Справа №22ас/2813                                           Головуючий у суді 1 інст.:Капустинський М.М.

Категорія 26                                                     Доповідач у суді II інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

26 липня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :

головуючого : судді Франовської К.С. суддів : Широкової Л.В. Товянської О.В. при секретарі: Чичирко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністра­тивну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Овруць­кої районної державної адміністрації Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної ад­міністрації Житомирської області про стягнення коштів, передбачених За­коном України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»

за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області

на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 26 квітня 2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом. Просила стягнути на її користь з відповідачів заборгованість за остання три роки по виплатах, перед­бачених ст.ст. 37,39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначала, що за згаданим Законом має право на одержання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування -40% від мінімальної зарплати та відповідно до ст. 39 Закону на доплату в розмірі 25% від мінімальної зарплати і дві мінімальні зарплати, які у встановленому За­коном розмірі не виплачувались.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 26 кві­тня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з відділу освіти Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1. 18950грн. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької район­ної державної адміністрації Житомирської області прийняти від відділу освіти Ов­руцької районної державної адміністрації Житомирської області платіжні докуме­нти для виплати ОСОБА_1. вказаних коштів.

У поданій апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про­сить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи» повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Ка­бінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні ви­плати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кра­тному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою постановою.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню з при­йняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держа­ви на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків ви­значають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті Укра­їни на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні випла­ти на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забру­днення, за шкоду, заподіяну здоров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, до­помоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Суд встановив, що позивачка постійно проживає та працює на радіоак­тивно забрудненій території і відповідно до ст. З7 Закону має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування міс­цевого виробництва у розмірі 40% від мінімальної зарплати. На підставі ст.39 За­кону як особа, що проживає та працює на території радіоактивного забруднення -право на доплату в розмірі двох мінімальних зарплат і доплату в розмірі 25% міні­мальної зарплати.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи», позивачка за останні три роки отримувала виплати у відповідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чор­нобильської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової ча­стини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості держави перед позивачкою по виплаті допомоги та доплати у вказаних у рішенні розмірах, оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про ста­тус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної вико­навчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпо­рядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріаль­ний закон, який підлягав застосуванню, постанова підлягає скасуванню з відмо­вою у позові.

Суд встановив, що позивачка одержувала виплати у розмірах, встановле­них постановою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні право­відносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задо­волення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд скасовує постанову суду першої інстанції і постановляє про відмову у позові..

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області задово­льнити. Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 26 квіт­ня 2006 року скасувати і постановити про відмову ОСОБА_1 у позові до відділу освіти Овруцької районної державної адміністрації Жи­томирської області, Управління праці та соціального захисту населення Ов­руцької районної державної адміністрації Житомирської області про стяг­нення невиплачених коштів за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою Апеляційного суду.