Справа № 22 - 302  11                               Головуючий у 1 інстанції  Помогайбо В. О.

Категорія  27             Доповідач Кучерява В. Ф.

                        Ухвала

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 березня    2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

    Головуючого  Баркової Л. Л.

      Суддів  Кучерявої В. Ф. Ткаченко Т. Б.

    При секретарі Ушаковій О. В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом  ПАТ „Перший Український  міжнародний  банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 січня 2011 року

                    ВСТАНОВИЛА:

    Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 січня 2011 року  заяву ПАТ „Перший Український  міжнародний банк” про забезпечення позову задоволено.

Громадянина України ОСОБА_1  тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон України до виконання ним зобов’язань по сплаті заборгованості за кредитним договором перед ПАТ „Перший  Український  міжнародний банк”

    З ухвалою суду не згодний ОСОБА_1, який просить її скасувати, відмовити банку у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального , процесуальногоправа та його Конституційних прав.

    Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника апелянта, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ч. 1,3  ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття їх може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

    Перелік видів забезпечення позову визначений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України, але він не є вичерпним.

    Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України за винятком обмежень, які встановлюються  законом.

    Згідно п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в,їзду  в Україну громадян України” -  громадянинові України , який має паспорт, може бути тимчасом відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених п. 1-9 ч. 1  даної статті, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов’язання – до виконання зобов’язань або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

    Відповідно до ст. 8 цього Закону , у разі відмови громадянину  у виїзді за кордон, він може оскаржити цю дію в судовому порядку.

    Ст. 19 Закону України „Про державну прикордонну службу України” передбачено, що обмеження права громадян на виїзд з України належить до виключної компетенції адміністрації Державної прикордонної служби України.

    З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції без достатніх правових  підстав, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права задовольнив клопотання позивача про обмеження відповідача у праві  виїзду за межі України, що не є заходом забезпечення позову.

    За таких обставин оскаржувана ухвала суду  підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні клопотання  про забезпечення позову.

    Керуючись ст. 303,307,312 ЦПК України, колегія суддів

                    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

    Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 січня 2011 року скасувати, у задоволенні заяви  ПАТ „Перший Український міжнародний банк” про забезпечення позову – відмовити.

    Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

    Судді: