ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2011 р. Справа № 18/1659/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
при секретарі Сиротніковій Я.Є.
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1.. (дов. №128/10 від 23.10.2010р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3799 П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2011р. у справі № 18/1659/11
за позовом Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ,
до Комунального підприємства «Житлово-комунальний комбінат», с. Супрунівки,
про стягнення 18 645,83 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - Дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України», звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Комунального підприємства «Житлово-комунальний комбінат»18645,83 грн., в тому числі 15005,08 грн. боргу за отриманий природний газ, 1151,55 грн. пені, 1791,03 грн. інфляційних та 698,17 грн. річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2011р. по справі № 18/1659/11 (суддя Тимошенко К.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства «Житлово-комунальний комбінат»с. Супрунівки Полтавського району (38714, Полтавська область, Полтавський район, с. Супрунівка, вул. Радянська, буд. 15, п/р № 260021991 у АБ «Полтава-банк», МФО 331489, ідентифікаційний код 30297024) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р № 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, ідентифікаційний код 31301827) 15005,08 грн. основного боргу, 962,18 грн. пені, 1791,03 грн. інфляційних, 698,17 грн. річних, 184,56 грн. витрат по держмиту, 233,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2011 р. у справі № 18/1659/11 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що розглядаючи справу та постановляючи рішення господарський суд Полтавської області, не надав можливості ознайомитися з матеріалами справи № 18/1659/11 представнику відповідача, порушивши вимоги ст. 22 Господарсько-процесуального кодексу України суд позбавив відповідача можливості надати в судовому засіданні копію платіжного доручення №15 від 19.05.2011 р. на суму 5000 грн., про сплату яких позивач не повідомив суд.
Крім того, апелянт вважає, що стягнення пені є необґрунтованим та здійснено з неправильним застосуванням норм права, а така відповідальність як сплата інфляційних не передбачена договором від 23.09.2009 р. № 06/09-1532БО-24.
А тому, на думку апелянта, під час винесення господарським судом Полтавської області від 09.08.2011 р. у справі № 18/1659/11 мало місце неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, що призвело до винесення неправомірного рішення і як слідство є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно з ст. 104 Господарського-процесуального кодексу України та винесення нового рішення.
Представник апелянта в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установлений законом строк, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.
13 жовтня 2011 року через канцелярію суду апелянтом подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з участю представника Буглак В.В. в заздалегідь запланованому та узгодженому судовому засіданні в іншому суді, що підтверджується повісткою про виклик до суду Київського районного суду м. Полтави.
Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував.
Колегія суддів, враховуючи, що наявних в справі документів достатньо для її розгляду по суті та те, що позиція апелянта висловлена в апеляційній скарзі, дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання апелянта. Оскільки, останнім не наведено підстав неможливості розгляду справи за відсутності представника Буглак В.В.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду встановлено наступне.
В червні 2011 року Дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»звернулась до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Комунального підприємства «Житлово-комунальний комбінат»18645,83 грн., в тому числі 15005,08 грн. боргу за отриманий природний газ, 1151,55 грн. пені, 1791,03 грн. інфляційних та 698,17 грн. річних.
Позов обґрунтовано тим, що 23.09.2009 р. між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством «Житлово-комунальний комбінат с. Супрунівки Полтавського району»(покупець) був укладений договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 06/09-1532БО-24 (далі –договір, копія договору – а.с. 10-16). Згідно з цим договором, позивач зобов’язувався передати у власність відповідачу природний газ, а відповідач в свою чергу, повинен був прийняти та оплатити поставлений природний газ.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання виконав, передавши відповідачу протягом листопада-грудня 2009 –січня-квітня 2010 року природний газ на загальну суму 27451, 78 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями актів прийому передачі природного газу (а.с. 18-23).
Натомість, відповідач свої зобов’язання по договору виконав не в повному обсязі, а саме відповідачем було частково оплачено отриманий природний газ на загальну суму 12446,70 грн., таким чином, заборгованість відповідача за отриманий природний газ становить 15005,08 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання –передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15005,08 грн. заборгованості обґрунтована, підтверджена матеріалами справи не заперечується відповідачем та підлягає задоволенню в повному обсязі
. Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.
Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2 договору № 06/09-1532БО-24 від 23.09.2009 р., у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору (щодо строку оплати газу), покупець зобов’язується крім суми заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу, за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення пені правомірна, Але розмір пені завищено. Оскільки, у відповідності до п. 7.10 договору пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. Згідно поштового штампу на конверті, дата звернення позивача з позовом –07.06.2011 р., тобто позивач має право стягувати пеню з 07.12.2010 р., а не з 06.12.2010 р.. Таким чином, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення пені в розмірі 962,18 грн. є законним та обґрунтованим.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції законно та обґрунтовано задоволено вимоги позивача про стягнення річних за період прострочення з 11.12.2009 р. по 06.05.2011 р. в сумі 698, 17 грн. та інфляційні за період з грудня 2009 року по березень 2011 року в сумі 1791,03 грн. в повному обсязі.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не взято до уваги та розцінено, як затягування слухання справи клопотання представника Буглак В.В. від 09.08.2011 р. про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомлення з матеріалами справи, оскільки вона як новий представник не мала можливості ознайомитися з матеріалами справи, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки господарські суди першої інстанції, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України обмежені строком вирішення господарських спорів. Господарський суд, відповідно до ст. 77 ГПК, відкладає в межах строків розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, вказаною статтею визначено вичерпний перелік цих обставин. Крім того, відповідач є юридичною особою, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановлений законом термін, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 43),а тому мав змогу направити уповноваженого представника для ознайомлення з матеріалами справи до дня судового засідання.
Щодо посилань апелянта на те, що комунальне підприємство «Житлово-комунальний комбінат»- є комунальним підприємством, яке засноване на комунальній власності територіальної громади Супрунівської сільської ради. Слід зазначити наступне, майно та кошти підприємства є комунальною власністю територіальної громади Супрунівської сільської ради та відповідно до ст. 24 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб’єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки на підставах, у межах і впорядку, визначених законом, колегія суддів вважає, що відповідні посилання є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 1.7 Статуту підприємство є юридичною особою, діє на основі повного госпрозрахунку, заключає договори, володіє і користується майном, має право на придбання майнових та немайнових прав, вступає в зобов’язання з партнерами і державою, може бути позивачем і відповідачем в суді, має круглу печатку з своїм найменуванням, емблемою, кутовий та інші штампи, фірмовий бланк. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 97 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.
Твердження апелянта, що суд першої інстанції позбавив відповідача можливості надати в судовому засіданні копію платіжного доручення № 15 від 19.05.2011 р. на суму 5000, 00 грн., колегією суддів також не приймається до уваги. Оскільки вказане платіжне доручення не може бути належним доказом по цій справі. У вищезазначеному платіжному дорученні призначення платежу зазначене, як «сплата за природний газ по договору № 06/10-2580-ТЕ-24 від 20.12.2010 р.», який не є предметом спору, оскільки в даній справі розглядаються зобов’язання за договором № 06/09-1532БО-24 від 23.09.2009 р..
Крім того, апелянт посилається на те, що рішенням господарського суду Полтавської області з відповідача стягнуто інфляційні та річні, але така відповідальність договором не передбачена.
Однак, вказане посилання не приймається до уваги колегією суддів, оскільки ця відповідальність не є договірною, а прямо передбачена законом, а саме ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи, спростовуються матеріалами справи та відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю.
З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2011р. по справі №18/1659/11 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
У відповідності до ст.ст. 44-49, 99 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача, витрати пов’язані зі сплатою відповідачем державного мита за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний комбінат»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2011р. у справі № 18/1659/11 залишити без змін.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Лакіза В.В.
Повний текст постанови складено 20.10.2011р.