Справа 22а-12077 Головуючий у 1 інстанції Виродов Ю.Т.
Категорія 10.3.2 Доповідач Солодовник О.Ф.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Солодовник О.Ф., суддів Янчук Т.О., Тимченко О.О.,
при секретарі Зілаковій Я.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради на постанову Київськ ого районного суду м.Донецька від 06 квітня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В:
19 січня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, мотивуючи наступним. Він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом війни 3 групи, знаходиться на обліку у відповідача та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Однак відповідачами виплачена йому щорічна грошова допомога на оздоровлення у таких розмірах: за 2002-2005 роки по 21,50 грн, за 2005 -2008 роки по 90 грн. Просив визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку та стягнути з відповідача на його користь недонараховану щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 7629,5 грн.
П остановою Київськ ого районного суду м.Донецька від 06 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений: з управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради на його користь стягнуто суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 - 2005, 2007, 2008 роки в розмірі 7629,5 грн.
В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м. Донецьку ради просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2008 рік скасуванню з таких підстав.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи, знаходиться на обліку у відповідача (а.с.4, 5, 6, 7). Відповідачем виплачена позивачу щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2002-2005 роки по 21,50 грн, за 2005 -2008 роки по 90 грн (а.с.4).
Апеляційним судом встановлено, що відповідачем виплачена позивачу щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2007 рік в сумі 90 грн 12 вересня 2007 року за 2008 рік в сумі 90 грн 30 січня 2008 року (а.с.4).
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інвалідам 3 групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
При виплаті сум на оздоровлення відповідач виходив з того, що ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов»язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Оскільки зазначеними постановами Кабінету Міністрів визначались конкретні розміри сум на оздоровлення, відповідач здійснював виплату зазначених сум позивачу в розмірах, встановлених постановами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закони України, якими встановлені розміри мінімальної заробітної плати.
Висновок суду першої інстанції про те, що щорічна допомога на оздоровлення за 2002-2005, 2007 роки позивачу повинна виплачуватися в розмірі, встановленому ст. 48 вказаного Закону, а не в ромірі, встановленому вищевказними постановами Кабінету Міністрів України, є правильним.
Апеляційний суд враховує, що внесені в ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 визнані неконституційними.
При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення в цій частині судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги в цій частині необгрутовані і не спростовують висновків суду.
Однак не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2008 рік, тому що він не ґрунтується на законі та обставинах справи.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни, згідно з якими щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Вказані зміни рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виплачена позивачу щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2008 рік в сумі 90 грн 30 січня 2008 року (а.с.4), тобто коли Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був чинним та підлягав виконанню. Тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову в цій частині.
Таким чином при ухваленні постанови в цій частині висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального закону, що призвело до неправильного вирішення справи.
Тому постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2008 рік на підставі п.п.3, 4 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. У зв’язку з цим постанови суду першої інстанції в частині стягнутої суми підлягає зміні з «7629,5 грн» на «5659,5 грн».
Постанова суду в іншій частині підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В : :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення задовольнити частково.
Постанову Київськ ого районного суду м.Донецька від 06 квітня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2008 рік скасувати, в частині стягнутої суми змінити.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2008 рік відмовити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку на користь ОСОБА_1 5659 (п’ять тисяч шістсот п’ятдесят дев’ять) грн. 50 копійок.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією постановою.
Головуючий :
Судді: