АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  11-а-590           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Заколодяжна                                                        

Суддя-доповідач:  Томилко В. П.          

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 липня 2011 року                                                                                           м.Полтава

 колегія суддів судової палати з розгляду  кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

                                  Головуючого – судді                              Томилка В.П.

                                 суддів                                         Копитько Л.І, Голубенко Н.В..

         з  участю  прокурора                               Антонова С.В.

потерпілої                                         ОСОБА_3

захисників                                                  ОСОБА_4, ОСОБА_5

засудженого                                         ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями старшого помічника прокурора Гадяцького району, потерпілої ОСОБА_3., засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_4   на  вирок  Гадяцького  районного  суду  Полтавської  області   від 14 квітня 2011 року, –

В С Т А Н О В И Л А :

Даним   вироком  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, який не працює, одружений,  має на утриманні неповнолітню дитину 1997 р.н., раніше не судимий,  –

засуджений  за   ст.121  ч.1  КК  України  на 8 роки позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково та  стягнути із засудженого ОСОБА_6 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 1597 грн. 59 коп. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

По справі  вирішено питання   речових  доказів.

 Згідно  вироку  суду  15 липня 2010 року близько 20 години в с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння прийшов на прохання ОСОБА_7 до її житлового будинку, де вона проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_8, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння  і вчинив з дружиною сварку.      ОСОБА_6 намагався заспокоїти ОСОБА_8 і на цьому грунті між ними виникла сварка, яка переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_6 умисно наніс ОСОБА_8 численні удари кулаками та ногами у взутті в область грудини, живота, обличчя, голову, обох передпліч та кісті, внаслідок чого потерпілий упав спиною на підлогу, а ОСОБА_6 продовжував умисно наносити йому удари кулаками та ногами у взутті зі значною та достатньою силою в передньо-бокові ділянки грудної клітки потерпілого, доки він не перестав захищатись руками від ударів. Після бійки ОСОБА_6 залишив помешкання ОСОБА_8.

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи №4 від 01.02.2011 року ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді а) закритої травми грудей: перелому груднини у верхній третині, переломів 2-6 ребер зліва та 3-4 справа по навколо грудним лініям із синцем та крововиливом у м'які тканини; переломів 4-9 ребер зліва по передньо-пахвовій ліній із синцем та крововиливами в м'які тканини; переломів 4-8 ребер справа по передньо-пахвовій лінії з синцем та крововиливами; переломів 5-7 ребер зліва та 4-9 ребер справа по лопатковим лініям з крововиливами в м'які тканини, розривом плеври, крововиливами по задній поверхні обох легень. Закрита травма грудей супроводжувалась двобічним гематороксом, призвела до розвитку плевро-пульмонального шоку і настання смерті потерпілого; б) крововиливів у товщу великого сальника, крововиливів у м'які покриви голови  в правій скроневій області, потиличній ділянці зліва, саден обличчя, лівої гомілки, синців по задній поверхні обох передпліч, по тильній поверхні лівої кісті.

Такі  ушкодження є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння, і стали причиною смерті потерпілого ОСОБА_8, яка настала  ІНФОРМАЦІЯ_2  в  період  часу  з  01 по 06 години ранку.

  В апеляції прокурор, який  брав участь у розгляді  справи  судом першої інстанції,  не оскаржуючи кваліфікацію дій ОСОБА_6  вважає таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину  та особі засудженого, який не працював, є схильним до насильства, а також без врахування обставин, що обтяжують покарання (а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння і щодо особи похилого віку). З огляду на наведене просив вирок суду скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_6  засудити на 10 років позбавлення волі.

 Потерпіла ОСОБА_3 в своїй апеляції не погоджувалася з кваліфікацією дій ОСОБА_6, вказувала, що під час вчинення злочину він вбив її батька ОСОБА_8 умисно та з особливою жорстокістю. Потерпіла вказувала, що ОСОБА_6 постійно бив її батька. Вважала, що покарання, яке суд першої інстанції  призначив ОСОБА_6 не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Просить  вирок  суду  змінити, перекваліфікувати  дії  засудженого зі ст. 121 ч.2 на ст. 115 ч.2 КК України і призначити максимальне покарання.

 Захисник  ОСОБА_4 в апеляції стверджував про невинуватість ОСОБА_6 вказуючи, що останній  дійсно в той вечір заспокоював ОСОБА_8 штовхаючи його, проте не бив його,  з  показань  ОСОБА_7  її побитого чоловіка привели додому невідомі особи.  Крім того  вказує, що обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_6 ґрунтується на припущеннях, а тому просив його скасувати, а кримінальну справу направити  на  додаткове  розслідування.

Засуджений ОСОБА_6  в своїй  апеляції стверджує, що  не  спричиняв ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, від яких той помер. Вказував, що суд безпідставно відкинув показання свідків (в тому числі дружини потерпілого), які підтверджували його невинуватість. Просив вирок суду скасувати, а кримінальну справу повернути прокурору для організації додаткового розслідування.

   Заслухавши  доповідь  судді  апеляційного  суду,  прокурора, який підтримав  свою апеляцію  та просив   постановити новий  вирок,  вислухавши  потерпілу, яка  вважає  вирок  суду  незаконним  у  зв’язку  з  призначенням  м’якого покарання,  пояснення  засудженого та  його  адвоката  про недоведеність вини, перевіривши матеріали справи  та обговоривши доводи апеляцій  колегія  суддів  вважає, що  апеляції  підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст.22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

Дані вимоги закону   судом виконані  не  в повній  мірі.

 Як вбачається з матеріалів, кримінальна справа  по  обвинуваченню ОСОБА_6 за ст.121 ч.2 КК України, по факту  умисного заподіяння потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень від яких той помер розслідувана поверхово, однобічно та неповно, показання свідків не перевірялися, а речові докази не досліджувалися належним чином.

Так, свідок ОСОБА_7, яка була очевидцем події злочину, під час досудового та судового слідства не однократно допитувалася про обставини настання смерті її чоловіка ОСОБА_8, проте кожен раз вона давала різні показання. Разом з тим, органами досудового слідства її показання не перевірялися, одні показання  необґрунтовано  відкидалися,  інші  бралися  до  уваги.  

В перших своїх поясненнях від 16.07.2010 року та в судовому засіданні від 02.12.2011 року свідок ОСОБА_7 вказувала, що її чоловік зловживав алкогольними напоями, знущався над нею.  15 липня 2010 року ввечері він взяв гроші та пішов з дому, а 16 липня 2010 року  його привели троє невідомих молодих осіб та залишили його в будинку. Цих осіб вона не роздивилася, бо в будинку було темно, але її чоловік одного з них назвав на ім'я «ОСОБА_12» та просив не бити. Наступного ранку вона гукала чоловіка, але він не відповідав з іншої кімнати. Потім прийшов сусід ОСОБА_9, вона попросила його подивитися, що з її чоловіком, а він сказав, що ОСОБА_8 помер.   (т.1 а.с. 45, 234).

Теж саме ОСОБА_7 говорила і лікарю ОСОБА_10, яка перша оглядала труп потерпілого ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердила, що коли вона прийшла до ОСОБА_8 за викликом ОСОБА_6, то побачила посеред кімнати мертвого ОСОБА_8 зі слідами насильницької смерті, зірвані штори, зламаний стільчик, ОСОБА_7 пояснила їй, що 15 липня 2010 року її чоловік пішов з дому пити, а наступного ранку 16 липня 2010 року  біля 3 годин його привели до дому троє молодих хлопців, яких вона не розгледіла, бо було темно, Штори зірвав ОСОБА_8, ОСОБА_7 просила не направляти на експертизу труп чоловіка, пояснюючи це браком грошей. (т.1 а.с.230).

 Такі твердження ОСОБА_7 органами досудового слідства не перевірялися, невідомі особи, які нібито 16 липня 2010 року привели побитого потерпілого ОСОБА_8 додому – не встановлювалися, сусіди та інші мешканці с. Лютенька Гадяцького району не  допитувалися по даному факту.  

 Відповідно до змінених пояснень дружини потерпілого ОСОБА_7 вона стверджувала, що внаслідок тяжкого захворювання не могла рухатися, а тому була прикута до ліжка. Чоловік ОСОБА_8 зловживав алкогольними напоями, вів аморальний спосіб життя, знущався над нею, і тоді вона телефонувала на допомогу ОСОБА_6 Коли  останній  приходив  та захищав її від нападу чоловіка. В той вечір на її прохання він знов прийшов захистити її. ОСОБА_6 штовхав ОСОБА_8, вдвох вони падали на підлогу, ОСОБА_6 падав на її чоловіка декілька разів. Потім ОСОБА_6 пішов додому, а ОСОБА_8 трохи рухався по кімнаті, потім затих, а  в обід наступного дня його знайшли мертвим.

 В інших поясненнях ОСОБА_7 стверджувала, що ОСОБА_6 був агресивною особою, який зловживав алкогольними напоями, він сердився та бив свою дружину ОСОБА_11 за те, що вона допомагає ОСОБА_7.  ОСОБА_11  тікала від нього, часто ховалася у них в будинку. 15 липня 2010 року ОСОБА_11 була у них дома. Коли ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_7 на мобільний телефон, в пошуках дружини, то вона  збрехала, що ОСОБА_11 у них немає. Після цього ОСОБА_11 втекла від них, а ОСОБА_6 увірвався до їх будинку, побив її чоловіка, хотів скинути її з ліжка, але потім впевнившись, що дружини тут немає  пішов  геть.

 Ці  пояснення ОСОБА_7 також залишилися неперевіреними, оскільки органами досудового слідства так і не було встановлено, чи відбувалися телефонні розмови  між  ОСОБА_6. та ОСОБА_7 в період 15 і 16 липня 2010 року.

 Хоча суд і визнав у вироку, що ОСОБА_6 прийшов в будинок подружжя ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_7 захистити її від знущань чоловіка, проте даний факт не перевірявся  ні  органами  досудового слідства,  ні судом.

 Так, жоден  свідок, незаінтересований в результатах розгляду справи, не був допитаний з питань, як характеризуються ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_11, які стосунки склалися між ними.

 Характеризуючи особу обвинуваченого, органи досудового слідства обмежились лише формальною довідкою органів місцевого самоврядування про особу ОСОБА_6, яка не містить інформації, потрібної для встановлення мотиву злочину.  

Разом з тим, потерпіла ОСОБА_3, яка є дочкою померлого, під час досудового слідства, в суді першої та апеляційної інстанції стабільно стверджувала, що її батько ОСОБА_8 був особою похилого віку, слабкої статури (вагою біля 45 кг), за вказівкою його дружини ОСОБА_7 сусіди подружжя ОСОБА_11 і ОСОБА_6  протягом тривалого  часу  постійно били його та  знущалися над ним.

 З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що мотив вчинення злочину залишився не встановленим.

 Крім того, органи досудового слідства не дослідили речові докази зібрані по справі, а суд першої інстанції не усунув таке  порушення вимог кримінально-процесуального закону.

 Так, згідно з протоколом огляду місця скоєння злочину від 16.07.2010 року та 19.07.2010 року, в будинку ОСОБА_7 було виявлено та вилучено сліди речовини бурого кольору, схожої на кров, а саме біля вхідних  дверей на тюлі, в кімнаті на скатертині, в кухні  на плащі, який висів  на вішалці, на міжкімнатних дверях,  (т.1 а.с. 9-12, 19-30).

 Проте органами  досудового слідства дані речові докази не досліджувалися, цитологічні експертизи по них не призначалися, не було встановлено, чи є ці плями кров'ю людини і кому вони можуть належать.  

 Згідно з протоколом огляду від 19.07.2010 року у ОСОБА_6 було вилучено одяг, в якому він був з 15 на 16 липня 2010 року, а саме штани зі слідами бруду.

 Проте цей доказ також не досліджувався  органами досудового слідства, цитологічна експертиза не призначалася, експертом не перевірялось наявність на штанах обвинуваченого слідів крові та їх належність.

 З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що органом досудового слідства допущена   неповнота та неправильність досудового  слідства, яка  з  об’єктивних причин не може бути усунена в ході  судового слідства, вирок районного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на додаткове розслідування.

 В ході додаткового розслідування необхідно ретельно перевірити доводи ОСОБА_7 про причетність до смерті її чоловіка ОСОБА_8 інших осіб, провести по справі цитологічні експертизи чи експертизу ДНК з метою встановлення приналежності крові на речових доказах, детально допитати  свідка ОСОБА_7  про обставини смерті її чоловіка, ретельно роз'яснивши їй про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань.

 Допитати мешканців с. Лютенькі Гадяцького району про відносини між подружжям ОСОБА_7, а також про їх стосунки з сусідами ОСОБА_6. Допитати сусідів про те, чи бачили вони, що в ніч 16 липня 2010 року до ОСОБА_7 заходили троє невідомих осіб і заносили ОСОБА_8 та встановити чи телефонували ОСОБА_7 та ОСОБА_6 один  одному  в  період  з  15 на 16 липня 2010 року.    

  За результатами  розслідування прийняти по справі рішення у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, в тому числі притягти до кримінальної відповідальності  винуватих, встановивши мотив скоєння злочину, та дати правильну  кваліфікацію  їх  діям.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А :

 Апеляцію прокурора, який  брав  участь у розгляді  справи  судом  першої  інстанції, потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката  ОСОБА_4  задовольнити  частково.

 Вирок Гадяцького  районного суду Полтавської області від 14 квітня 2011 року стосовно ОСОБА_6 скасувати, а справу направити прокурору Гадяцького  району для  проведення  додаткового  розслідування.

Запобіжний  захід  ОСОБА_6  залишити попередній – взяття  під вартою.

Суддя   В. П. Томилко

          Копія