Справа № 2-217/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          10 жовтня 2011 року .                                                                       м.Тячів                                                                 

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарях Баник А.А., Кошілко АН.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи –Ганичівської сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третьої особи –Ганичівської сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. В позовній заяві зазначив, що згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯІ №2037506 від 2 листопада 2009 йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1986 га,, що розташована по сусідству з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 Оскільки до його земельної ділянки необхідний проїзд, ним від вулиці Народної, з боку ділянки ОСОБА_2, за власний рахунок була насипана дорога шириною близько чотири метри. Однак, відповідач, весною 2010 року, самовільно забетонував металевий стовп на відстані 1,5 метра від крайнього кутового стовпа межі його земельної ділянки, чим самим збільшив свою ділянку на невелику трикутну по формі частинку і одночасно звузив в’їзд на вказану насипну дорогу до 2,5 метрів, що не дозволяє проїзду автомобіля на його ділянку і суттєво обмежує його можливості в користуванні нею. Так як його земельна ділянка знаходиться в обриві по відношенню до вулиці, і на куті вулиці і лівої сторони насипної дороги встановлений телеграфний стовп спеціального зв’язку, то він не має можливості ні розширити вже наявну вказану насипну дорогу на півтори метра, ні обладнати інший в’їзд на ділянку з вулиці Народної. Його звернення безпосередньо до відповідача та з відповідною заявою до сільської ради позитивних результатів не дали, так як відповідач категорично відмовився забрати самовільно встановлений ним металевий стовп.

В письмових запереченнях відповідач ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до державного акту серії ЯІ №2037506 від 2 листопада 2009 року позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,1986 га. для будівництва та обслуговування земельної ділянки, де згідно акту погодження межі даної земельної ділянки винесені в натурі в системі координат та закріплені межовими знаками. Тобто, при підписанні даної технічної документації позивач узгодив план та розташування меж земельної ділянки з сусідами, - відповідно від А до Б - ширина 31,15 метрів, це по вул. Народній, до В - землі позивача ОСОБА_1, ширина 72,61 метрів, до Г - землі ОСОБА_3, до А землі ОСОБА_4, ширина від А до Б - 31,15 Це свідчить про те, що позивач має доступ до своєї земельної ділянки з центральної дороги вулиці Народної. В позовній заяві вказано також, що позивач ОСОБА_1 має в користуванні ще одну земельну ділянку площею 0,2206 га., яка теж прилягає до вул. Народної, і доказує те, що ширина заїзду до своїх земельних ділянок значно збільшиться. Згідно доданого до справи державного акту позивач посилається на те, що він перешкоджає доступу до його земельної ділянки. З акту погодження меж, державного акту серії ЯІ №2037506 можна побачити, що він являється сусідом позивача і не завдає ніяких перешкод в користуванні його земельної ділянки. Відповідно до доданої до справи позивачем копії проекту забудови земельної ділянки від 28.08.2009 року, можна побачити, що на схемі розміщення даної земельної ділянки в плані населеного пункту в с. Ганичі іншої дороги крім вул. Народної не зазначено. До даного часу генеральний план населеного пункту залишився тим самим. Згідно довідки №181 від 27.01.2010 року та рішенням на приватизацію йому як мешканцю АДРЕСА_1, за дворогосподарством закріплена площа земельної ділянки в розмірі 0,24 га. З проекту забудови земельної ділянки житлового будинку від 04.08.1984 року, виданого йому та ОСОБА_5, вбачається те, що на площі 0,07 га. довжина по вул. Народній складає 20 метрів. Відповідно до геодезичної зйомки, яка виконана ТОВ «Моя земля»в 2010 році, вбачається, що на відведеній, обміряній площі земельної ділянки, що прилягає до його будинку площа складає –0,0072 га., тоді 38*10 –складає 4 сотки. Площа заміряної земельної ділянки менша ніж йому надана в користування, а тому випливає, що він не захопив і не перешкоджає доступу до земельної ділянки ОСОБА_1 Просить в задоволенні позову відмовити.

В своїх письмових поясненнях на позовну заяву представник Ганичівської сільської ради ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_2, вкопавши металевий стовп для огорожі посеред другорядної дороги, що примикає до вул. Народної і тому теж називається Народною, не тільки порушив права ОСОБА_1, якого таким чином позбавив можливості проїхати на обидві його земельні ділянки, але й порушив права інших односельчан, так як дана дорога, не дивлячись на те, що її підсипав за свій рахунок ОСОБА_1, є придатною для проїзду по землі загального користування (дорозі) до земельних ділянок більше ніж двадцяти інших громадян, двоє з яких - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у встановленому порядку вже побудували будинки. Посилання ОСОБА_2 на те, що нібито він отримав дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею саме 0,24 га, включно і 0,0072 га, які він захопив, забетонувавши названий стовп і переставивши огорожу, безпідставне, так як в рішенні про надання дозволу на виготовлення технічної документації площа земельної ділянки вказується попередньо і приблизно, про що в рішенні від 05.11.2009 року №286, виданого ОСОБА_2, прямо зазначено, що площа земельної ділянки буде уточнена після виготовлення технічної документації щодо передачі у власність земельних ділянок і в рішенні з припущенням вказано площу всієї земельної ділянки, якою приблизно користується особа на день видачі дозволу. ОСОБА_2 було надано дозвіл на збір матеріалів на площу 0,22 га, а приватизація можлива лише площі 0,2202 га, оскільки 0,0072 га відноситься до земель загального користування в даному випадку в виді дороги. Права ОСОБА_2 не порушуються,  оскільки він також користується земельною ділянкою площею близько 0,07 га,, розташованою в урочищі Середня Долина, а нагальної потреби саме в цих самовільно захоплених 0,0072 га, наприклад, для в’їзду чи якоїсь іншої об’єктивної необхідності, в нього не має. Компенсувати собі різницю в площі шляхом перенесення огорожі і установки названого стовпа ОСОБА_2 був не вправі ще і тому, що він загородив частину дороги, яка відноситься до земель загального користування. Просить позов задовольнити.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на викладені у письмовій позовній заяві обставини та додатково пояснив, що в його користуванні також знаходиться ще одна земельна ділянка, на яку ще не виготовлено державний акт на право власності на неї, та яка безпосередньо межує з ділянкою, де встановлений металевий стовп відповідачем та його земельною ділянкою, на який вже виготовлено державний акт на право власності. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_10 в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на письмові заперечення та додатково пояснили, що металевий стовп з огорожею на спірній земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 на підставі довідки сільської ради та будівельного паспорту, він поставив ще у 2003 році, ще до виготовлення державного акту на землю позивачем. Весною 2010 року він обновляв стовп, але не переміщав його в інше місце. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник Ганичівської сільської ради ОСОБА_6 в судовому засіданні позов визнав, посилаючись на свої письмові пояснення до позовної заяви та додатково пояснив, що металевий стовп, про який позивач ставить питання щодо його знесення, знаходиться на земельній ділянці Ганичівської сільської ради, яка є проїзною з вулиці Народної до земельної ділянки ОСОБА_1. Дана дорога є також необхідною для проїзду до земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також іншим громадянам села Ганичі. Гравій на під’їзну дорогу завозив ОСОБА_1 за власні кошти так як сільська рада не мала такої можливості. Коли завозився гравій на дорогу, металевого стовпа на спірній земельній ділянці ще не було. Об’їзд біля стовпа в даний час зробити не можливо, оскільки цьому перешкоджає встановлений з іншого боку телеграфний стовп та обрив. Просить позов задовольнити.  

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1. згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯІ №2037506 від 2 листопада 2009 року є власником земельної ділянки площею 0,1986 га, яка розміщена в АДРЕСА_1, Тячівського району та надана йому для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.81).

Згідно оглянутої в судовому засіданні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку в АДРЕСА_1, Тячівського району, зокрема плану для будівництва індивідуального житлового будинку, затвердженого головним архітектором Тячівського району, встановлено. встановлено, що з правого боку від цієї земельної ділянки проходять землі загального користування (вул.. Народна), і  біля земельної ділянки ОСОБА_1 розміщені землі ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4. (а.с.86-113).

Довідкою виконкому Ганичівської сільської ради від 27.01.2010 року за №181 стверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є власниками житлового будинку в АДРЕСА_1, який побудований в 1987 році, і за дворогосподарством закріплена земельна площею 0,24 га. (а.с.28).

У відповідності до довідки Ганичівської сільської ради від 21.01.2010 року за №36  ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як мешканці АДРЕСА_1 користуються земельною ділянкою площею 0,24 га. (а.с.29).

Згідно рішення 14-ї сесії 5-го скликання Ганичівської сільської ради від 05.11.2009 року за №286 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,24 га в АДРЕСА_1 (а.с.30)..

Відповідно до акту обстеження комісії Ганичівської сільської ради від 22.09.2010 року встановлено, що до земельної ділянки ОСОБА_1 веде проїзд з вулиці Народна біля ділянки ОСОБА_2 шириною чотири метри. ОСОБА_2 самовільно закопав та забетонував металевий стовп на відстані близько 1.5 метра від кута своєї ділянки, чим звузив проїзд до ОСОБА_1 на 2,5 метра, що робить неможливим проїзд транспорту на земельну ділянку ОСОБА_1 Обладнати інший в»їзд з вулиці Народна неможливо із-за обриву та розташування стовпу спеціального зв’язку, який неможливо розташувати в іншому місці (а.с.6).        

Рішенням 2-ї сесії 6-го скликання Ганичівської сільської ради від 21.12.2010 року за №38/а з метою доступу до земельних ділянок, які знаходяться в урочищі «Заростока»та до житлових будинків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 і з»єднання вулиць Народна та Шевченка, в  урочищі «Заростока»виділено земельну ділянку для обслуговування комунальної дороги (а.с.57).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні ствердила, що є дружиною відповідача  ОСОБА_2 і вони у 2004 році біля свого будинку поставили металеву огорожу. Раніше під’їзної дороги до рибника не було і їх ділянки з ОСОБА_1 не межують. Ганичівська сільська рад ніколи їх не повідомляла про необхідність дороги біля їх огорожі.

З дослідженого в судовому засіданні з участю спеціаліста - представника відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Маркової О.П. Генерального плану с. Ганичі встановлено, що провулок з вулиці Народна в с. Ганичі, який веде до земельної ділянки ОСОБА_1, передбачений Генеральним планом с. Ганичі. Земельна ділянка ОСОБА_2 розміщена з правої сторони від провулку, який веде в напрямку до земельної ділянки ОСОБА_1 Інший під’їзд до земельної ділянки ОСОБА_1 не можливий, оскільки на даний час це тупикова вулиця (а.с.73-74, 122-123).

Крім того, спеціаліст Маркова О.П. в судовому засіданні пояснила, що проектна пропозиція ОСОБА_1 погоджувалася з відділом архітектури в Тячівському районі і згідно архітектурних норм ширина провулку повинна становити не менше шести метрів.  

У відповідності до ст.. 81 ч.1 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі шляхом приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.  

Підстави та порядок набуття права на землю, а також порядок передачі земельних ділянок визначено у ст.ст. 116, 118 ЗК України.

Із зазначених норм випливає, що отримання земельної ділянки у власність або в користування супроводжується різними діями зацікавленої особи, прийняттям відповідних рішень органу місцевого самоврядування (щодо дачі згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки, про затвердження проекту відведення та про передачу земельної ділянки).

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, якими є відповідно до ст.126 цього ж Кодексу, державні акти, і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до ст.386 ч.2 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до ст.60 цього Кодексу кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А згідно до ст. ст. 58, 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 всупереч архітектурних норм забетонував металевий стовп на проїзній дорозі шириною чотири метри, яка передбачена Генеральним планом с. Ганичі, та яка проходить в с. Ганичі з вулиці Народна до земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, в напрямку до вулиці Шевченка, що перешкоджає позивачу ОСОБА_1 у вільному доступі та користуванні його земельною ділянкою.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивачем в судовому засіданні доведено факт порушення його права щодо користування його земельною ділянкою в АДРЕСА_1, з боку відповідача ОСОБА_2, а тому порушене його право підлягає захисту шляхом зобов’язання ОСОБА_2 викопати та забрати забетонований ним металевий стовп, який знаходиться на проїзді, шириною чотири метри, з вулиці Народна до земельної ділянки ОСОБА_1 в напрямку до вулиці Шевченка, на відстані 1,5 метри від кута земельної ділянки ОСОБА_2

Доводи відповідача ОСОБА_2 що металевий стовп та прикріплена до нього металева огорожа, знаходяться на його земельній ділянці та відсутність у зв’язку з цим підстав у позивача вимагати від нього усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд вважає безпідставними, оскільки відповідачем в судовому засіданні не надано належного документу на спірну земельну ділянку, що посвідчує його право власності та його державної реєстрації, яким згідно до ст.126 Земельного Кодексу є державний акт.

Оцінивши наведені докази, суд вважає, що  вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат, пов’язаних з правовою допомогою адвоката, підлягають до задоволення в сумі 1000 гривень.

Судові витрати в частині сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду покласти на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 169. 209-215 ЦПК України, ст.ст. 12, 81, 116, 118, 152, 158, 212 ЗК України, ст.386 ч.2, 391 ЦК України, суд,

Р  І  Ш  И  В:

          Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 його земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання ОСОБА_2 викопати та забрати забетонований ним металевий стовп, який знаходиться на проїзді, шириною чотири метри, з вулиці Народна до земельної ділянки ОСОБА_1 в напрямку до вулиці Шевченка, на відстані 1,5 метри від кута земельної ділянки ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 гривень 50 копійок сплаченого судового збору, 30 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи та 1000 (одну тисячу) гривень витрат, пов’язаних з правовою допомогою адвоката.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Головуючий :                                                                                                      В.І.Бобрушко