Судове рішення #18526221

Справа №22 –   1564                                 Головуючий по 1-й інстанції:       Кротінов В.О.

Категорія-   21                                                                 Доповідач: суддя – Резникова Л.В.        

 

                                                             

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частини  

28 лютого 2011 року                                                                                             м. Донецьк

     

Апеляційний суд Донецької області у складі

головуючого судді   Маширо О.П.

          суддів:     Баркова В.М.,    Резникової Л.В.,

          при   секретарі       Стіба Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення апеляційного суду в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення  Ленінського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2   про визнання договору недійсним та визнання права власності,-                                            

 

                                 Керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

                  Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2   задовольнити.

                  Рішення  Ленінського районного суду м.Донецька    від 24 грудня 2010 року скасувати .

                  У задоволені позову  ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2   про визнання договору недійсним та визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

    Головуючий:    

                        Судді:

Справа №22 –   1564                                 Головуючий по 1-й інстанції:       Кротінов В.О.

Категорія-   21                                                                 Доповідач: суддя – Резникова Л.В.        

 

                                                             

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

28 лютого 2011 року                                                                                             м. Донецьк

     

Апеляційний суд Донецької області у складі

головуючого судді   Маширо О.П.

          суддів:     Баркова В.М.,    Резникової Л.В.,

          при   секретарі       Стіба Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення апеляційного суду в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення  Ленінського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2   про визнання договору недійсним та визнання права власності,-                                            

                                                  В С Т А Н ОВ И В:

                    У квітні 2008 року  позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2   про визнання договору недійсним та визнання права власності, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що 7 листопада 2006 року Сьомою донецькою державною нотаріальною конторою  був посвідчений договір дарування частки житлового будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 подарував своєму синові (її чоловіку) ОСОБА_5 83\100 часток домоволодіння, що складається з двох житлових будинків з житловою прибудовою та надвірними будівлями , а останній прийняв в дар цю частку домоволодіння. Проте вказаний договір є фіктивним, оскільки не спрямований на виникнення у сторін відповідних правовідносин. На час підписання вказаного договору її чоловік, з яким вона знаходилася в зареєстрованому шлюбі з 9 січня 1993 року, фактично був власником вказаної частини домоволодіння. В свою чергу ОСОБА_1 фактично не був власником цього домоволодіння, ніякої участі в його будівництві та фінансуванні не приймав. Будівництвом спірного домоволодіння фактично займалася вона з чоловіком, у зв*язку з чим відповідач, хоча і оформив   будівництво будинку на себе,  не був власником цього майна та  не  мав  право  дарувати  домоволодіння дійсному власнику .

                  Посилаючись на те, що, власником вказаного будинку в рівних частках був її чоловік та вона просила  визнати договір дарування недійсним.

                   ІНФОРМАЦІЯ_1 року її чоловік помер, після його смерті залишилося вказане нерухоме майно, при цьому вона має право на  50% цього майна, як дружина померлого   та з врахуванням трьох спадкоємців 1 черги , вона має право на  1\3 частку майна, яке належало її чоловіку, тому просила визнати за нею право на 66,5% спірного домоволодіння.

                  Рішення  Ленінського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2010 року позовні вимоги  ОСОБА_4 задоволені в повному обсязі.

                  В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, з тих підстав, що висновки суду не відповідають обставинам справи , нормам матеріального та процесуального права.

                   Заслухавши доповідача,  пояснення відповідачів та представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідачів підлягає задоволенню з таких підстав:

                  Визнаючи договір дарування недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що  ОСОБА_1 подарував своєму сину майно, яке фактично йому не належало . Виходячи з того, що позивачці належало право на 1\2 цього домоволодіння, а також на те, що з частки  померлого чоловіка вона має право на 1\3 частину, суд  визнав право за позивачкою на право  на 66,6 % вказаного домоволодіння.

                   Такий висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права,шо відповідно до вимог п.3,4 ч.1ст.309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та  ухвалення нового рішення.

                   Задовольняючи  позовні вимоги,  суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 7 листопада 2006 року подарував своєму синові  ОСОБА_4 83\100 частки житлового будинку, який складається з двох житлових будинків з житловою прибудовою та надвірними будівлями, розташованими за адресою  АДРЕСА_1. Зазначене домоволодіння належала дарувателю на підставі  свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради від 11.10.2006 року ; на підставі дублікату договору купівлі – продажу від 4 травня 1963року, виданого 10.10.06 року; рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 25.02.87 р. №44\12; рішення виконавчого  комітету Ленінської районної  ради в м.Донецьку від 27.09.06 року.

                 Посилаючись на те, що  зазначена спірна частина домоволодіння фактично належала ОСОБА_4  та ОСОБА_5 , позивачка жодного з документів, якій підтверджував право власності дарувателя на це майно,  не оскаржила.

                Відповідно до ст..363 ЦК України – частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.  Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації , переходить до набувача відповідно до ст..334 цього кодексу .

               Позивачка не надала доказів про те, що будуючи домоволодіння , яке складає 83\100 від майна,  належного ОСОБА_1, сторони домовлялися про  утворення спільної часткової власності, уклали з цього приводу договір, який підлягає нотаріальному посвідченню .

              Окрім того при укладені  договору дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 позивачка власноручно  підписала заяву, адресовану  державному нотаріусу про те, що частина домоволодіння, розташована за адресою АДРЕСА_1  не є об*єктом їхньої  спільної власності, не перебуває у її особистій власності. При цьому позивачці нотаріусом були роз*яснені вимоги ст..60,65,74 СК України, та ст..777 ЦК України (а.с.192). Зазначена заява була отримана в зв*язку з тим, що позивачка була зареєстровано  та проживала в прийнятому в дар її чоловіком будинку.

            Надані позивачкою документи про придбання будівельних  матеріалів та виконання будівельних робіт  по будівництву будинку АДРЕСА_1 за договором  підряду будівельною організацією за домовленістю з  батьком позивачки  ОСОБА_6 ,    не є підставою для визнання  за будь- яким з вказаних осіб права власності на жилий будинок, оскільки дозвіл на  будівництво  цього домоволодіння ,  відповідно до закону вказані особи не отримували і право власності  за ними згідно до закону не  визнавалося.

           

          Спірне домоволодіння у відповідності з  договором дарування , після прийняття його в дар , належить  чоловіку позивачки ОСОБА_5, який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

           Після смерті померлого  спадкоємцями  1 черги за законом були його батько – відповідачі по справі та дружина позивачка по справі,  які своєчасно прийняли спадщину , звернувшись з приводу прийняття спадщини до нотаріальної контори.

         

Визнаючи за позивачем право власності на спадкове майно, суд не  прийняв до уваги той факт, що    жодна з сторін до цього часу не оформила своїх спадкових прав, не отримала свідоцтво про право на спадщину.  

              У той час, як відповідно до вимог  п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах на спадкування» - свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленого цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.  

            Таким чином, оскільки сторони мали всі умови для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі , питання про визнання за позивачем права власності на будь-яку з часток майна ,  належного померлому в судовому порядку , є передчасним.

                На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції належить скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову  ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2   про визнання договору недійсним та визнання права власності відмови.

 

                                 Керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

                  Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2   задовольнити.

                  Рішення  Ленінського районного суду м.Донецька    від 24 грудня 2010 року скасувати .

                  У задоволені позову  ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2   про визнання договору недійсним та визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

    Головуючий:    

                        Судді:

           

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація