Справа 22а-10874                                 Головуючий у 1 інстанції Шликов С.П.

Категорія 10.3.2                                             Доповідач Солодовник О.Ф.

                                                У Х В А Л А

                                    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                  10 червня 2011  року                                                                    м. Донецьк

                  Апеляційний суд Донецької області в складі:

                  головуючого Солодовник О.Ф.,  суддів Янчук Т.О.,  Тимченко О.О.,

                  при секретарі Зілаковій Я.Г.,                                                              

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу   управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька на рішення Київського районного суду м.Донецька від 04 червня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до   управління Пенсійного Фонду України в Київському  районі м.Донецька про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсій,  

                                                                В С Т А Н О В И В:

           Р ішенням Київського районного суду м.Донецька від 04 червня 2010   року позов ОСОБА_1 задоволений частково: за ним визнано право на перерахунок пенсій відповідно зі ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити йому пенсії з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткову пенсію із розрахунку 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                    В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду в Київському районі м.Донецька  просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального права.  

      Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи, знаходиться на обліку у відповідача (а.с.8, 9) і має право на основну і додаткову пенсію.

  Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.  

                    Згідно з Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.  

                   Відповідно зі ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

На підставі ч.1 с т. 50 вказаного Закону, в редакції, яка діяла з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року,  особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах   інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. 

                  Відповідно з ч.ч. 3, 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла діяла з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

                   Згідно з ч.3 ст.67 вказаного Закону, в редакції, яка діяла діяла з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

                   Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

       На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування". Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком  дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

       Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

      Апеляційний суд не бере до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

        Оскільки державна пенсія по інвалідності та додаткова пенсія позивачу мають визначатись з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок додаткової пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

         Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

   Апеляційний суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст.  8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

          Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав право позивача  на перерахунок пенсій відповідно зі ст.ст.50, 54Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язав відповідача перерахувати та виплатити йому пенсії з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткову пенсію із розрахунку 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

           При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.

У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

                                           У Х В А Л  И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Київському  районі м.Донецька залишити без задоволення.

Р ішення Київського районного суду м.Донецька від 04 червня 2010 року залишити без змін.

                  Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.  

                  Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

                                           Головуючий :

                                      Судді: