.
На примусове виконання рішення суду було видано наказ від 24.03.2009р.
05.10.2011р. керуючий санацією ВАТ "Криворізький завод гірничого машинобудування" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про зміну порядку і способу виконання рішення та визнання судових наказів господарського суду Дніпропетровської області у справі №35/90-09 такими, що не підлягають виконанню в порядку виконавчого провадження. Просив визначити виконання у спосіб і порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В зв’язку із зміною порядку і способу виконання судових наказів також просив скасувати постанови державного виконавця Центрально-міського відділу ДВС Криворізького міського управління юстиції від 09.04.2009р. та від 01.07.2009р. про накладення арешту на грошові кошти та майно ВАТ "Криворізький завод гірничого машинобудування" в частині арешту майна та стягнення за наказами у цій справі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.06.2009р. відносно нього було порушено справу про банкрутство №Б26/161-09, ухвалою суду від 13.01.2010р. затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого увійшли і спірні вимоги позивача. Ухвалою суду від 28.04.2011р. затверджено перехід до загальної процедури санації, затверджено план санації, який передбачає поетапну реалізацію майна з метою задоволення вимог конкурсних кредиторів. Посилається на те, що накладення арешту державним виконавцем унеможливлює виконання плану санації, а погашення вимог конкурсного кредитора – позивача повинно відбуватися у відповідності до спеціального Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
18.10.2011р. від відповідача надійшла уточнена заява, в якій заявник просить визначити порядок і спосіб виконання судового наказу в порядку черговості і у спосіб, передбачений планом санації, який затверджено ухвалою господарського суду від 28.04.2011р. В решті вимоги залишає незмінними, посилаючись на ті ж підстави.
Представник відповідача заяву підтримав, просив її задовольнити.
Позивач проти заяви заперечує, посилаючись на те, що наказ суду може бути визнано таким, що не підлягає виконанню лише в межах апеляційного чи касаційного перегляду рішення суду, сам факт включення вимог позивача до реєстру кредиторів не являється доказом добровільного виконання боржником рішення суду, борг до цього часу не сплачено, а виконавче провадження зупинено, просить в задоволенні заяви відмовити.
Розглянувши матеріали справи та додатково надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем у своїй заяві заявлено дві взаємно виключаючі вимоги, оскільки за наказом, який визнано таким, що не підлягає виконанню, не може бути змінено спосіб та порядок його виконання.
Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України та виконуються в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Відповідачем не наведено підстав, з яких його обов’язок щодо виконання рішення суду по сплаті боргу припинився. Включення вимог позивача до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство не є підставою для припинення обов’язку щодо сплати боргу, оскільки до цього часу борг не сплачено, що підтверджено сторонами в судовому засіданні.
Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(ст. 12) встановлено, що одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, та протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, державний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження.
З наведеного вбачається, що законом встановлено інший порядок виконання судових рішень в разі порушення справи про банкрутство боржника, ніж той, про який просить відповідач –припинення стягнення за наказом суду, та в цій частині його заява задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, у виняткових випадках, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок його виконання.
Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим. Зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Заявник просить визначити порядок і спосіб виконання судового наказу в порядку черговості і у спосіб, передбачений планом санації, який затверджено ухвалою господарського суду від 28.04.2011р., разом з тим не наводить цих способів та черговості. Черговість задоволення вимог кредиторів визначена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та віднесення кредиторів до певної черги здійснюється судом при розгляді справи про банкрутство боржника, Законом не передбачено окремого встановлення судом у позовних провадженнях черговості погашення вимог конкурсних кредиторів. За своєю суттю встановлення черговості погашення вимог кредиторів не є зміною порядку і способу виконання судового рішення.
З огляду на порушення справи про банкрутство боржника, зупинення виконавчих проваджень, та не визначення боржником способу і порядку виконання рішення, його заява в цій частині задоволенню не підлягає. .
Щодо скасування постанови державного виконавця Центрально-міського відділу ДВС Криворізького міського управління юстиції від 09.04.2009р. та від 01.07.2009р. в частині накладення арешту на грошові кошти та майно ВАТ "Криворізький завод гірничого машинобудування" на суму, передбачену судовим наказом у цій справі, слід зазначити наступне.
Правомірність дій чи бездіяльність органів державної виконавчої служби розглядається судом лише в межах скарг на дії державної виконавчої служби, які подаються скаржником відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, із залученням до розгляду скарги представника органу Державної виконавчої служби.
Відповідач просить скасувати постанови ВДВС від 09.04.2009р. та від 01.07.2009р., з часу прийняття яких пройшло більше двох років. Але не оскаржує дії органу Державної виконавчої служби щодо їх прийняття та у суду відсутні повноваження скасовувати постанови органу Державної виконавчої служби з будь-яких інших підстав за межами розгляду скарг на дії ДВС.
Крім того, слід зазначити, що виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу та за змістом статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.
Як вбачається з наданих заявником постанов виконавче провадження за наказами суду у справі №35/90-09 було відкрито 24.04.2010р., постанова про арешт коштів боржника, яку просить скасувати відповідач, була прийнята 09.04.2009р., тобто до відкриття спірного виконавчого провадження, та не можуть бути предметом розгляду в рамках справи №35/90-09.
З огляду на встановлені обставини, вимоги відповідача безпідставні та в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 117, 121, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви відмовити.
Ухвала набирає чинності з часу її прийняття та на протязі п’яти днів може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.П. Широбокова