Справа 22а-11382 Головуючий у 1 інстанції Коваленко В.В.
Категорія 10.3.3 Доповідач Солодовник О.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Солодовник О.Ф., суддів Янчук Т.О., Тимченко О.О.,
при секретарі Зілаковій Я.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м.Донецька від 09 березня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та доплату недоотриманих сум грошової допомоги при народженні дитини,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Київського районного суду м.Донецька від 09 березня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради про визнання дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною з серпня 2007 року неправомірними, зобов’язання зробити перерахунок та доплату недоотриманих сум грошової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з серпня 2007 року відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, з тих підстав, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), у зв’язку з чим знаходилася на обліку у відповідача та отримувала щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримала одноразову допомогу при народженні дитини (а.с.11, 12).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон) встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі захисту населення.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.1 Закону громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Ст. 3 Закону передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно зі ст. 15 Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.
Ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Положення цією статті рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, з 09 липня 2007 року була відновлена дія ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років .
Таким чином, позивачка мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно зі ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», в редакції, що діяла на час призначення позивачці вказаної допомоги, передбачалося, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22.6 розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразового у 9-ти кратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців.
Ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 12 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми", та встановлена допомога при народженні дитини у розмірі 8500 грн, виплата якої здійснюється одноразово в сумі 3400 грн, а решта - рівними частками протягом року.
Положення цією статті рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Звернувшись до суду з позовом 26 червня 2009 року, позивачка пропустила встановлений ст.99 КАС України річний строк звернення до суду .
Відповідно до ч.2.ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону ,чинного на час вчинення окремої процесуальної дії,розгляду і вирішення справи.
Згідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивачка пропустила строк звернення до суду без поважної причини, відповідач наполягав на відмові у задоволені позову з цих підстав, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені вищевказаних позовних вимог.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено в наступній редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Відповідно до ст.46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Вказані редакції не визнані такими, що не відповідають Конституції України, були чинними, відповідач саме в зазначеному розмірі проводив виплату позивачці сум по догляду за дитиною, тому суд першої інстанції не мав підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м.Донецька від 09 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: